Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації.

Право касаційного оскарження — це право на порушення ді­яльності суду касаційної інстанції з перевірки законності рі­шення суду першої та (або) апеляційної інстанції, що набрало законної сияй.

Суб'єктами права касаційного оскарження є особи, які упо­вноважені ініціювати касаційне провадження, а саме, відповід­но до ст. 324 ЦПК:

сторони (позивач та відповідач): інші особи, які беруть
участь у справі (треті особи, як ті, що заявляють самостійні
вимоги щодо предмет спору, так і ті, що не заявляють та­
ких вимог);

особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив пи­
тання про їх права та обов'язки, і які мають відповідну ци­
вільну процесуальну правосуб'ектність;

правонаступники (ст. 37 ЦПК);

предеіавники еіорін та третіх осіб (ст.ст. 27, 44 ЦІІК);

особи, яким и кошт надано право захищати права, свободи
її інтереси інших осіб (ст.ст. 45, 46 ЦИК).

Зі змісту ст. 324 ЦПК очевидно, що об'єктом касаційного оскарження можуть бути судові рішення суду першої інстан­ції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішен­ня і ухвали суду апеляційної інстанції. При цьому самостій­ним об'єктом оскарження може бути як рішення в цілому, так і його частина. Ухвали суду першої інстанції після їх перегля­ду в апеляційному порядку, а іакож постановлені за результа­тами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути ос­каржені у касаційному порядку, тільки якщо вони перешкод­жають подальшому провадженню у справі.

Підставами порушення касаційного провадження є непра­вильне застосування судом норм матеріального права чи пору­шення норм процесуального права. Тобю, не будь-яке рішен­ня чи ухвала можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а тільки ті, щодо яких є сумніви в їх законності.

Однією із передумов реалізації права касаційного оскар­ження є дотримання процесуальних строків, встановлених ци­вільним процесуальним законодавством чи призначених судом для вчинення відповідних процесуальних дій. Відповідно до ст. 325 ЦПК право касаційного оскарження може бути реа­лізоване протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційнім о суду. У разі пронущеніїя цього строку з поважних причин, суд касаційної інстанції, за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей сірок, але не більше ніж у межах одною року з дня ви­никнення прана на касаційне оскарження. У разі, якщо каса­ційну скарга подано після закінчення строку па касаційне ос­карження і не порушене питання про поновлення цього строку або у поновленні строку відмовлено, суд касаційної інстанції повертає скаргу особі, яка її подала. Про поновлення строку на касаційне оскарженим іа про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє відповідні ухвали (ст. 325 ЦПК).

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подан­ня належним чином оформленої касаційної скарги. Касаційна скарга — це звернення до суду касаційної інстанції з вимогою

про перевірку рішення суду першої та (або) апеляційної ін­станції, яке набрало законної сияй, т предмет його відповід­ності нормам матеріального та процесуального права.

Касаційна скаріа подається в письмовій формі, її зміст ви­значається конкретними обставинами справи, проте ст. 326 ЦПК місиш, перелік обов'язкових відомостей, які повинні бу­ти зазначені в скарзі:

найменування суду, до якого подасться скарга;

ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце про­
жинання або місцезнаходження;

ї) ім'ч (найменування) осіб, які беруть учасіь у справі, їх міс­це прожинання або місцезнаходження;

судове рішення, що оскаржується;

в чому ію.'іягаг неправильне застосування судом норм мате­
ріального права чи порушення норм процесуального права;

клопотання особи, яка подає скаргу;

перелік письмових матеріалів, то додаються, який містить­
ся після викладу обставин скаріи

Касаційну скарі^ підписує особа, яка подає скаргу, або її представник. До касаційної скаріи, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвід­чує повноваження представника, якщо в справі немає підтвер­дження такого повноваження.

До касаційної скарги додаються також копії с карі и та дода­них до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі Ця вимоїн обумовлена тим, що отримавши вищевказані матеріали, особи, які беруть участь у справі, мо­жуть підготуватися до захисту своїх прав, зокрема підготувати та подати заяву про приєднання до касаційної скарги тощо. Також повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору та ви і раї на інформаційно-технічне за­безпечення судового розгляду.

Касаційна скарга подається до суду особисто заявником або відправляється поштою. Якщо скарга подана особисто, за­відувач канцелярії повинен підміннії час її надходження, за­свідчивши це своїм підписом на скарзі. Час здачі скарги на пошту засвідчується печаткою на конверті, а час надходження в суд — зазначенням відповідної дати на скарзі.

Касаційна скарга попасться за правилами ст. 327 ЦПК без­посередньо до суду касаційної інстанції Однією з додаткових гарантій реалізації суб'єктивного права на касаційне оскаржен­ня с закріплене у ст. 330 ЦПК правило, згідно з яким особа, яка подала касаційну скаргу, мас право доповнити, змінити її або відкликати.

Доповнити або змінити касаційну скаріу може тільки осо­ба, яка її подала, до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції, а відмовитися від скарги — до закінчення касаційно­го провадження.

Встановлення такого строку для доповнення або зміни ка­саційної скарги обумовлене тим, що суд касаційної інстанції розглядає справу в межах касаційної скарги. Відповідно її зміна чи доповнення мають бути здійснені до початку розгля­ду справи в сулі касаційної інстанції, оскільки це впливає на межі судового розгляду.

При відкликанні касаційної скарги постановляється ухвала про повернення скарги, а в разі відмови від скарги — закрива­ється касаційне провадження. У першому нипадку повторне звернення з такою самою скаргою допускається, у другому — ні.

Поиск по сайту: