Базування авіації - це розміщення авіаційних частин на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.
Базування бригади(ескадрильї) на цих аеродромах має забезпечити:
- швидке приведення їх в бойову готовність;
- розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке вирулювання їх для зльоту (підльоту);
- можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;
- укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління, запасів пального та боєприпасів;
- зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;
- гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.
Таким чином, базування авіаційних частин, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого - забезпечувати живучість і боєздатність авіаційних частин в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.
Авіаційна бригада в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За авбр закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються авіаційними частинами за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.
Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.
У воєнний час авіаційній бригаді виділяється один-два основних аеродроми.
У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для військ транспортної та армійської авіації також завантаження (розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів.
Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.
При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертольотній бригаді виділяється основний і запасний райони базування, вертольотній ескадрильї - майданчик базування.
Вертолітні бригади в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій загальновійськового з’єднання.
Крім того, поблизу лінії бойового зіткнення з противником можуть створюватися майданчики підскоку і організовуватися засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.
Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко від противника, а в наступальних операціях вони наближаються до лінії бойового зімкнення з противником. Так, в обороні аеродрому і майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації 50-80 км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків 100-150 км.; розвідникам не менше 150 км.; бомбардувальникам - не менше 100 км. від лінії бойового зіткнення.
Частини військово-транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії противника. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.
Для базування авіаційних з’єднань призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і хибні аеродроми, зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.
В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній авіаційній частині може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.
В теперішній час всі авіаційні частини базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.
Загальний порядок використання цих аеродромів визначається Керівництвом по експлуатації аеродромів ЗС України Та Інструкцією з виконання польотів у районі аеродрому.
Відповідальність за утримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності за організацію охорони, оборони, перепускного режиму, переміщення транспорту і особового складу на аеродромі несе командир авіаційної частини.
Він повинен забезпечити охорону літаків, обслуговування екіпажів (відпочинок, харчування), підготовку і випуск в подальший політ заявлений час, відповідно польотному завданню, з урахуванням підготовки екіпажів та мете умов.
При базуванні на аеродромі авіаційних частин Повітряних Сил спільно з авіаційними частинами (підрозділами, групами) інших видів ЗС порядок їх взаємодії з авіаційною частиною додатково визначається спеціальним наказом командира цієї частини та командира частини, що базується. Крім того, складається план спільного використання аеродрому.