Вказівки по контролю за гідрохімічним і гідробіологічним режимами ставів товарних господарств (по Р.Г.Акимовій та ін., 1980)

Проведені УкрНДІРГ дослідження фітопланктону ставів різних категорій, розташованих у різних зонах України, показали наступне:

- у вирощувальних ставах його розвиток залежить від віку ставів, щільності посадки риб, внесення мінеральних і органічних добрив. У старих ставах розвивається у багато разів (4—10) інтенсивніше, ніж у перші роки їх експлуатації;

- у нагульних ставах із щільною посадкою риб (до 5000 экз./га) кількість водоростей збільшується, що зумовлено наявністю у ставах органічних речовин у вигляді штучних кормів й екскрементів риб.

Основними групами фітопланктону у ставах Полісся, Лісостепу та Степу є зелені, синьо-зелені, евгленові й діатомові. Кількість водоростей залежить від розвитку масових форм зелених, синьо-зелених водоростей, а маса формується за рахунок зелених, евгленових і діатомових. Максимальна кількість і біомаса водоростей (середні показники за вегетаційний період по ставам) спостерігаються у ставах, розташованих у Степовій зоні: від 19,3 до 289,4 млн. кл/л і від 9,1 до 69,6 мг/л. У ставах Лісостепової зони показники кількості й маси фітопланктону нижчі, ніж у Степовій, і складають відповідно 30,3-61,8 млн. кл/л і 4,7-11 мг/л. За кількістю ведучими є зелені і синьо-зелені водорості, за масою — зелені. Фітопланктон ставів Полісся характеризується кількістю 10,9--100,4 млн. кл/л і більш низькою, ніж у других зонах біомасою: 2,5 — 7,4 мг/л. Ведучими групами є зелені, синьо-зелені, діатомові й евгленові (табл. 4).

Таблиця 4

Показники ступеню розвитку фітопланктону у нагульних ставах України по зонам

Поряд з користю, яку приносять планктонні водорості, розвиваючись у водоймах, необхідно відмітити їх негативне значення. Воно заключається у наступному: при “цвітінні”, що визивається бурхливим розвитком синьо-зелених водоростей у ставах і других водоймах, після спаду його починається їх масове відмирання. Це призводить до порушення кисневого режиму, до заморних явищ, пригніченню розвитку кормового зоопланктону й бентосу. Ряд синьо-зелених водоростей отруйний. Їх отрута близька до отрути блідної поганки. Ступінь отруйності залежить від концентрації водоростей у воді, але у ставах України, у більшості випадків, ці водорості розвиваються до загибелі риб.

Методика відбору й обробки проб фітопланктону

Існує два метода відбору планктонних водоростей: відстійний або осадочний і фільтраційний. При проведенні досліджень частіше ще використовують перший метод. Він заключається у наступному: у невеликих за площею ставах глибиною до двох метрів вода відбирається з поверхневого шару (10—20 см) кружкою у різних точках ставу, обов’язково біля водоподавального й спускного обладнання, у застійних зонах і виливається у відро. Після ретельного перемішування вода набирається у бутилку ємкістю 0,5 л, фіксується 40%-ним формаліном до слабкого запаху (вийде приблизно 2%-ний розчин). На бутилку заздалегідь наклеюють широку полоску лейкопластиру, на якій заповнюється етикетка (олівцем або шарикову ручкою): вказується місце, де відбирається проба (господарство, категорія та номер чи назва ставу), дата відбору й фамілія виконавця. Бутилка закривається пробкою й відправляється у лабораторію, де вона повинна відстоюватися у затемненому місці не менше 10—14 діб. За цей час майже всі синьо-зелені сконцентруються у поверхневій плівці, а інші види осядуть на дно. Після відстоювання видаляється серединний чистий шар води за допомогою тонкої гумової трубки — сифона. Ця операція проводиться дуже обережно, щоб не збовтати пробу, вода випускається дуже повільно, по краплям. Осадок концентрується до об’єму 20—50—100 мл й у такому стані може зберігатися до обробки.

У ставах великої площі проби відбираються по розрізам — вершина, середина і гребля. На кожному розрізі відбирається по 3 проби: у кожного берега і посередині. Їх відбирають з лодки, катамарану. Для відбору проб з глибини використовують планктоно-черпач.

Для контролю за розвитком фітопланктону бажано відбирати проби щотижнево, але у зв’язку з великою складністю їх обробки можна обмежитися 3—2-разовими відборами на місяць. Особливе значення приділяється дослідженню фітопланктону у літньо-осінній період.

Обробка проб фітопланктону робиться у стаціонарних умовах. Для її проведення необхідно мати таке обладнання: мікроскоп з столиком і вимірювальним окуляром, штемпель-піпетку з об’ємом захоплення води 0,1 мл, рахункову камеру певного об’єму чи розграфлене предметне скло й покривні скельця, мірні стакани ємкістю 50, 100 і 200 мл, гліцерин.

Згущена проба виливається у мірний стакан, добре перемішується та штемпель-піпеткою відбирається крапля, яка поміщається на предметне скло чи у камеру, голкою добавляється гліцерин (щоб проба не підсихала) і накривається покривним склом. Препарат спочатку проглядається під мікроскопом з метою встановлення видового складу, для чого використовуються визначальники різних авторів. Потім робляться записи у спеціальній картці. Після цього роблять підрахунок водоростей по видам. Підрахунок можна робити через смугу на двох препаратах, щоб брати середні цифри.

Для розрахунку біомаси необхідно знати об’єм клітин водоростей. У спеціальній літературі є дані по об’ємам різних клітин, але можна і вирахувати їх, прирівнюючи клітини до об’ємів найбільш близьких за формою геометричних фігур (наприклад: шар, циліндр, куб, конус і т. п.). Вважаючи питому вагу водоростей рівну одиниці, визначають масу кожного виду. Сума із мас окремих видів буде загальною біомасою фітопланктону. У таблиці 5 дано об’єми основних форм планктонних водоростей нижньої течії Дніпра.

Таблиця 5

Фітопланктон нижньої течії Дніпра (В. Г. Гринь, 1963)

Водорості

Середній об’єм клітини, мкм

Синьо-зелені Мікроцистіс аеругіноза Мерісмопедія пункт ата Анабена спіроідес Афанізоменон флос-акве Хризофиты Дінобріон дівергенс Діатомові Циклотелла менекгініана Мелозіра варіанс Сінедра акус Астеріонелла формоза Навікула кріптоцефала Евгленові Трахеломонас вольвоцина Евглена вірідіс Евглена акус Факус акумінатус Зелені Пандоріна морум Еудоріна елеганс Педіаструм дуплекс Сценедесмус квадрікауда Ооцистіс лакустріс Анкістродесмус ангустус Цельаструм сферікум Космаріум дентікулатум

47,8 13,2 150,0 81,6   502,4   1107,2 6612,8 556,5 247,5 425,3   2118,0 1089,1 1125,1 5580,0   523,0 268,0 276,0 226,0 152,4 133,0 87,2 1632,0

Кількість водоростей у 1 л води визначається за формулою:

де: П — число водоростей у об’ємі 0,1 мл;

У — об’єм проби після згущення (відціджування за допомогою сифону);

У — початковий об’єм проби.

У літньо-осінній період при “цвітінні” синьо-зелених водоростей у ставах зазвичай виникають заморні явища або загроза їх. Простий спосіб виявлення їх такий. У пробах води, фіксованих формаліном, при відстоюванні синьо-зелені водорості спливають на поверхню. Якщо поверхнева плівка має синьо-зелений колір, це означає, що “цвітіння” уже починається й буде швидко наростати. У наступних пробах товщина поверхневого шару буде збільшуватися. З метою попередження заморів необхідно почати вапнування ставів, а потім вносити мінеральні добрива.

Оперативний контроль за розвитком фітопланктону у ставах можна здійснити й шляхом застосування індикаторного диску конструкції ВНДІСРГ з визначенням прозорості води та її світності. Методика його проведення приведена в “Инструкции по оперативному контролю за состоянием воды и предупреждением заморов рыб в прудовых хозяйствах», у докладеній до неї технологічній карті (М.; ВНИИПРХ, 1981, составители: Баранов С. А., Есипова М. А.). У ній указується, що технологічною нормою прозорості води є 1/2 середньої глибини ставу. В цьому випадку відмічені оптимальні умови для коропа й природної кормової бази. При прозорості 1/3 середньої глибини ставу — цвітіння води надмірне, загроза розвитку замору та токсикозу; при прозорості 2/3 середньої глибини ставу — недостатній розвиток фітопланктону, необхідність в удобренні ставу. Світність води визначають по еталонам, опускаючи індикаторний диск на половину індикаторної прозорості:

1. При доброму фізіологічному стані фітопланктону та нормальних умовах для природної кормової бази вода має зеленуватий відтінок при нормальній прозорості.

2. Вода чиста, блакитна при високій прозорості свідчить про низький вміст фіто- і зоопланктону.

3. У воді зеленувато-сині пластівці при низькій прозорості вказують на початок масового відмирання синьо-зелених водоростей, загроза замору.

4. Пожовтіння води при малій прозорості призводе до загрози замору чи замору.

5. Жовтогаряча вода при прозорості вище норми свідчить про нестачу планктону, погані гідрохімічні показники, вимагає внесення вапна.

II. ЗООПЛАНКТОН

Зоопланктон — це тваринні організми, що мешкають у товщі води та мають дуже слабкі органи руху. Довжина організмів знаходиться у межах 40 мкм — 10 мм і більше.

Тіло зоопланктонних організмів містить велику кількість води — у середньому 80—85%. Крім води, у тілі зоопланктерів є різного роду включення — газові, жирові й ін., а саме тіло може бути заключене у потужну слизисту оболонку.

До складу зоопланктону прісних водойм входить 4 основні групи організмів: простіші — Protozoa, коловертки — Rotatoria, веслоногі — Copepoda і гіллястовусі ракоподібні — Cladocera (див. додатки).

Поиск по сайту: