2. Внесення альтернативних програм суспільного розвитку.
Опозиція:
• висловлює інтереси й потреби груп, що мають свого представника в органах державної влади;
• консолідує ці групи;
• залучає їх до політичного життя.
Відносини між владою й опозицією є складниками політичного процесу, який містить показники, шо вказують:
• наскільки держава дозволяє існування опозиції;
• наскільки вона до неї прислухається;
• які обмеження накладає на її діяльність;
• які методи боротьби використовує опозиція;
• конструктивність критики опозицією влади. Політична опозиція буває конструктивною і деструктивною.
Конструктивна - критикує помилки правлячої партії, владних структур і пропонує рішення, нерідко співпрацює з владою в загальнонаціональних інтересах.
Деструктивна - перетворює критику влади на мету, на засіб дискредитації влади, перших осіб держави, правлячої партії, відмовляється від співробітництва з владою.
Лобізм
Лобізм— цілеспрямований вплив окремих груп інтересів на законодавчі та виконавчі органи державної влади з метою реалізації своїх вузьких приватних інтересів, відокремлених від інтересів більшості.
Лобіювання таких рішень - це нав'язування суспільству рішень меншості.
Лобіювання окремих рішень у країнах Заходу вважають відстоюванням інтересів окремих груп громадян, воно легалізовано й законодавчо визначено. Діяльність лобістів у СШАрегламентує федеральний закон 1946 р.
В Україні лобізм не набув правового оформлення і діє стихійно. Тому лобіювання в Україні приводить до незаконних операцій, робить процес вироблення державної політики непрозорим для сторонніх спостерігачів і громадськості, підриває віру простих людей у демократичність і справедливість.
Політична еліта та політичне лідерство Політична еліта- ие відносно привілейована група, яка бере безпосередню участь у прийнятті й виконанні рішень, пов'язаних із використанням державної влади чи впливом на неї.
Структура політичної еліти:
— правляча еліта — ті, хто реально володіє державною владою і чиї рішення відіграють вирішальну роль у життєдіяльності суспільства;
— опозиційна еліта - ті, хто в цей час перебуває в опозиції до влади;
— адміністративна еліта — бюрократія або управлінські кадри;
— комунікативна еліта - інформаційні служби державної влади;
— ідеологічна еліта — ті, хто розробляє ідеологічні доктрини і програми.
Політичні елітиє:
•легітимні — ті еліти, які отримали владу за добровільної підтримки мас;
• нелегітимні — ті, що панують над більшістю за допомогою примусу, насильства й ідеології.
За місцем в елітарній ієрархії розрізняють такі еліти:
•вищі — особи, що обіймають найвищі посади в уряді, парламенті, основних партіях і приймають стратегічні рішення;
• середні - депутати, вищі адміністративні посадові особи регіональних органів, бізнесмени, діячі культури, які впливають на процес прийняття політичних рішень;
• нижчі - адміністративний апарат державних органів, керівники регіональних відділень основних партій тощо.
Основні риси політичної еліти:
• високий соціальний статус;
• зосередженість в її руках значних владних повноважень;
• наявність власної ідеології;
• права на привілеї;
• доступ до закритої інформації.
Справжній політик повинен мати такі риси:
• Право й можливість справитися з владою.
• Бути відповідальним.
• Мати громадянську самоповагу.
• Бути чесним.
• Бути справедливим.
• Стверджувати своєю владою благо і знешкоджувати зло.
Основні функції політичної еліти в суспільстві:
• здійснення управління суспільством;
• пошуки оптимальних політичних рішень;
• вираження інтересів певних верств населення;
• здатність мобілізувати маси на вирішення певних суспільних завдань.
Для еліти багатьох країн характерна аморальність і низький рівень управлінської компетентності. Таку еліту називають квазіелітою.
Політичний лідер— людина, яка завдяки своїм особливим якостям має переважний впливна суспільство.
Лідер здійснює такі функції:
впливу, організації, мобілізації, цементування, роз'єднання (в разі необхідності).
Політичні лідери за стилем реалізації лідерства Авторитарні, які прагнуть до одноосібного керівного впливу.
Демократичні, які дають можливість членам групи брати участь у формуванні та досягненні цілей і в управлінні їх діяльністю.