Економічне стимулювання раціонального природокористування в національній економіці

До економічних методів екологічного регулювання відносяться:

1. Державні кадастри природних ресурсів і об'єктів – являють собою звід економічних, екологічних, організаційних і технічних показників, що характеризують якість і кількість природного ресурсу, склад і категорії користувачів. На основі кадастрів проводиться основна оцінка природного ресурсу, визначається його ринкова ціна, система заходів по відновленню порушеного стану природи. Також, інформація, що міститься в кадастрах, є основою для ухвалення рішення про надання природного ресурсу в користування. Кадастри ведуться по окремим видам природних ресурсів і по територіям.

2. Фінансове забезпечення виконання природоохоронних програм. Воно здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, власних коштів підприємств, установ, організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, фондів екологічного страхування, кредитів банків, добровільних внесків населення, інших джерел.

Для забезпечення більше надійного фінансування в Україні розвивається система екологічних фондів. Основне завдання екологічних фондів складається у формуванні автономної структури, що не залежить від держбюджету, для централізованого фінансування природоохоронної діяльності. Екологічні фонди поповнюються за рахунок коштів, що надходять від підприємств, організацій, громадян і фінансують заходи щодо оздоровлення навколишнього середовища. Основними завданнями фондів є:

- фінансування і кредитування програм і науково-технічних проектів, спрямованих на поліпшення якості навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки населення;

- мобілізація фінансових ресурсів на природоохоронні заходи і програми;

- економічне стимулювання раціонального природокористування, впровадження екологічно чистих технологій;

- сприяння в розвитку екологічного виховання і освіти.

3. Оподатковування в сфері природокористування. Воно спрямовано на компенсацію шкоди, що наноситься природному середовищу, здоров'ю людини, матеріальним цінностям. Встановлена плата стягується за рахунок прибутку підприємства, що забруднює навколишнє середовище і стимулює скорочення викиду шкідливих речовин.

Підприємствам можуть надаватися в оподатковуванні екологічні пільги залежно від напряму їх розвитку, видів ресурсів споживання, характеру кінцевої продукції у взаємозв'язку з техногенним навантаженням на територію. Так, продукція, вироблена з відходів виробництва підлягає пільговому оподатковуванню, аж до повного її звільнення від сплати. На територіях із кризовою екологічною ситуацією доцільно не оподатковувати прибуток підприємств, якщо кошти, що звільнюються від оподатковування направляються на природоохоронні цілі.

4. Екологічне страхування – це страхування відповідальності об'єктів потенційних винуватців, на випадок аварійного, ненавмисного забруднення середовища і страхування власних збитків, які виникають у джерел такого забруднення. Ціль екологічного страхування – це найбільш повна компенсація нанесеної навколишньому середовищу шкоди.

Екологічне страхування включає:

- обов'язкове і добровільне екологічне страхування для покриття непередбачених витрат, які виникають у результаті аварій;

- систему екологічного страхування стихійних лих;

- розвиток фондів екологічного страхування.

5. Планування природокористування і охорони навколишнього середовища. Планування являє собою заходи щодо охорони навколишнього середовища і природокористування в складі екологічних програм, розроблених на основі комплексного аналізу найважливіших факторів, а саме: демографічна ситуація, науково-технічний потенціал, соціальна структура, стан природних ресурсів і перспективи їх зміни з урахуванням природно-ресурсного потенціалу окремих регіонів.

6. Економічне стимулювання. Економічні регулятори, стосуючись майнових інтересів природокористувачів, приводять до розуміння залежності між вигодою і дотриманням екологічних вимог. Тому, економічний стимул в управління природокористуванням – це своєрідна прив'язка завдань екологічно сталого розвитку до економічних інтересів природокористувачів. У рамках реалізації економічного стимулювання Україна підписала Кіотський протокол 15 березня 1999 р., і 4 лютого 2004 р. він був ратифікований Верховною Радою України, ставши тим самим частиною національного законодавства. Економічне стимулювання включає:

- фінансово-кредитний механізм природоохоронної діяльності (пільгове кредитування, субсидування);

- цінова політика (використання заохочувальних цін і надбавок на екологічно чисту продукцію, регулювання цін на первинні ресурси і кінцеву продукцію);

- державна підтримка підприємств, які впроваджують природоохоронне обладнання, а також фірм, які виконують роботи і надають послуги екологічного призначення;

- проведення політики торгівлі правами на забруднення. У Кіотському протоколі зафіксовані наступні три механізму для цього: проект спільного впровадження, механізм чистого розвитку і механізм міжнародної торгівлі викидами. Проект спільного впровадження дозволяє країнам заявляти про своє право на скорочення викидів, що утворилися в результаті інвестування в інших промислово розвинених країнах і здатних бути предметом передачі еквівалентної кількості одиниць скорочення викидів між двома країнами, що ратифікували протокол. Механізм чистого розвитку припускає аналогічні проекти скорочення викидів у країнах, що розвиваються, з метою одержання сертифікованих скорочень викидів для подальшого використання інвестором. Протокол вимагає, щоб такі проекти сприяли сталому розвитку в країнах, що одержують інвестиції і, допомагали їм брати участь у реалізації кінцевої цілі Конвенції – стабілізації клімату. Міжнародна торгівля викидами дозволяє передачу частини національних квот на викиди – одиниць встановлених обсягів – іншим країнам. Це може здійснюватися через національні системи торгівлі, що сприяють приватним фірмам у веденні міжнародної торгівлі правами на викиди з метою виконання ними національних зобов'язань;

- введення прискореної амортизації основних фондів природоохоронного призначення;

- надання кредитів на пільгових умовах для реалізації заходів по забезпеченню раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища;

- надання можливості одержання природних ресурсів під заставу;

- передача частини коштів фондів охорони навколишнього середовища на договірних умовах підприємствам, організаціям на заходи для гарантованого зниження шкідливих викидів у навколишнє середовище.

7. Велике значення для проведення державної екологічної й інноваційної політики грає розвиток сектора екологічних товарів і послуг. Завдяки розвитку такого сектора в Україні розширюється сфера застосування капіталу з високою нормою накопичення і швидкістю обороту; функціонує стабільне і високорентабельне джерело збільшення сукупного суспільного продукту; виникають нові напрями підприємницької діяльності, зростають інновації, нарощується ВВП; активізується накопичення капіталу, при цьому не за рахунок забруднення природи або підвищеної експлуатації її ресурсів, а навпаки – шляхом вирішення екологічних проблем; створюються нові робочі місця; прискорюється процес ресурсозберігаючої технологічної модернізації з усіма її позитивними результатами. Крім того, відбувається екологізація виробничого потенціалу національної економіки і зміцнюється її конкурентоспроможність; реалізується потенціал продажу квот на викиди парникових газів; активізується міжнародна торгівля; одержує поширення культура екологічно відповідального споживання; підвищується рівень екологічної освіти; зростає ефективність екологічних видатків, зменшуються суспільні витрати на подолання і недопущення екологічно кризових ситуацій; удосконалюється управління природоохоронною діяльністю.

Сектор екологічних товарів і послуг є не просто основним провідником практичної реалізації природоохоронної діяльності. Певні його структурні елементи (виробництво спеціальної техніки і приладів для контролю за станом природного середовища, створення ресурсозберігаючих технологій і технічних засобів) формують самостійну високотехнологічну галузь, що, у свою чергу, сприяє розгортанню процесу екологічної індустріалізації, активізації інноваційного процесу національного господарства.

Крім того, з урахуванням сучасних обставин функціонування національної економіки, завдяки офіційній підтримці сектора екологічних товарів і послуг буде відбуватися справжня, а не просто продекларована переорієнтація поки ще затратно спрямованої екологічної політики, щоб активно попереджати негативні екологічні ситуації, забезпечувати реальне зростання обсягів виробництва і втілення інноваційно-інвестиційних засад.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення національного природокористування. Які фактори сприяють посиленню уваги до питань екологічного регулювання національної економіки?

2. Які наслідки має погіршення екологічних параметрів технологій і продукції для національної економіки? Приведіть приклади.

3. Назвіть основні фактори, що сприяють скороченню техногенного навантаження на територію України. Наскільки вони відповідають загальносвітовим тенденціям?

4. Досягнення яких цілей передбачає прийнята в країні Концепція сталого розвитку України? Що є її основним принципом?

5. Які види промислової діяльності в країні мають найбільший рівень негативного впливу на навколишнє природне середовище? Приведіть приклади.

6. Які складові містить у собі організація системи державного регулювання природокористування в Україні?

7. За допомогою яких індикаторів можливо оцінити результативність здійснюваного національного природокористування?

8. З якою метою проводиться нормування якості навколишнього середовища? Що містить у собі система екологічного нормування?

9. Дайте визначення екологічної сертифікації. Що забезпечує для підприємств проведення сертифікації по екологічним вимогам в Україні?

10. Що припускає реалізація політики торгівлі правами на забруднення навколишнього середовища. Які механізми здійснення надає Кіотський протокол?

ТЕМА 10

Поиск по сайту: