Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Показники якості і рівня життя населення



 

Показниками результативності соціальної політики є рівень і якість життя населення. Під рівнем і якістю життя населення необхідно розуміти ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини. Поняття має кількісний і якісний зміст, воно доповнюється різноманітними категоріями відтворювального процесу, характеристиками умов праці, життя і побуту.

Для визначення рівня життя в різноманітних країнах експерти використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу, або скорочено індекс людського розвитку. Цей показник запропонований ООН як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни. Індекс людського розвитку має три складові: тривалість життя населення; рівень освіти; обсяг ВВП на душу населення.

Індекс якості життя – характеризує рівень освіти, медичного обслуговування, тривалість життя, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність, доступ до політичного життя і т. ін.

Прожитковий мінімум – це рівень грошового доходу населення, що забезпечує придбання мінімального науково обґрунтованого набору матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людини. Визначає нижню границю суспільно необхідного рівня життя за певних умов розвитку суспільства. При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють фізіологічний і соціальний. Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача. Кошик споживача – це вартість стандартного набору товарів і послуг масового споживання середнього споживача в конкретній країні в певний час.

Прожитковий мінімум включає наступні складові:

1. Мінімальний "продуктовий кошик", що розраховується в середньому на душу населення і для основних соціально-демографічних груп. У середньому частка видатків на харчування в прожитковому мінімумі становить приблизно 45 %.

2. Видатки на непродовольчі товари, розраховані виходячи з мінімальних показників забезпеченості окремими товарами і термінів служби їх, а також цін на ці товари. Частка цих видатків близько 22 %.

3. Видатки на послуги, обчислені також виходячи з їх мінімального набору, частка яких становить 28 %.

4. Податки і обов'язкові платежі, визначені у відсотковому відношенні до вартості "споживчого кошика", становлять близько 6 %.

Прожитковий мінімум або границю малозабезпеченості можна виміряти наступними методами:

- статистичний метод визначає границю малозабезпеченості на рівні доходів, якими розташовує певна частина самих малозабезпечених громадян країни (10 – 20 %);

- нормативний метод ґрунтується на спеціально розроблених нормативах, а саме наборів товарів для задоволення основних фізіологічних і соціальних потреб людини в розрізі окремих вікових груп;

- комбінований метод розрахунку прожиткового мінімуму поєднує в собі елементи двох перших методів;

- суб'єктивний метод розрахунку прожиткового мінімуму ґрунтується на аналізі результатів соціологічних досліджень серед населення;

- ресурсний метод припускає облік можливостей національної економіки в забезпеченні матеріальних і духовних потреб населення.

Індекс вартості життя – це індекс, що характеризує зміну цін на споживчі товари і тарифів на послуги, щодо фіксованого набору товарів і послуг, які входять у споживчий набір окремих категорій населення.

Коефіцієнт життєздатності населення характеризує можливості збереження генофонду, інтелектуального розвитку населення в умовах проведення конкретної соціально-економічної політики.

Індекс інтелектуального потенціалу суспільства відображає рівень освіти населення і стан науки в країні. При його розрахунку враховуються: рівень освіти дорослого населення; питома вага студентів у загальній чисельності населення; частина витрат на освіту у ВВП; частина зайнятих у науці і науковому обслуговуванні в загальній чисельності зайнятих; частина витрат на науку у ВВП.

Людський капітал на душу населення відображає рівень витрат держави, фірм і громадян на освіту, охорону здоров'я і інші складові соціальної сфери на душу населення. Чим вище рівень економічного розвитку країни, тим більше рівень людського капіталу і його частина в структурі всього капіталу.

Окремі сторони якості життя характеризують приватні індикатори:

- соціально-демографічні – це тривалість життя, динаміка захворюваності, народжуваності, смертність;

- економічної активності населення – це рівень безробіття, міграція населення і її причини;

- соціальна напруженість – це участь у політичних заходах, страйках, частка тіньової економіки у ВВП, динаміка злочинності;

- розвитку соціальної сфери – це частка видатків на освіту, науку, охорону здоров'я і культуру у ВВП, число учнів і студентів, у тому числі, що навчаються безкоштовно і платно, середнє число учнів на одного викладача;

- екологічні – це величина шкідливих речовин в атмосфері, ґрунті, воді, продуктах харчування, частка витрат на екологію у ВВП, інвестиції в основний капітал, спрямовані на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.