Базування авіаційних підрозділів і частин

Організація базування авіаційних підрозділів, частин і з’єднань є основою високої бойової готовності і визначається рішенням старшого начальника в залежності від характеру виконання завдань, задумки майбутніх дій, наявності аеродромів та їх ємності, льотно-технічних даних літаків та умов обстановки. Базування авіації має забезпечити при любих обставинах організовано, в установлені терміни приведення авіаційних частин в готовність до ведення бойових дій та успішне виконання покладених на них бойових завдань вдень та вночі в будь-яких погодних умовах.

Крім того, базування авіаційних частин організується з врахуванням реалізації бойових можливостей авіаційних комплексів, мінімального часу польоту до цілі, здійснення швидкого аеродромного маневру, а також забезпечити високу живучість авіаційних частин й техніки при нанесенні противником ударів по аеродрому.

7.1.1. Основні поняття про аеродроми і аеродромні вузли.
Класифікація аеродромів

Базування авіації - це розміщення авіаційних частин і з’єднань на аеродромах і аеродромних вузлах, що забезпечує необхідні умови для підтримання постійної бойової готовності і ведення бойових дій.

Аеродром - це комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруджень та обладнання, що забезпечують зліт, посадку, руління, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів та інших ЛА і базування авіаційних частин та підрозділів.

Авіаційному з‘єднанню призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми авіаційних частин та хибні аеродроми.

В залежності від роду авіації, злітно-посадкових характеристик ЛА, які знаходяться на озброєнні цих родів, умов ведення бойових дій аеродроми класифікуються за наступними ознаками:

1. За їх бойовим призначенням:

- основні – аеродроми, призначені для постійної дислокації ав. частин в мирних умовах і ведення з них бойових дій в військовий час;

- оперативні – аеродроми, які виділяються для створення авіаційних угруповань за задумом проведення перших операцій;

- розосередження – аеродроми, які закріплені за авіаційними частинами для їх розосередження в особливий період з метою зниження уразливості від ударів противника з повітря;

- запасні – аеродроми, які виділяються авіаційній частині (підрозділу, екіпажу) на випадок неможливості використання основних;

- маневру – аеродроми, призначені для короткочасного базування авіачастин для забезпечення виконання покладених завдань;

- взаємодії – аеродроми, призначені для використання різними авіаційними частинами (підрозділами) при виконанні єдиного завдання;

- підскоку – аеродроми, розташовані поблизу лінії бойового зіткнення з противником, які використовуються для проміжної посадки при польоті до цілі або поверненні з бойового завдання, якщо радіус дії ЛА не дозволяє виконати завдання з основного аеродрому;

- засади – аеродроми, які розташовані в безпосередній близькості від лінії бойового зіткнення з противником і використовуються для здійснення найбільш раптових бойових дій;

- передові – для тимчасового базування для збільшення глибини дії на об’єкти противника;

- тилові – для формування, переформування авіаційних частин, додаткової підготовки льотних екіпажів, ремонту АТ у військовий час;

- дозаправки – для заправки ЛА ПММ, а також для відпочинку льотного складу при виконанні дальніх перельотів;

- завантаження (розвантаження) військ, бойової техніки або матеріальних засобів для ВТА.

2. За відомчою належності:

- військові – аеродроми авіації ПС, ВМС та МВС;

- цивільні – аеродроми цивільних відомств;

- спільного базування – аеродроми військового і цивільного відомств.

3. За специфікою використання:

- навчальні – для проведення навчальних польотів в льотних ВНЗ;

- випробувальні – для забезпечення випробувальних польотів ЛА;

- трасові – для забезпечення перельотів по повітряних трасах;

- хибні – для введення противника в оману відносно дійсного базування авіації.

4. За ступенем обладнаності:

- постійні – ті, що мають ЗПС, РД і МС з штучним покриттям, капітальне спорудження і стаціонарне (пересувне) устаткування;

- польові – ті, що мають ЗПС, РД і МС ґрунтові або з штучним покриттям збірно-розбірного й перехідного типу, мінімум споруджень і пересувного устаткування.

5. За технічними характеристиками: Технічними характеристиками є довжина ЗПС та нормативне одноколісне навантаження, під якими розуміється допустиме навантаження на покриття ЗПС від однієї одноколісної опори ЛА з тиском в пневмошині не більше 10 кгс/кв.м для аеродромів І і ІІ кл. і 8 кгс/кв.м для аеродромів ІІІ класу. В залежності від цих характеристик аеродроми розділяються на:

- позакласові;

- І, ІІ, ІІІ класів;

- посадкові майданчики.

Класифікаційні показники аеродромів.

Крім характеристик ЗПС, аеродроми характеризуються радіосвітлотехнічними системами та обладнання для забезпечення зльоту, посадки літальних апаратів та керування ними в районі аеродрому, злітним і посадковим мінімумом за типами літальних апаратів вдень і вночі в важких метеорологічних умовах.

6. За типом покриття ЗПС:

- ґрунтові;

- зі штучним покриттям (бетонними, металевими, асфальтно-бетонними та ін.).

Знання класифікації аеродромів необхідно, як для бойової підготовки авіації ПС в мирний час, так і в ході підготовки до бойових дій і виконання бойових завдань.

Для кожної авіаційної частини один і той же аеродром може класифікуватися по різному. Так військовий аеродром першого класу з бетонним покриттям для авіаційної частини на якій вона базується є основним. В той же час, для інших авіаційних частин різних родів авіації він може бути оперативним, розосередження, маневру, запасним, взаємодії, передовим або тиловим, дозаправки, завантаження або розвантаження військ.

Класифікація і всі необхідні дані про аеродроми занесені в збірники та переліки аеродромів. Ці книги є одним з основних довідників штурманської служби та знаходяться в кожній частині авіації Повітряних Сил.

Поиск по сайту: