Б. ФЖЄЛ. Д. ХОЛ (хвилинний об’єм легень)

В. ОФВ₁.

41 При лікуванні бронходілататорами та інгаляційними глюкокортикоїдами, використовують контрольні параметри пікової швидкості видиху. Підставою для проведення активізації терапії або госпіталізації хворого є:

А. Значення ПШВ < 90% від належного або відхилення добових коли-вань > 10%.

Б. Значення ПШВ < 80% і добових коливань > 20%.

В. Значення ПШВ < 70% і добових коливань > 25%.

Г. Значення ПШВ < 60% і добових коливань > 30%.

Д. Значення ПШВ < 50% і добових коливань > 40%.

42 Значним ступенем вираженості зворотності бронхіальної обструкції є показник:

А. > 25%. Г. > 40%.

Б. > 30%. Д. ³ 50%.

В. > 35%.

43 Помірним ступенем вираженості бронхообструкції є її показник:

А. 20-30%. Г. 5-10%.

Б. 15-24%. Д. < 5%.

В. 10-15%.

44 Незначним ступенем вираженості бронхообструкції є її показник:

А. 15-24%. Г. < 10%.

Б. 10-14%. Д. < 5%.

В. 20-15%.

45 Негативною реакцією є зворотність бронхообструкції на :

А. < 10%. Г. < 6%.

Б. < 15%. Д. < 5%.

В. < 8%.

46 Для якого ступеня тяжкості дихальної недостатності характерне напруження механізмів газообміну, особливо вентиляції, нормальний газовий склад артеріальної крові у спокої:

А. Латентного. В. Некомпенсованого.

Б. Компенсованого. Г. Всіх перелічених.

47 Для першого (початкового) ступеня декомпенсованої дихальної недостатності характерним є:

А. Обмежена здатність виконувати щоденні навантаження.

Б. Нездатність виконувати навантаження, що перевищують повсякденні.

В. Прояви дихальної недостатності у спокої.

Г. Необхідна характеристика не зазаначена.

48 З позицій патогенетичних позалегеневих механізмів частіше інших трапляється форма дихальної недостатності:

А. Парієтальна або торакодіафрагмальна (плеврити, кіфосколіоз).

Б. Центральна (ураження мозку, отруєння).

В. Нервово-м’язова (полірадикулоневрит, полімієліт).

Г. Гемічна (анемія).

Д. Циркуляторна (серцева астма, ТЕЛА, гіповолемія).

49 З позицій патогенетичних легеневих механізмів частіше інших трапляється форма дихальної недостатності:

А. Обструктивна (хронічна обструктивна хвороба легень).

Б. Рестриктивна (фіброз, плеврит, ателектаз, пневмонія).

В. Дифузійна (альвеолі ти, ідіопатичний фіброз).

Г. Змішана.

50 Найбільш частим патогенетичним механізмом проявів задишки є:

А. Легеневий. В. Гематогенний.

Б. Серцевий. Г. Нервовий або центральний.

1.5 Діагностика і фармакотерапія плевральних випотів

А. Парієтальній плеврі. В. В обох однаково.

Б. Вісцеральній. Г. Індивідуально.

3 Вважається, що в парієтальній плеврі утворюється за 1 годину і всмоктується відповідно:

А. 20 мл і 60 мл. Г. 100 мл і 300 мл.

Б. 50 мл і 100 мл. Д. 150 мл і 400 мл.

В. 75 мл і 150 мл.

4 У здорових осіб дренаж рідини через лімфатичні судини стано-вить за 1 годину, і відповідно за добу:

А. 10 мл/год. і 250 мл/добу. Г. 40 мл/год. і 1000 мл/добу.

Б. 20 мл/год. і 500 мл/добу. Д. 50 мл/год. і 1200 мл/добу.

В. 30 мл/год. і 720 мл/добу.

5 Основними механізмами накопичення рідини в плевральній порожнині є такі, крім одного неправильного:

А. Підвищення проникливості судин парієтальної плеври, що призво-дить до підвищення капілярного гідростатичного тиску у вісцеральній і парієтальній плеврі.

Б. Підвищення проникливості листків плеври для білка, і внаслідок цього збільшення кількості білка в плевральній порожнині.

В. Зниження онкотичного тиску плазми крові і внутрішньоплевраль-ного тиску (зокрема при ателектазах при бронхогенному раку легені, саркоїдозі).

Г. Підвищення онкотичного тиску плазми крові і внутрішньоплевраль-ного тиску.

Д. Порушення відтоку плевральної рідини по лімфатичних судинах.

6 Транссудат – це незапальна рідина, яка утворюється при нижче перелічених станах, крім одного неправильного:

А. Підвищенні капілярного гідростатичного тиску в вісцеральній плеврі при лівошлуночковій недостатності і збільшення секреції рідини через вісцеральну плевру.

Б. Підвищенні капілярного тиску в парієтальній плеврі при право-шлуночковій недостатності.

В. При значному зниженні онкотичного тиску плазми крові (нефро-тичний синдром, кахексія, цироз печінки).

Поиск по сайту: