Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Вимоги до базування авіаційних підрозділів і частин на аеродромах



 

Базування авіації - це розміщення авіаційних частин на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.

Базування бригади(ескадрильї) на цих аеродромах має забезпечити:

- швидке приведення їх в бойову готовність;

- розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке вирулювання їх для зльоту (підльоту);

- можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;

- укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління, запасів пального та боєприпасів;

- зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;

- гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.

Таким чином, базування авіаційних частин, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого - забезпечувати живучість і боєздатність авіаційних частин в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.

Авіаційна бригада в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За авбр закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються авіаційними частинами за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.

Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.

У воєнний час авіаційній бригаді виділяється один-два основних аеродроми.

У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для військ транспортної та армійської авіації також завантаження (розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів.

Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.

При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертольотній бригаді виділяється основний і запасний райони базування, вертольотній ескадрильї - майданчик базування.

Вертолітні бригади в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій загальновійськового з’єднання.

Крім того, поблизу лінії бойового зіткнення з противником можуть створюватися майданчики підскоку і організовуватися засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.

Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко від противника, а в наступальних операціях вони наближаються до лінії бойового зімкнення з противником. Так, в обороні аеродрому і майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації 50-80 км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків 100-150 км.; розвідникам не менше 150 км.; бомбардувальникам - не менше 100 км. від лінії бойового зіткнення.

Частини військово-транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії противника. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.

Для базування авіаційних з’єднань призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і хибні аеродроми, зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.

В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній авіаційній частині може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.

В теперішній час всі авіаційні частини базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.

Загальний порядок використання цих аеродромів визначається Керівництвом по експлуатації аеродромів ЗС України Та Інструкцією з виконання польотів у районі аеродрому.

Відповідальність за утримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності за організацію охорони, оборони, перепускного режиму, переміщення транспорту і особового складу на аеродромі несе командир авіаційної частини.

Він повинен забезпечити охорону літаків, обслуговування екіпажів (відпочинок, харчування), підготовку і випуск в подальший політ заявлений час, відповідно польотному завданню, з урахуванням підготовки екіпажів та мете умов.

При базуванні на аеродромі авіаційних частин Повітряних Сил спільно з авіаційними частинами (підрозділами, групами) інших видів ЗС порядок їх взаємодії з авіаційною частиною додатково визначається спеціальним наказом командира цієї частини та командира частини, що базується. Крім того, складається план спільного використання аеродрому.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.