Професійна етика адвоката є дуже специфічною, має цілу низку особливостей, спірних питань і відрізняється від будь-яких інших різновидів професійної етики.
У Вступі до Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства вказується, що адвокату в будь-якому суспільстві уготована особлива роль. Його обов'язки не обмежуються виконанням лише свого обов'язку в межах закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій. У зв'язку з цим на адвоката покладається цілий комплекс зобов'язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність.
Правила професійної етики передбачають добровільне виконання їх тими, на кого поширюється їхня дія, для забезпечення виконання адвокатом своїх обов'язків так, як це прийнято в будь-якому цивілізованому суспільстві. Недодержання адвокатом цих правил карається аж до застосування до нього дисциплінарних санкцій.
Адвокатська професія стала істотною запорукою охорони прав людини у відносинах з державною владою. Це формує особливі вимоги до юридичної деонтології. Наявність чітких норм адвокатської етики, які відповідають загальновизнаним світовим стандартам, розглядається як необхідна передумова, без якої неможлива довіра до захисників.
Найбільш показовою в цьому плані є англійська адвокатура. Тому зупинимося на її традиціях детальніше.
Права й обов'язки англійських адвокатів переважно залежать від того, ким — баристером чи соліситором — є адвокат. Загальним для них є обов'язкове додержання правил своїх корпорацій, що стосуються етики і професійних дій.
Професійна підготовка соліситора визначається юридичним товариством. У 1974 р. прийнято "Керівництво професійною підготовкою соліситорів". Цей документ зобов'язує соліситорів додержуватися встановлених правил своєї корпорації як щодо етики, так і щодо професійних дій. Так, соліситори мають зберігати професійну таємницю, фіксувати згідно зі встановленими нормами свої розрахунки з клієнтами, ставитися з повагою до суду та інших державних органів. Соліситор не повинен залучати клієнтів за допомогою реклами. Взаємовідносини між соліситором і клієнтом регулюються одночасно законом і кодексом професійної етики. Вони передбачають сумлінне ставлення соліситора до виконання своїх обов'язків у всьому, що стосується клієнта.Професійна поведінка баристерів регулюється спеціальними правилами, які приймає рада баристерів. На цей час діє кодекс поведінки баристерів Англії та Уельсу від 1 січня 1981 p., який встановлює такі обов'язки баристера: підкорятися приписам кодексу; не займатися тим, що є непорядним і може призвести до приниження професії адвоката або правосуддя; додержуватися правил професійної етики; бути компетентним у своїй професії. Баристер не може виступати в суді без парика, мантії та стрічок. Він не повинен вводити суд в оману, умисно приховувати від суду істотні для справи факти. Водночас баристер не повинен робити будь-які заяви про факти зізнання, які Йому довірив клієнт, не може займати правову позицію, яка усвідомлюється ним як шкідлива для інтересів клієнта.
У Франції адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлювання, імунітетом від обвинувачень у скоєнні злочину. Адвокат має право на гонорар, розмір якого залежить від угоди з клієнтом. Адвокат зобов'язаний додержуватися професійної таємниці; це одночасно є і правом, і обов'язком. Адвокат не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть якщо той перебуває під вартою. Адвокату забороняється розголошувати професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захисником більш ніж одного клієнта в одній справі. Крім того, адвокат зобов'язаний дотримуватися гідного способу життя.
У Німеччині Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права та обов'язки адвоката. Згідно з цим законом, адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки. Він має бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката, і поза своєю професією. Якщо адвокат, до якого звернулися за юридичною допомогою, відмовився від її надання, він має негайно пояснити причини цього і відшкодувати шкоду, завдану клієнту внаслідок затримання такого пояснення з вини адвоката.Таким чином, зміст принципу додержання адвокатами норм професійної етики полягає в тому, що у зв'язку зі специфікою своєї діяльності, крім законодавчих норм, вони задля забезпечення якісного виконання своїх обов'язків у повному обсязі повинні безумовно дотримуватися певних морально-етичних норм, вироблених згідно з Існуючими традиціями, практикою та світовими юридичними стандартами.
20. В США законодавче закріплення принципів організації та діяльності адвокатури фактично відсутнє як на федеральному рівні, так і у більшості штатів. Щоправда, Конституція США у шостій поправці закріплює право обвинуваченого на захист у кримінальному процесі ("В усіх випадках кримінального переслідування обвинувачений має право... на допомогу адвоката для захисту")',,. проте не визначає механізм його реалізації. Федеральне законодавство (Закон про кримінальне правосуддя 1964 р.) передбачає лише можливість призначення захисника у випадку відсутності у обвинуваченого матеріальних засобів, щоб найняти його.
Щодо штатів, то вони практично декларують право обвинуваченого на захист.
Важливе значення мають правила судочинства (в кримінальних та цивільних справах), що застосовуються Верховним судом США щодо федеральних судів, а також верховними . судами штатів для місцевих судів. Ними, зокрема, встановлюються обов'язкові вимоги, яким мають відповідати представники будь-чиїх інтересів, щоб мати право виступати в конкретному суді. Ними фактично визначаються умови допуску до виконання функцій, наприклад, захисника в кримінальних справах в певному штаті чи у федеральних судах.
Структура адвокатур і форми діяльності адвокатів США. У кожному штаті є асоціація адвокатів штату. У більшості штатів встановлено обов'язкове членство в асоціації для всіх осіб, допущених до адвокатської практики; у таких штатах адвокатура, по американській термінології, «інтегрована»: асоціація адвокатів тотожна поняттю «адвокатури». Асоціації адвокатів як добровільні організації існують у меншостях штатів, а також у великих містах і графствах. Загальнонаціональною організацією адвокатів з добровільним членством є Американська асоціація юристів.
У завдання асоціацій адвокатів входить установлення норм професійної етики, сприяння адвокатам, вживання дисциплінарних заходів, розробка стандартів адвокатської діяльності, сприяння вдосконалюванню права й правосуддя й т.п.
У США адвокат може практикувати поодинці або в складі невеликих адвокатських контор або великих адвокатських фірм. До половини адвокатів практикує поодинці; разом з невеликими (2-3 чоловік) адвокатськими конторами одинаки становлять 2/3 від загального числа адвокатів.
Але по своїй важливості головною формою адвокатської діяльності є великі (50 чоловік і більше) адвокатські фірми. Такі фірми, як правило, не займаються кримінальними справами й воліють вести справи забезпечених клієнтів, переважно корпорацій. Адвокати, що працюють у фірмі, підрозділяються на дві категорії - партнери (співвласники фірми, що ділять дохід) і співробітники (адвокати, що одержують платню від фірми).
Частина адвокатів працює у відомствах «публічних захисників» - організаціях, що знаходяться на державному бюджеті штату й обслуговуючих на безкоштовній основі обвинувачуваних із числа незаможних громадян.
Існують і аналогічні служби юридичної допомоги незаможним, фінансовані з федерального бюджету. Ці служби з'явилися в середині 60-х років у рамках програм боротьби з бідністю. В 1974 році Конгрес заснував і фінансував Корпорацію по наданню юридичної допомоги - свого роду головну організацію для всіх цих служб.
Для юридичного обслуговування певних категорій населення (конкретних етнічних або професійних груп) у багатьох містах організовані товариства юридичної допомоги, що існують переважно на різного роду благодійні пожертвування й добровільні внески; органи влади також можуть виділяти кошти цим суспільствам.
В 1970-х роках з'явилася й така форма адвокатської діяльності, як адвокатські контори, «захищаючі інтереси суспільства» (pro bопо publico). Вони не ведуть справи окремих клієнтів, а виступають із позовами проти держави або корпорацій, пов'язаними з охороною прав і інтересів великих категорій громадян (споживачів, політичних активістів, виборців, платників податків) або з охорони природи й охорони здоров'я населення (наприклад, позови проти підприємств, що забруднюють навколишнє середовище, або проти будівництва атомних електростанцій).
21 У США немає нормативно-правового акту, що закріплював би правовий статус адвоката в судочинстві. Статус захисника випливає зі звичаю, прецедентного права, норм професійної етики та статутів асоціацій адвокатів, до яких належить захисник. Основна умова участі адвоката в судочинстві викладено у виправленні VІ (1791 р.) до Конституції США: При всякому кримінальному переслідуванні обвинувачуваний має право на швидкий і публічний суд безсторонніх присяжних того штату й округу, раніше встановленого законом, де був скоєний злочин; обвинувачуваний має право бути обізнаним про сутність і підстави обвинувачення, він має право на очну ставку зі свідками, що показують проти нього, право на примусовий виклик свідків зі своєї сторони для свого захисту". У свою чергу, це виправлення знайшло свій розвиток у ряді рішень судів (1963 р., справа "Гидеон проти Уэйнтрайта"; 1966 р., справа "Миранда проти штату Аризона"; 1977 р., справа "Брюер проти Вільямса" і т.д.). Суть цих рішень зводиться до наступних принципів: право на адвоката є фундаментальним і необхідним для справедливого суду, при цьому право на адвоката має кожний, кому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі; адвокат повинен брати участь у тих процесуальних діях, де він може зробити обвинувачуваному допомогу, щоб упоратися із правовими проблемами, або дати пораду, коли йому протистоїть інша процесуальна сторона".