Відбір проб зообентосу проводиться одночасно з відбором проб планктону. При відборі проб донної фауни враховується характер ґрунтів, заростей і глибини ставка. Число станцій встановлюється в залежності від кількості виділених біотопів і площі водойми.
У малих ставках (до 1 га) з більш-менш однорідними ґрунтами і глибинами - не менше трьох місць. На відносно великих (до 5-10 га) - 10-20, а на ставках, площа яких перевищує 10 га, - по розрізах - гребля, середина, вершина. На кожнім розрізі проби відбираються по станціях, кількість яких установлюється відповідно до біотопу, мети дослідження і т.д. Рекомендується брати не менше 2-4 виїмок на кожній станції (у берегів по одній і посередині).
Для відбору проб зообентосу застосовують різні знаряддя лову в залежності від характеру ґрунту, заростання водойми: дночерпачі різних конструкцій з різною площею захоплення, шкребки, драги, трали і т.д..
Найчастіше для відбору зообентосних проб на нагульних ставках з м’якими ґрунтами користуються ковшовим дночерпачем Экмана-Берджа з площею захоплення 1/40 м2, а на вирощувальних неглибоких ставках - циліндричним дночерпачем Ланга з площею захоплення 1/100 м2, трубчастим штанговим дночерпачем системи Мордухай-Болтовского або видозміненої системи ВНДІСРГ із площею захоплення 1/185-1/250 м2.
Частота відбору проб протягом місяця встановлюється в залежності від кліматичної зони - на півдні і середній смузі - один раз у сім днів, у північних районах - щодекадно.
Узятий дночерпачем ґрунт найкраще поміщати в цебро, після чого переносити для промивання в мішок - промивач, що зшитий з капронового сита № 18-23.
Пробу промивають у воді ставка до очищення від дрібного ґрунту. Грудочки ґрунту, що залишилися, переглядають у кюветі або тарілці, вибираючи з нього гідробіонтів, яких занурюють у пеніцилінові бутилочки з 4%-ним розчином формаліну і етикетують. На етикетці вказують дату, номер ставка, господарство, кількість узятих дночерпачів, систему дночерпача, його площу захоплення, прізвище досліджувача.
Обрані організми обсушують на фільтрувальному папері, розбираючи по групах, прораховують і зважують на торзійних вагах. При цьому маса організмів не повинна перевищувати 0,5-1,0 м; при великій масі організмів зважування проводять на хіміко-технічних або порціями на торзійних вагах. Основними групами зообентосу є личинки комах, олігохети, молюски, п’явки та інші організми. Раковини молюсків розкривають для видалення рідини, що знаходиться усередині.
Розрізняють “м’який” і “твердий” бентос. У перший входять усі групи організмів, крім молюсків, у другий - останні.
Перелічені і зважені організми підсумовують, одержують кількість організмів і їхню вагу в пробі, потім перераховують на квадратний метр.
Підрахунок чисельності і біомаси зообентосу роблять по формулі:
,
де: S - площа захоплення дночерпача (м2);
N - кількість узятих дночерпачів;
п - число організмів кожного виду або число організмів, перелічених у пробі (экз.);
Р - вага організмів (г або мг).
Наприклад, запис на картці обробки проби бентосу з вирощувального ставка:
рыбхоз “Нивка” Київської області, 21.07.2004 р. вирощувальний ставок № 1, вершина, ,узято 2 проби ґрунту дночерпачем системи Ланга, площа захоплення 1/100 (прізвище дослідника).
Таким чином, у вершині ставка на 1 м2 його площі живе 1150 экз. різнорозмірних личинок хірономід і олігохет, біомаса яких складає 6,05 г/м2.
Кількісні показники розвитку зоопланктону і зообентосу нагульних і вирощувальних ставків різних зон України
Для орієнтування і практичного використання приводяться багаторічні середньосезонні показники розвитку природної кормової бази (зоопланктону і зообентосу) у нагульних і вирощувальних ставках різних географічних зон України в залежності від щільності посадки риб і температурного фактора на сучасному рівні інтенсифікації рибництва (табл. 6, 7).
Спостереження були проведені на 10 нагульних ставках, площа яких коливалася від 0,8 до 60,6-315,0 га; на 40 вирощувальних ставках, площа яких складала від 0,1 до 5,0 га. В основній масі нагульних ставків переважали щільності посадки риби від 4,0 до 12,0 тис. экз./га. Питома вага нагульних ставків із щільністю посадки риби вище 12,1 -17,0 тис. экз./га була невеликою.
Багаторічними дослідженнями, проведеними в УКРНДІРГ, установлено, що при оптимальних щільностях посадки риб у нагульні ставки України 4,0-5,0 тис. экз./га для Полісся, 6,0-7,0 тис. экз./га для Лісостепу, 8,0-10,0 тис. экз./га для Степу, середньосезонна біомаса зоопланктону повинна бути не менше 8-12 г/м3, зообентосу - 3-5 г/м2, при цьому частка природної їжі в харчуванні коропа повинна бути 25-30%.