ФАКУЛЬТЕТ технології виробництва і переробки продукції тваринництва
Кафедра технології зберігання і
переробки продукції тваринництва
РИБНИЦТВО
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до самостійного вивчення дисципліни для студентів денної форми навчання спеціальності 6.130200 – “Зооінженерія”
Частина І
“Природна кормова база ставів”
Миколаїв - 2005
УДК 636.311
Методичні вказівки до самостійного вивчення дисципліни „Рибництво” (частина І) для студентів денної форми навчання підготовлені доцентом кафедри рибництва ХДАУ Борткевич Л.В. та старшим викладачем кафедри технології зберігання і переробки продукції тваринництва Данильчук Г.А.
Рекомендовано для студентів факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва.
Рецензенти: доцент кафедри ТЗППТ МДАУ
Іванова В.Д.,
Директор ЧП “Березань”
Фатьянов І.В.
Рекомендовано методичною комісією факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету, протокол № _____ від “___”_____2005 р.
Навчальне видання
Методичні вказівки до самостійного вивчення дисципліни “Рибництво“ (Частина І) для студентів денної форми навчання спеціальності 6.130200 – “Зооінженерія”
Укладачі: Борткевич Лариса Василівна
Данильчук Галина Анатоліївна
Відповідальний за випуск: завідувач кафедри технології зберігання і переробки продукції тваринництва МДАУ, професор, доктор с.-г. наук Підпала Т.В.
Редактор Підпала Т.В.
Миколаївський державний аграрний університет, 2005
Підписано до друку Формат Папір друк. № Друк офсетний
Ум. друк. арк. Обл.- вид. арк.
Зам. № Тираж пр.
РВВ МДАУ
54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9
ЗМІСТ
Вступ 4
Фітопланктон 5
Зоопланктон 21
Зообентос 34
Збір і обробка матеріалу по харчуванню риб 65
Тестові питання 77
Використана література 79
Додатки 81
Вступ
Методичні вказівки рекомендовані для вивчення І-го модуля дисципліни “Рибництво”, містять характеристику гідробіонтів, які складають основу природної кормової бази ставів, описані методи їх збору і визначення, а також обробка матеріалу по живленню риб. Представлені основні форми фітопланктону, зоопланктону та зообентосу.
Природна кормова база водойм є частиною кормових ресурсів і представляє собою сукупність планктонних і бентосних організмів, продуктів їх розпаду (детриту), які знаходяться у водоймі та використовуються безпосередньо у якості їжі видовим і віковим складом іхтіофауни. Задача спеціалістів рибного господарства перетворити кормові ресурси у кормову базу шляхом одночасного вирощування різних видів риб, застосування ущільнених посадок, полікультури, акліматизації нових об’єктів и т. і.
Раціональне ведення ставового господарства, отримання високих урожаїв риби широкого асортименту, максимальне використання кормових ресурсів, а звідси — визначення норм посадок і годівлі риби, застосування мінеральних і органічних добрив повинні опиратися на знання про живлення риб, регулярний контроль за станом природної кормової бази, гідробіологічний і гідрохімічний режими.
Для оцінки природної кормової бази у ставах проводять гідробіологічні дослідження, які включають контроль за розвитком фітопланктону, зоопланктону та зообентосу, а також живлення риб. Вивчення розвитку фітопланктону, зоопланктону, зообентосу та живлення риб передбачає встановлення видового складу тварин, кількісного розвитку організмів, ролі у фіто-, зоопланктоні та бентосі окремих видів і груп організмів, їх кількісного співвідношення, визначення індексу наповнення шлунково-кишкових трактів і ряд інших питань.
I. ФІТОПЛАНКТОН
Фітопланктон — це сукупність мікроскопічних водоростей, які вільно живуть у товщі води. Величина їх вимірюється десятими и сотими долями міліметра, не більше 1—2 мм у діаметрі. Ці водорості самостійно не рухаються або їх рухливість настільки незначна, що вони не можуть чинити опір руху води. Для підтримки вільного паріння у товщі води у них є ряд пристосувань: малі розміри, великий вміст води у клітках, легкі покрови, певна форма тіла, вирости, включення газу, масла, слизисті утворення і т. і.
Водорості містять основний пігмент зеленого кольору — хлорофіл, у деяких є і інші пігменти: ксантофіл, фікоеретрин, фікоциан і ін. Дякуючи переважному вмісту їх у клітинах водорості пофарбовані у різні кольори.
Планктонні водорості за рядом ознак об’єднуються в систематичні групи — відділи: 1) синьо-зелені, 2) Євгенові, 3) зелені, 4) жовто-зелені, 5) золотисті, 6) пірофітові, 7) діатомові.
Відділ синьо-зелені водорості (Ціанофіта — Суаnорhуtа)
Це древня група хлорофілоносних організмів. Включає в себе одноклітинні, нитчасті і колоніальні форми. Колір їх коливається від синьо-зеленого до фіолетового, рідко жовтий або червонуватий. В клітині відсутнє оформлене ядро. Є газові вакуолі, які допомагають їм утримуватися у товщі води. Більшість водоростей виділяють слиз, яка утворює футляри.
Синьо-зелені водорості широко розповсюджені у прісних водоймах з великою кількістю органічних речовин. Розвиваючись у масі, вони визивають так зване “цвітіння” води і грають важливу роль у житті ставів, водосховищ, озер, повільно текучих рік. Максимум їх вегетації зазвичай приходиться на літньо-осінній період. При скупченні у кількості 200 мг/л і більше водорості починають забруднювати середовище. Деякі з них мають токсичні властивості, впливаючи на інших гідробіонтів через воду, їжу, викликаючи нестачу у воді кисню. До найбільш розповсюджених форм відносяться: афанізоменон (Арhаnizоmеnоn), мікроцистіс (Мicrосуstis), анабена (Аnаbаеnа), вороніхія (Wоrоniсhia), мерісмопедія (Меrismореdiа), осциллаторія (Оsсillatоriа). У ставах України у масовій кількості розвиваються афанізоменон і мікроцистіс.