Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.

Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу

Предмет курсу «Порівняльна адвокатура» визначається ко­лом питань та проблем, які повинні вивчатися в його межах. Предметом вивчення дисципліни в широкому розумінні є процес виникнення та сучасний устрій адвокатури — незалежної самостійної громадської організації професійних юристів, яка у встановленому законом порядку виконує важливу суспільну функцію — захист прав та законних інтересів громадян і організацій, а також надає їм необхідну правову допомогу; напрями та завдання діяльності адвока­тури, її взаємодія з іншими правоохоронними, громадсь­кими, державними утвореннями.

Система курсу охоплює питання, присвячені правовим основам функціонування органів адвокатури у різних країнах, правовому статусу адвоката та його помічника, організаційним формам та видам діяльності адвокатів, формам участі адвокатів у кримінальному та цивільному судочинстві, розгляді госпо­дарських спорів, спорів у Європейському суді з прав людини.

Для більш упорядкованого та послідовного вивчення курсу «Порівняльна адвокатура», з метою отримання глибших знань, цей курс, як і інші навчальні юридичні дисципліни, систематизовано. Згідно з цією систематизацією він скла­дається з двох частин: загальної та особливої.

У загальній частині вивчаються питання та проблеми, характерні для будь-якої діяльності будь-якого адвоката або адвокатського об'єднання у будь-якій державі, а також історія розвитку адвокатури: загальні основи функціонування та напрями діяльності, вимоги, які ставляться до адвокатів, їх правовий статус, статус помічника адвоката, дисциплінарна відповідальність і порядок притягнення до неї.

В особливій частині курсу розглядаються питання здій­снення адвокатом у різних державах окремих видів діяльності: надання консультацій; складання документів правового характеру; участь адвоката в дізнанні та досудовому слідстві, у розгляді кримінальних справ у судах; участь адвоката в розгляді цивільних справ у судах; участь адвоката у вирішенні господарських спорів; участь адвоката в Європейському Суді з прав людини.

Особливості методології курсу «Порівняльна адвокатура». Методологія порівняльного правознавства є багаторівневою. Порівняльне правознавство використовує практично весь методологічний арсенал сучасної юридичної науки. Тому методологія компаративістики не може бути обмеженою використанням виключно порівняльно-правового методу. Разом із тим останній є провідним, домінуючим в науці порівняльного правознавства. Отже, буде справедливим говорити про те, що порівняльне правознавство засноване на свідомому, теоретично і методично виваженому застосуванні порівняльного методу як основного наукового методу в дослідженні.

Порівняння— невід'ємна частина людського мислення. Порівняльний метод активно використовується в більшості суспільних і природничих наук. У філософській літературі справедливо зазначається, що порівняння є одним з основних логічних прийомів пізнання зовнішнього світу. Проте воно, безумовно, не може розглядатися ізольовано від інших логічних

Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.

Законодавство різних держав дає своє трактування поняття "адвокатської діяльності". Наприклад, у Вірменії адвокатська діяльність визначена як "вид правозахисної діяльності", спрямованої на здійснення не забороненими законом засобами й способами інтересів, переслідуваних одержувачем юридичної допомоги. Законодавство Таджикистану говорить про адвокатури як незалежному професійному об'єднанні, що забезпечує надання юридичної допомоги фізичним і юридичним особам, і дає її визначення як "виду соціальної допомоги", надаваної в правовій області фізичним і юридичним особам, що полягає у використанні будь-яких законних засобів і способів з метою захисту прав і законних інтересів цих осіб. У Киргизстані адвокатська діяльність визначена як "діяльність адвоката по наданню кваліфікованої юридичної допомоги фізичним і юридичним особам при здійсненні захисту їхніх прав, воль і законних інтересів". Законодавство Німеччини визначає адвокатури як незалежний орган правосуддя.

У правових системах різних держав спостерігається дві тенденції по визначенню адвокатської діяльності як некомерційної або як підприємницької. Більшість учених, а з ними й законодавців дотримуються правової аксіоми про те, що адвокатська діяльність - це вид професійної, але ніяк не підприємницької діяльності.

Друга правова концепція деяких держав визначає адвокатську діяльність як комерційну. Наприклад, Закон Киргизстану, визначаючи форми діяльності адвокатів, дозволяє їм здійснювати адвокатську діяльність або через адвокатські установи, або як індивідуальну підприємницьку діяльність. У Законі Таджикистану адвокат-повірник прямо визначений як "підприємець, що робить юридичну допомогу на підставі ліцензій".

Поиск по сайту: