Веслоногі ракоподібні (Копепода - Copepoda)

Тіло подовжене, підрозділене на головогрудь і черевце, що закінчується вилкою з хвостовими щетинками (фуркою). Довжина тіла від 1 до 5 мм. На передньому кінці головогруднини мається 2 пари антен, що служать для пересування рачків у воді, з яких перша завжди довше другої; 4 пари ротових кінцівок і 5 пар плавальних ніжок.

Усі вільно живучі веслоногі ракоподібні роздільностатеві. Звичайно самки крупніше самців. Розмножуються статевим шляхом з метаморфозом - 5-6 наупліальных і 5 копеподитних стадій. При спарюванні самець утримує самку п’ятою парою грудних ніжок і першими антенами та за допомогою тієї ж п’ятої пари ніг приклеює ковбасоподібний сперматофор біля її статевого отвору, тобто в нижній частині першого черевного сегмента. Зі сперматофора сперма попадає в сім’яприймальник самки. При виметуванні яєць вони запліднюються.

Розвиток яєць триває 2-3 дні при оптимальній температурі, метаморфоз - 3-4 тижні. Наупліуси (до 0,3 мм) - прекрасний корм для молоді риб.

По способу захоплення їжі серед копепод розрізняють активних фильтраторів і хижаків. До фильтраторів відносяться діаптомуси, що механічно захоплюють харчові частки, зважені у воді, фітопланктонні організми, бактерії, органічний детрит. Один рачок за добу пропускає через свій фільтраційний апарат до 40 і навіть 70 см води, причому харчуються переважно вночі.

До хижої групи відносяться майже всі циклопи: Макроциклопс альбідус (Macrocyclops albіdus), М. фускус (М. fuscіts), Акантоциклопс вірідіс (Acanthocyclops vіrіdіs). Вони активно накидаються на найпростіших, коловерток, личинок хірономід, олігохет, ікру і передличинок риб, яких захоплюють за допомогою навколоротових кінцівок і всмоктують у стравохід. Відзначено навіть явище канібалізму. У передачі їжі жвалам беруть участь задні щелепи і ногощелепи. Жвали роблять швидкі рухи, що ріжуть, протягом 3-4 секунд, після чого наступає хвилинна пауза. Для роздрібнення і заковтування мотиля довжиною 2 мм потрібно 9 хвилин, а личинки довжиною 3 мм знищуються протягом півгодини. Малощетинковий хробак 4 мм поїдається за 3,5 хв.

Серед циклопів є і рослиноїдні види (Eucyclops macrurus - Эуциклопс макрурус; Е. macruroіdes - Э. макруроідес; Mesocyclops leuckartі - Мезоциклопс леукарті й ін.), що харчуються зеленими нитчастими, водоростями (p. Scenedesmus - Сценедесмус; p. Mіcractіnіum - Мікрактініум) і навіть більш великими водоростями - 50-75 мм (p. Pandorіna - Пандоріна).

Поширенню прісноводних циклопів сприяє перенесення несприятливих умов у виді цист, а також стійкість рачків стосовно недоліку кисню у воді, кислої її реакції і т.д. Циклоп стренус (Cyclops strenuus) протягом декількох днів може жити не тільки при повній відсутності кисню, але навіть при наявності сірководню.

Відмітною ознакою циклопів є два яйцевих мішки в самок, антени не досягають половини тулуба; у самок діаптомусів - один яйцевий мішок, довжина антен заходить за половину тулуба.

Циклопи зустрічаються в ставках протягом усього року з максимальним розвитком їх у вегетаційний період, досягаючи 20-30% чисельності і біомаси зоопланктону.

Значення зоопланктону

Роль зоопланктону в житті водойми величезна. Харчуючись, зоопланктон бере участь у процесі самоочищення водойми. Зоопланктери споживають бактерії, що знижує чисельність останніх і стимулює розмноження та процеси бактеріального очищення. Таким чином, зоопланктон діє як природний бактеріальний фільтр.

Зоопланктон впливає на чисельність фітопланктону, головним чином на зелені водорості, що, у свою чергу, впливає й на кисневий режим. При дуже великих кількостях зоопланктону у водоймах можливе зниження кисню до мінімальних величин. Відмираючи, зоопланктонні організми стають їжею бактерій і сприяють нагромадженню детриту.

Ряд зоопланктерів особливо сильно розвивається в умовах перевантаження ставків органікою, тим самим будучи показником забруднення.

Одні групи зоопланктерів належать до весняного періоду - в основному коловертки, деякі копеподи, а в травні – гіллястовусі ракоподібні. Інші групи організмів процвітають у літній або осінній період. Літній зоопланктон різноманітний і багатий із превалюванням ракоподібних, восени перевага залишається за веслоногими ракоподібними і коловертками. Зимовий зоопланктон бідний, зустрічаються зрідка коловертки і копеподи.

Зоопланктонні організми - прекрасний корм для личинок, молоді і деяких видів дорослих риб. Коловертками й інфузоріями харчується в основному молодь риб, що захоплює їх на самих ранніх стадіях свого розвитку. Ще до повного розсмоктування жовточного міхура личинки риб починають харчуватися дрібними формами гіллястовусих рачків і молоддю веслоногих ракоподібних. До місячного віку цьоголітки коропа харчуються планктонними формами личинок хірономід, але зоопланктон складає невід’ємну частину їхнього раціону.

Харчова цінність водних безхребетних набагато перевищує харчову цінність застосовуваних у рибництві штучних кормів. Так, у тілі зоопланктерів (коловертки, гіллястовусі і веслоногі ракоподібні) кількість протеїну складає відповідно 35,2; 65,9; 51,7% від сухої речовини; жиру - 10,5; 13,8; 8,4; золи - 11,5; 11,8; 19,7%; БЕР - 22,8; 8,5; 20,2%. Калорійність (ккал/г) сухої органічної речовини складає відповідно по зазначених групах - 4,9; 6,2; 5,7 (І. Б. Богатова, 1980).

При вирощуванні коропа в умовах ущільнених посадок, як правило, бентосних організмів не вистачає і короп переходить на харчування зоопланктоном, величина якого доходить до 20-35% харчової грудки.

Методи добору й обробки зоопланктонних проб

Добір проб зоопланктону у великих ставках (більш 5 га) проводять на різних ділянках водойми, звичайно на трьох розрізах: у вершині, середині й у греблі. У малих ставках (до 2-5 га) проби відбирають у місцях, розташованих на різних біотипах. Частота добору проб - через кожні 7-10 днів.

Збір зоопланктону складається з узяття проб води й відціжування планктону від води.

Для кількісного обліку зоопланктону користуються малою моделлю кількісної планктонної сітки з густого капронового сита № 65-78 (номер сита визначається щільністю, що залежить від кількості отворів, що приходяться на 1 см).

Планктонна сітка складається з металевого кільця, діаметром 25 см, і конуса, що зшитий з капронового сита. Для виготовлення однієї сітки досить квадрата з капронового сита зі сторонами по 50 см. На квадраті проводиться діагональ, з кінців якої радіусом, рівним стороні квадрата, викреслюються дуги до перетинання з діагоналлю. Потім розрізають квадрат по діагоналі, а кожний із трикутників, що вийшли - по дyгі. З грубої тканини (полотно, полотнина і т.д. ) вирізують дугові смужки і нашивають їх на трикутні половинки конуса з газу. Зшивають ці половинки бічними краями в цілий конус. Вершина конуса щільно підганяється до металевого стаканчику, висота якого 7 см, діаметр - 28 мм, і зав’язується капроновою ниткою, поверх якої наклеюється кілька шарів лейкопластиру або ізоляційної стрічки.

Якщо немає планктонного стаканчика, можна побудувати сітку і без нього. Для цього вирізані і нашиті полотниною половинки конуса зшиваються, а вузький кінець закруглюється і зашивається наглухо, але як можна ширше.

Проби зоопланктону відбирають у різних місцях ставка мірним посудом (краще літровим кошиком з ручкою, опускаючи його на глибину 40-50 см, тобто опускаючи руку з кошиком по лікоть і, вище у воду). Через планктонну сітку проціджують 50-100 л води. Відфільтрований через планктонну сітку осад із зоопланктоном, що утримується в ньому, виливають у бутилочку обсягом 100-200 см . При цьому планктонну сітку кілька разів обмивають із зовнішньої сторони водою для більш повного збору зоопланктону.

Можливий добір зоопланктонних проб планктоночерпачем Паталаса, що працює за принципом батометра, тобто вирізує окремий обсяг води з планктоном, що утримується в ньому. За допомогою планктоночерпача вода відбирається з заданої глибини. Обсяг планктоночерпача 5 л. Відібрану пробу зоопланктону фільтрують через планктонну сітку.

Після відбору пробу фіксують формаліном, одним з найпоширеніших консервантів. 40%-ный формалін доливають у пробу з таким розрахунком, щоб вийшов 4%-ный розчин (10 см формаліну на 100 см проби).

На етикетці, якою постачають кожну пробу, варто вказати дату вилучення проби, господарство, номер ставка, обсяг профільтрованої води, температуру води і підпис особи, що відбирала пробу. Етикетки пишуться простим олівцем або незмивною тушшю.

Якісний і кількісний склад зоопланктону визначається в лабораторії під мікроскопом МБИ-4 або під бінокулярним мікроскопом МБС-1.

Кількісний облік планктону проводять об’ємним або розрахунковим методом. Об’ємний метод звичайно використовують як експрес-метод визначення біомаси зоопланктону безпосередньо на ставках без установлення якісного складу зоопланктону або з указівкою ведучих форм. Якісний склад можна визначити трохи пізніше в лабораторії.

Після відбору проби зоопланктону, її фіксації отриманий осад переливають у мірний циліндр і замірять його обсяг.

Щоб визначити, скільки планктону утримується в кубічному метрі, отриманий обсяг осаду множать на 20 (якщо проціджували 50 л) або на 10 (якщо проціджували 100л). Наприклад: процідили через планктонну сітку 50 л води, одержали 1 см осаду - це значить, що в 1 м утримується - 20 см планктонного осаду. У вирощувальних ставках середньої зони України в середньому буває 10-30 см зоопланктону на 1 м .

Інший експрес-метод розрахований на обробку матеріалу в лабораторних умовах. Пробу зоопланктону проціджують через сито № 70-76, вибирають грязьові частки. Осад підсушують на фільтрувальному папері до зникнення мокрих плям, переносять разом зі шматком сита в чашку Петрі і зважують, масу чашки Петрі зі шматком вологого сита визначають заздалегідь. По різниці мас одержують масу планктону. Знаючи обсяг профільтрованої через планктонну сітку води і масу осаду, можна визначити біомасу зоопланктону.

Основним методом обліку зоопланктону є рахунковий метод. Пробу зоопланктону переливають у мірний циліндр, потім її доводять до певного обсягу в залежності від густоти (тобто кількості організмів) шляхом додавання або відсмоктування рідини (50, 100 або 200 см ). Відсмоктування води проводять гумовою грушею, наконечник якої затягнутий густим капроновим або мірошницьким газом (№ 65-76). Поршневою піпеткою (штемпелем-піпеткою) або градуйованою піпеткою, нижній кінець якої відпиляний по широкому краї, добре перемішують пробу і швидко беруть певний обсяг її - 0,5; 1,0 до 5,0 мл, переносять на рахункове скло - пластинку або в камеру Богорова. На рахунковому склі або в камері Богорова, підраховують кількість організмів кожного виду, робляться проміри організмів за допомогою окуляр - мікрометра. Знаючи обсяг проби планктону й обсяг переліченої частини, визначають кількість організмів у всій пробі. Для визначення біомаси зоопланктону кількість особин якого-небудь виду множиться на середню вагу одного екземпляра, відповідно до їхніх розмірів. Дані середніх мас гідробіонтів приведені в таблицях середніх мас зоопланктонних організмів, складених Ф. Д. Мордухай-Болтовским (у 1954 році) і іншими авторами. Біомаса організмів зоопланктону виражається в мг/м або г/м .

Дані обробки кожної проби записуються на окрему сторінку журналу або картку. Визначення і підрахунок організмів проводять по трьох основних групах: коловертки (Rotatorіa), веслоногі (Copepoda) і гіллястовусі (Cladocera) ракоподібні. Всі інші організми, що зустрічаються, відносяться до групи - інші.

Підрахунок чисельності і визначення біомаси зоопланктону роблять по формулі:

,

де: Vі - обсяг проби, розведеної або згущеної, мл;

V2 - обсяг переглянутої проби, мл;

V3 - обсяг профільтрованої води, л;

П - число організмів кожного виду або всіх груп,

перелічених у пробі (экз./м );

Р - індивідуальна середня маса організмів (г/м або

мг/л); 1000 л=1 м .

Наприклад: запис на картці обробки або в журналі може виглядати в такий спосіб:

Р.

Рибгосп "Ланок" Київської обл., нагульний ставок № 2. Проціджено 50 л, обсяг проби - 100 мл, переглянуто 2 пластинки по 0,5 мл проби (прізвище дослідника).

Картка обробки

Тобто біомаса зоопланктону 20.07.2004 р. в ставку № 2 становила 1,3 г/м³ при чисельності організмів 252 тис.екз./м³.

ІІІ. ЗООБЕНТОС

Зообентос - це населення дна водойми, що включає організми, які живуть у ґрунті, на ґрунті, “мінуючих” вищу водну рослинність, що живуть у заростях макрофітів. Фауна різна по своєму складу. Найчастіше донна фауна населяє ґрунти до глибини 10-20 см і складається з організмів, пристосованих до своєрідних умов життя на глибині. Їжа мешканців дна складається, головним чином, із залишків мулу, що розкладаються, як рослинного, так і тваринного походження, міцелію грибів, дріжджів, бактерій і т.д. Є серед них хижаки: личинки жуків, бабок, деяких двокрилих, клопи і т.д..

Сезонна динаміка розвитку зообентосу в ставках зумовлена розвитком 2-3 домінуючих організмів, їхніми життєвими циклами розвитку і пресом риби.

Самими цінними в харчовому відношенні і масових формах є личинки комах і, у першу чергу, личинки хірономід. Личинки комах містять 80,2% води; у відсотках від сухої речовини: протеїну - 61,5; жиру - 12,6; золи - 8,6; БЭВ - 17,3. Калорійність сухої органічної речовини їх складає 6,1 ккал/г.

Олігохети також є цінними організмами, у них утримується 82,7% води; протеїну ,- 60,6%; жиру - 11,0%; золи - 7,2%; БЕР - 21,2%. Калорійність досягає 5,2 ккал/г (Богатова І. Б., 1980).

Поиск по сайту: