Політичні партії і влада

Політичні партії виражають інтереси частини народу і ставлять метою реалізацію їх через завоювання держав­ної влади або участі в її здійсненні.

Основні функції політичних партій

1. Функція досягнення влади — боротьба за владу на всіх рівнях, за можливість впливати на владні структури.

2. Функція представництва інтересів — виявлення, об­ґрунтування та оформлення інтересів і потреб від­повідних верств і груп населення, їх представництва в органах державної влади. Основна мета — залучити більше прихильників своїх програм і поглядів.

3. Кадрова функція — підготовка і висування кадрів для державного, партійного апарату.

4. Ідеологічна функція — формування ідеологи та полі­тичних доктрин.

5. Виховна функція — політичне виховання частини або всього суспільства.

6. Функція участі у здійсненні державної влади — здійсню­ється лише після приходу партії до влади і полягає в розробленні напрямків внутрішньої і зовнішньої по­літики, участі у формуванні державних органів та здійсненні державної влади.

7. Опозиційна функція — виконується партіями, що не прийшли до влади, й охоплює контроль за діяльністю уряду, критику його дій, розроблення альтернативних програм розвитку.

8. Пропагандистська, агітаційна — формування громад­ської думки, поширення своїх ідей у суспільстві.

На сучасному етапі найбільша активність політичної партії спрямована на організацію політичних змагань узагалі й виборчого процесу зокрема, а також створен­ня органів державного врядування, вироблення та здій­снення політичного курсу держави; залучення значних верств населення до політики і контролю за діяльністю державних структур.

Партійна система— це сукупність правлячих та опози­ційних партій і відносин між ними у процесі здій­снення політичної влади.

Відповідно до кількості політичних партій, що реаль­но борються за владу або здійснюють на неї вплив, по­літичні системи бувають:

•однопартійні — коли в наявності лише одна легальна партія, яка відіграє домінуючу роль у державі, партій­ний апарат зрощується з державним. Характерна для держав з тоталітарним режимом;

'двопартійні — в наявності кілька партій, серед яких дві партії беруть участь у здійсненні політичної вла­ди. Партія, що перемогла на виборах, формує уряд, а та, що програла, перебуває в опозиції. Характерна для держав з демократичним політичним режимом;

• багатопартійні — в наявності багато партій, які ство­рюють коаліції і систематично змінюються при владі.

Партії в Україні

В Україні склалася багатопартійна система. На сучас­ному етапі в Україні налічується понад 180 партій.

Ідеологія партій — комунізм, лібералізм, соціал-демократія, консерватизм.

Особливості українських партій:

· жодна з політичних партій не має загальнонаціональ­ного характеру;

•нечисленність партійних рядів багатьох партій;

· немає чітких програм, які в багатьох партій подібні,повторюються основні принципи й завдання;

· немає чітко сформульованих ідеологічних концепцій;

· низька політична культура;

· невизначеність соціальної бази багатьох партій;

· сформованість багатьох партій під певного лідера;

· географічний принцип переважання партій (на Захо­ді — національно-демократичні, на Сході — Партія ре­гіонів і ліві).

Багатопартійність в Україні має конфліктний харак­тер, підвищуючи напруженість у суспільстві.

За характером політичної орієнтації партії поділя­ються на:

праві (Українська національна асамблея та ін.); правоцентристські (Народний Рух України, Демокра­тична партія України та ін.);

•ліві (Комуністична партія України, Соціалістична пар­тія України, Прогресивна соціалістична партія Украї­ни та ін.);

•центристські (Ліберальна партія України, Аграрна партія України та ін.).

Умовно українські політичні партії можна поділити на

чотири групи.

1. Еаціонально-радикальні, які виступають за розвиток ринкової економіки, соціальний захист населення, сповідують національні ідеали. Для них характерний консерватизм і радикалізм (УНА,ХДПУ, НРУта ін.).

2. Національно-демократичні, які виступають за розви­ток ринкової економіки й соціальний захист населен­ня. Сповідують загальнодемократичні цінності, кон­серватизм.

3. Центристські - ліберального спрямування, які ви­ступають за соціально орієнтоване ринкове господар­ство, приватну власність, Сповідують загальнодемо­кратичні цінності ( ПЗУ, ЛДПУ та ін.).

4. Лівого спрямування, виступають за державний конт­роль над економікою, негативно ставляться до при­ватної власності, виступають за соціальний захист на­селення і суспільну власність (КПУ, ПСПУ, СПУ).

Опозиція

Опозиція— протидія, опір, протиставлення своїх поглядів, своєї політики іншим поглядам, іншій політиці. Це політичні групи або партії, що виступають проти офі­ційної точки зору або проти точки зору більшості. Наявність опозиції — нормальне явище в демократич­ному суспільстві.

Поиск по сайту: