Характеристика основних флористичних царств

А.Л. Тахтаджян виділяє 6 флористичних царств: Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське, Голантарктичне.

Голарктичне царство саме значне за площею, охоплює Європу, північну частину Африки приблизно до 20 пн.ш., тобто включаючи Сахару, Аравійський півострів за виключенням його південно-західної частини, далі його кордон йде по Інду, по Гімалаях. В Північній Америці воно займає всю позатропічну частину, його південна частина йде на півдні по краю Мексиканського нагір’я. Голарктичне царство займає більше половини всієї суші. Має більше 30 ендемічних родин, переважно невеликих, з одного роду. Ми живемо в цьому царстві, тому знаємо родини магнолієвих, лаврових, барбарисових, букових, березових, горіхових, гвоздикових, хрестоцвітих, розоцвітих, бобових, жовтецевих, лободових, гречкових, вербових, верескових, первоцвітих, мальвових, молочайних, зонтичних, крушинних, горечавникових, бурачникових, норичникових, губоцвітних, дзвоникових, складноцвітих, лілійних, ірисових, орхідних, ситникових, осокових, злакових з покритонасінних, соснових та ялівцевих з хвойних, аспленієвих та поліподієвих з папоротей. В більшості цих родин багато родів та видів, що не виходять за межі царства.

Палеотропічне царство охоплює Африку (за виключенням її північної, голарктичної частини і крайнього півдня, що належить до особливого Капського царства), Мадагаскар, Південну Азію, острови Тихого океану, включаючи Зондські, Філіппінські, Нову Гвінею, Нову Каледонію, Мікронезію, Полінезію,Меланезію та Гавайські. Нараховує до 40 ендемічних родин рослин, з яких найбільш відомі 4: непентесові (включаючи комахоїдні рослини роду непентес), бананові, панданові та флагерярієві.

Неотропічне царство займає тропічну Південну та Центральну Америку, а також південну частину півострова Флорида. Має 25 ендемічних родин. Велика подібність з Палеотропічним царством свідчить про те, що флора Нового світу йде коренями в Старий світ. Спільні родини: анонових, лаврових, перечних, кропивних, пасифлорових, бомбаксових, молочайних, ризофлорових, міртових, анакардієвих, сапиндових, мальпігієвих, протейних, бигнонієвих, орхідних, арекових. Загальних родів не менше 450. Ряд родин поширені ширше в Неотропічному царстві, ніж в Палеотропічному. Це пасифлорові, молочайні, фітолакові, никтагінові, пасльонові, міртові. Найбільш характерні для Палеотропічного царства анонові, ебекові, асклепіадонові, гарбузові. Кілька майже ендемічних родин Неотропічного царства має по одному чи по декілька представників в Західній Африці, що свідчить про зв"язок між цими царствами до порівняно недавнього часу (початку третинного періоду). Такими є родини бромелієвих (в Африці є вид роду питкернія), кактусових (в Африці декілька представників), рапатових (в Африці 1 вид роду масхалоцефалус) тощо.

Капське царство займає південну частину Африки. Найменше серед флористичних царств Землі, має 80 км завширшки та 1800 км завдовжки (на південь від р. Оранжевої, на сході до Драконових гір). Флора надзвичайно своєрідна. Має близько 7000 видів, включає 7 ендемічних родин. Більше 280 родів пішли з Капського царства, з них більше 210 ендемічних для нього. Флора має подвійне походження. Безперечна наявність значних зв’язків з південними материками, з якими південь Африки утворював єдиний континент Гондвану. Спадкоємцями Гондвани є представники родин протейних та рестіонових, які виникли в тій частині Гондвани, яка стала Австралією, і досягли Африки з меншим числом видів. З протейних для Капського царства характерні: протея, види леукадендрон, з яких найбільш типове - срібне дерево.

Поряд з цими рослинами, що мають південне походження, в Капському царстві багато видів, що пов’язують його з більш північними регіонами - тропічними районами Африки, Середземномор’ям. Так, тут нараховується близько 20 ендемічних родів родини верескових, а також більше 400 видів роду вереск.

Капська флора - невичерпне джерело декоративних рослин, в том числі цибулинних та клубневих однодольних - амарилісів, клівій, гладіолусів тощо.

Австралійське царство має самобутню високоендемічну флору. В ній не менше 12 ендемічних родин. Воно є центром розвитку таких родин, як питоспорові, епакридові, кунонієві, гооденієві та ін. Велику роль відіграють родини злаків, бобових, складноцвітних, орхідних, лілійних, молочайних, осокових, рутових, міртових, протейних. В той же час повністю відсутні представники хвощів, підродини яблуневих, родини розових, родини чайних, верескових, бегонієвих, валеріанових. Численні види роду акація, евкаліпт, казуарина, багато родів протейних, особливо банксія. Всього ендемічних родів близько 570. З тропічними флорами пов’язані родини міртових, рутових, роди епакридові, рестіонові пов’язують флору Австралії з іншими флорами Південної півкулі.

Відділення Австралії від Антарктиди почалося ще в крейдовому періоді, а в третинному періоді перервався зв"язок через Антарктиду з Південною Америкою. Австралія поступово пересувалася на північ від Гондвани на 15⁰ і ввійшла в область більш теплого клімату. В Австралійському царстві є не тільки загальні з Південною Америкою родини, а також загальні роди - багато з яких є спільними і з Новою Зеландією. Прямий міграційний зв’язок з Капською землею майже перервався ще в середині крейдового періоду, тому спільних родів з Капським царством та Мадагаскаром в Австралійському царстві мало: протейні, рестіонові.

Голантарктичне царство включає південну частину Південної Америки з Вогняною Землею та Патагонією, островами Антарктиди, Хуан-Фернандес, Н. Зеландією, Кермадек, Лорд-Хау. Флора має 10 невеликих монотиповних чи оліготичних родин та багато ендемічних родів з сильно розірваними ареалами. Деякі ендемічні підроди та види належать до таксонів, характерних для помірного поясу Північної півкулі - жовтець, ситник, польовиця, щучка, овсяниця.

Голарктичне царство поділяється на підцарства: Бореальне з областями Циркумбореальною, Східноазіатською, Атлантично-Північноамериканською та Скелястих гір, Древньосередземноморське (області Макаронезійська, Середземноморська, Сахаро-Аравійська, Ірано-Туранська), Мадреанське (Сонорське) з єдиною Мадреанською чи Сонорською областю.

Палеотропічне царство включає підцарства: Африканське (з областями Гвіано-Конголезькою, Судано-Замбезійською, Кару-Наміб, островів св. Олени та Вознесіння), Мадагаскарське (з єдиною Мадагаскарською областю), Індо-Малазійське (з областями Індійською, Індокитайською, Малезійською, Фіджийською), Полінезійське (з областями Полінезійською та Гавайською) та Новокаледонське (з єдиною Новокаледонською областю).

Неотропічне царство включає області Карибську, Гвіанського нагір’я, Амазонську, Бразильську, Андійську.

Австралійське царство поділяється на області Північно-Східноавстралійську, Південно-Західноавстралійську, Центральноавстралійську чи Єремейську. До складу Голантарктичного царства входять області Хуан-Фернандеська, Чілійсько-Патагонська, Субантарктичних островів, Новозеландська.

Всього Л. А. Тахтаджян виділяє 34 області в межах 6 царств.

Наведемо характеристики підцарств та областей Голарктичного царства:

Бореальне підцарство - саме велике з усіх підцарств Голарктики - займає її північну частину на континентах Євразії та Північної Америки. До складу його входить Циркумбореальна область, що включає Європу, Північну Анатолію, Кавказ (за виключенням аридних районів Закавказзя та Талиша), Урал, Сибір (за виключенням південно-східної частини за течією р. Амур), Камчатку, Північний Сахалін, Курильські острови, Алеутські острови, Аляску та більшу частину Канади. Ендемічних родин немає, ендемічних родів мало і вони займають частину області: аліарія, лунарія, шиверексія з хрестоцвітих, салданела з первоцвітів, снить, купирь з зонтичних, медуниця з бурачкових, тілоріз з водокрасових, неотия з орхідних, дюпонція з злаків. Ендемічними видами та рядами особливо багаті Піренеї, Кавказ, також Карпати, гори Сибіру та Канади.

З хвойних найбільш характерні види сосни, ялини, піхти, модрини, а в Канаді - тсуги, псевдотсуги, туї. З листяних порід звичайні види дубу, бука, берези, вільхи, клена, ліщини, тополі, верби, ясена, в’яза, липи, горіха, хмелеграба, кизилу, вишні, глоду, груші, яблуні, горобини, рододендрона, жимолості, бузини, калини тощо.

Східноазіатська область включає Гімалаї, частини північно-східних прикордонних районів Індії, гірський північний Тонкин, значну частину Китаю, Примор’я, значну частину р. Амур, південно-східне Забайкалля, ділянку Монголії, Корею, Тайвань, південні острови Курильської гряди, Сахалін. Флора дуже багата: 14 ендемічних родин та більше 300 ендемічних родів, багато ендемічних видів.

Ендемічні з хвойних - родини гінкгових з родом гінкго, родини цефалотаксових з родом цефалотаксус, роди псевдотаксус, кетелеєрія, псевдоларикс, метасеквойя, тайванія, мікробіота, туйопсис, з покритонасінних - ериоботрія, екзохорда, маакія, філодендрон, пауловнія, аспідистра, саза. Про древність флори свідчить, окрім безлічі ендемічних видів та родів, й те, що більшість з ендемічних родів є досить примітивними. Ця область є одним з головних центрів розвитку вищих рослин та гігантським сховищем древніх форм.

Атлантично-північноамериканська область простягається від атлантичного узбережжя Північної Америки до Великих рівнин і від узбережжя Мексиканської затоки до південних районів Канади. Лише одна ендемічна родина та близько 100 ендемічних родів, дуже високий видовий ендемізм. Значна подібність до Східної Азії, хоча остання багатша. Характерні види хвойних (тис, сосна, таксодіум), покритонасінних (магнолія, копитняк, кірказон, воронець, аконіт, живокіст, жовтець, василисник, купальниця, хохлатка, в’яз, каштан, дуб, береза, горіх, рододендрон, кінський каштан, цибуля, лілії, тюльпанне дерево, бородач). Ці види споріднені з видами таких же родів Східної Азії.

Область Скелястих гір охоплює гірські системи Західної Канади та Західних штатів США від Аляски до Нью-Мексико. Має декілька десятків ендемічних родів квіткових рослин. Домінують хвойні породи, в тому числі сосни, тсуги, псевдотсуги, туї, ялини. Флора близька до флори Циркумбореальної області.

Древньосередземноморське підцарство включає області: Макаронезійську, Середземноморську, Сахаро-Аравійську, Ірано-Туранську.

Це підцарство тягнеться від Макаронезії на заході через все Середземномор’я, Передню та Середню Азію до пустелі Гобі на сході. Флора переважно міграційна, розвинулася на стикові бореальних та тропічних флор, добре виражені африканські зв’язки цієї флори.

Макаронезійська область включає острови Азорські, Мадейра, Канарські, Зеленого Мису. Більше половини флори становлять середземноморські види. Найбільш багата флора Канарських островів (1600-1700 видів судинних рослин): суничник, чагарникова капуста, драконове дерево. Для рослинного покриву Макаронезії характерні вічнозелені лаврові ліси.

В Середземноморську область входить більша частина Піренейського півострова до Піренеїв, Апенінський та Балканський півострови, острови Середземного моря, Марокко, Північний Алжир, Туніс, Північно -Східна Триполітанія, узбережжя Палестини, Ліван, західна Сірія, західна Анатолія, південна частина Криму та чорноморське узбережжя Кавказу. Ендемічна родина 1, ендемічних видів 150. Сучасні родини - хрестоцвіті, бобові, зонтичні, складноцвіті, злаки. Природний рослинний покрив зберігся лише в гірських районах. Типовими рослинними угрупуваннями є ліси з дубів, лаврів, каштану, в’яза, миртів, маслини, сосен чорної та далмацької, ялиці, кедрів ліванського та атласького.

Сахаро-Аравійська область займає пустелі Північної Африки, Аравійського півострова та Малої Азії. У рослинному покриві переважають пустельні і напівпустельні формації та рідколісся. В Сахарі представлена дуже цікава життєва форма - "ієрихонська троянда". Зовні це куля, яка формується внаслідок загинання пагонів рослини дугоподібно всередину по мірі достигання плодів. Відірвавшись від кореня після достигання плодів, така куля підхоплюється вітром і перекочується на значні відстані, розсипаючи при цьому насіння. Цікавими є тут їстівні лишайники, що відомі під назвою "манни небесної".

Ірано-Туранська область розміщена в межах Передньої, Середньої і Центральної Азії від центральної і східної Анатолії на заході до пустелі Гобі на сході. Флора характеризується високим родовим і особливо видовим ендемізмом. Основні рослинні формації - напівпустельні і пустельні.

Мадреанське або Сонорське підцарство з єдиною Мадреанською областю займає простір від південного заходу Орегону через Каліфорнію і включає жаркі пустелі від південної Каліфорнії до Арізони, Нью-Мексико і Техасу і далі на південь до Мексиканського нагір’я, більшу частину Невади і Юти. У флорі 4 ендемічних родини, багато родів: таксодієві (секвойя і мамонтове дерево), лаврові, макові, кактусові, види сумаху, фісташки, глоду, модрини, кипариса. Флора розвивалась конвергентно з флорою древнього середземноморського підцарства.

Поиск по сайту: