Опишіть специфіку розвитку уваги на різних вікових етапах розвитку людини від періоду немовляти до ранньої юності

Розвиток уваги немовляти та дитини раннього віку Перші реакції на подразники в дитини спостерігаються відразу після на­родження. Вона здригається при різкому звуці, відвертається від занадто яскравого світла. У ранньому дитинстві розвиток уваги відбувається при освоєнні ходьби, предметної діяльності і мови. Самостійна ходьба робить для дитини доступ­ною широку область предметів, тим самим розширюючи коло її уваги. Пере­міщення в просторі відкриває для маляти нові можливості, тепер воно саме вибирає об'єкт, на який націлює увагу.

Особливості розвитку уваги в ранньому дитинстві: •розширюється коло предметів, їхніх ознак, а також дій з ними, на яких зосереджується дитина; • маля зосереджене на виконанні нескладних інструкцій дорослого, на слуханні літературних творів, уважне до слова, мови; • під впливом мови в дитини починають складатися передумови для роз­витку довільної уваги; • увага маляти слабко концентрована, хитлива, спостерігаються труд­нощі переключення і розподілу, невеликий її обсяг.

Розвиток уваги молодшого школяра Особливості уваги молодшого школяра залежать від розвитку його не­рвової системи. Зміна процесів збудження та гальмування у корі великих півкуль у молодших школярів відбувається швидко. Цим пояснюється те, що діти цього віку дуже чутливі до зовнішніх вражень, легко звертають увагу на кожний подразник. Переключення уваги як процес перебуває у стадії розвитку в перші роки навчання. Загальна нестійкість уваги веде до виявів неуважності в діяль­ності молодшого школяра. У молодшому шкільному віці обидва види уваги (мимовільна та довіль­на) потребують розвитку. Увага розвивається через спеціальні психологічні вправи, які може використовувати у своїй роботі і психолог, і вчитель молод­ших класів.

Розвиток уваги підлітка У підлітковому віці спостерігається розвиток обсягу уваги, підвищен­ня стійкості уваги та розвиток здатності до переключення та розподілу уваги. Разом з цим у підлітків відмічається погіршення результатів на­вчальної діяльності. Це відбувається тому, що розумові здібності підлітка, на відміну од здібностей молодшого школяра, набувають нової якості: вони стають опосередкованими. Підліток може оперувати поняттями, міркувати про властивості та якості предметів, висувати гіпо­тези, планувати дослідницьку діяльність та засвоювати великі масиви інформації.

Серед усвідомлених та неусвідомлених причин, що заважають форму­ванню особистості в юнацькому віці на індивідуальному рівні можуть бути: • затримка розвитку теоретичного мислення; • відсутність навичок і прийомів смислової пам'яті; • маленький обсяг оперативної пам'яті; нерозвинутість основних компо­нентів уваги (об'єму, переключення, розподілу тощо); • нереалістичність уяви, відірваність від практики; • надмірна перевага першої сигнальної системи над другою.

3. Проаналізуйте на власному прикладі особливості взаємозв’язку характеру і темпераменту людини Зв’язок між темпераментом і характером визначається іх спіль-ною фізіологічною основою – типом нервової системи. Від власти-вості темпераменту залежать динамічні (швидкість, сила, інтенсив-ність) особливості рис характеру. Так, флегматик важко вступає в знайомство, а сангвінік – легко. Властивості темпераменту можуть сприяти або протидіяти розвитку певних рис характеру (холерику легше стати хоробрим ніж меланхоліку). Тип темпераменту – одна із найважливіших умов походження індивідиально-своєрідних рис ха-рактеру.

Від чого залежить характер: від вроджених рис чи виховання? Характер більш залежить від виховання, а темперамент – вроджений. У близнюків з однаковим генотипом темперамент однаковий, а характер різний. Тому при однаковій спадковості формуються різні риси характеру.

Витоки характеру – в мотивах діяльності: мотив спочатку змінюється в залежності від ситуації (хоробрий вчинок несміливої людини), а потім виробляється певний спосіб поведінки, який повторюється в певних ситуаціях (несмілива стає сміливою). Такій стійкий спосіб поведінки перетворюється на автоматизм і стає рисою характеру. Риса характеру – не стійкий мотив поведінки, що спонукає до певного способу дій в типових обставинах.

4. Поясніть взаємозв’язок та взаємодію короткочасної та довготривалої пам’яті. Короткочасна пам'ять - це вид пам'яті, який характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням. У випадку короткочасної пам'яті частіше за все суб'єкт не використовує спеціальних мнемічних прийомів, хоча вона вимагає певних вольових зусиль. Виявом короткочасної пам'яті є випадок, коли людину просять запам'ятати ряд слів за малий проміжок часу і відразу відтворити їх. Існують індивідуальні відмінності в обсязі короткочасної пам'яті. Обсяг короткочасної пам'яті характеризує здатність механічно, тобто без використання спеціальних прийомів, запам'ятовувати інформацію. Завдяки короткочасній пам'яті не відбувається перевантаження довготривалої пам'яті. Довготривала пам'ять полягає у набуванні, закріпленні та відтворенні знань, умінь та навичок, розрахованих на довготривале їх збереження і наступне використання в діяльності. Виокремлені види пам'яті взаємопов'язані між собою. Без гарної короткочасної пам'яті неможливе нормальне функціонування довготривалої пам'яті, оскільки короткочасна пам'ять виступає своєрідним фільтром, який пропускає лише необхідну інформацію в довготривалу пам'ять. При цьому перехід інформації з короткочасної в довготривалу пам'ять пов'язаний з певними особливостями. Зокрема в короткочасну пам'ять потрапляють переважно останні п'ять — шість одиниць інформації, одержаної через органи чуття. Перехід з короткочасної в довготривалу пам'ять здійснюється завдяки вольовим зусиллям. Причому результати досліджень свідчать про те, що в довготривалу пам'ять можна перевести інформації більше, ніж дозволяє індивідуальний обсяг короткочасної пам'яті. У результаті відбувається нарощування загального обсягу матеріалу, що запам'ятовується.

5. Розкрийте взаємозв’язок самооцінки та рівня домагань як факторів мотивації. Наведіть приклади

Рівень домагань - прагнення досягненню цілей тієї ступеня складності, на яку людина вважає себе здатним.Рівень домагань може бути приватним, коли в основі його лежить самооцінка у відповідній області, наприклад, досягнення в спорті або зайняти певне місце в сімейних відносинах. Самооцінка сприяє автономної мотивації діяльності і збільшує її ефективність. У особистості виробляється потреба досягнення стандарту референтної мікрогрупи. Якщо цього не відбувається, включається когнітивний дисонанс і особистість йде від негативних переживань З самооцінки починається самовиховання. Людина повинна знати, які якості слід виховувати у себе. Самооцінка формується шляхом порівняння себе з іншими людьми і шляхом зіставлення рівня своїх домагань з результатами своєї діяльностіСамооцінка залежить від багатьох факторів. Це і рівень розвитку здібностей і домагань, і середній рівень оцінок у колективі та інші. Підвищення самооцінки та рівня домагань позитивно відбитися на продуктивності діяльності. Дисгармонійний тип, а саме підвищення рівня домагань щодо самооцінки за умови його адекватності, хоч і дає збільшення продуктивності навчальної діяльності, але пов'язаний зі зростанням рівня тривожності, негативно позначається на стані здоров'я учнів. Найбільш несприятливим типом сполучення є наявність середньої самооцінки та низького рівня домагань: воно не призводить до результативності навчальної діяльності через ослаблення мотивації школярів, але може збільшити зростання захворюваності школярів При сприятливому поєднанні рівня домагань і самооцінки може формуватися збалансована особистість, а при розбіжності їх - дискомфорт, що викликає підвищення тривожності. Дуже важливо, що б самооцінка і рівень домагань не перевищували один одного, тому що якщо буде навпаки, то це буде негативно позначатися на навчальній діяльності та на здоров'я підлітків. Самооцінка та рівень домагань впливають на соціальне становище підлітків в групі і на формування підлітка як особистість та її стосунки з оточуючими.

Поиск по сайту: