Основні засади, на яких грунтуються місцеві органи народної влади, закріплені Конституцією, Виборчим законом
від 7 липня 1976 року, Законом від 3 липня 1976 року "Про політико-адміністративний поділ", Регламентними нормами провінціальних Асамблей народної влади від 19 липня 1977 року та Регламентними нормами муніципальних Асамблей народної влади від 22 липня 1977 року.
Національна територія поділяється на провінції і муніци-пії, як закріплює ст. 100Конституції, а Закон "Про політико-адміністративний поділ" деталізує: утворення 14 провінцій, які поділяються на таке число муніципій, яке залежить від кількості населення тієї чи іншої провінції.
Асамблеї народної влади, утворення яких передбачено Конституцією та Законом "Про політико-адміністративний поділ", є вищими органами державної влади на місцях. Це муніципальні та провінціальні Асамблеї народної влади.
Муніципальні та провінціальні Асамблеї народної влади обираються на засадах загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.
Місцеві органи народної влади мають широку і різноманітну компетенцію. Вони керують на своїй території планомірним розвитком економічного, соціально-культурного та іншими сферами життя суспільства.
Повноваження провінціальних та муніципальних Асамблей народної влади закріплюються 105 та іншими статтями Конституції. Вони виконують закони й акти загального характеру, втілюють у життя рішення вищестоящих державних органів; приймають рішення і розпорядження; мають право скасовувати, припиняти або змінювати постанови та розпорядження підлеглих їм органів, що порушують Конституцію, закони, декрети-закони, декрети або резолюції, прийняті вищестоящими органами державної влади, або порушують інтереси інших територій, або інтереси країни; обирають свої виконавчі органи; утворюють робочі комісії з різноманітних галузей промисловості та послуг або сферах діяльності, в обов'язки яких входять проведення контролю за діяльністю адміністративних управлінь та підприємств місцевого підпорядкування і т. ін.
Провінціальні і муніципальні Асамблеї обирають та відкликають суддів народних судів; розглядають звітні доповіді виконавчих комітетів і судових органів; охороняють права громадян.
Вони здійснюють інші повноваження, передбачені Конституцією та законами.
Література
Конституции зарубежных государств. — М., 1997. — Изд. 2.
Конституции государств Европейского Союза. — М., 1997.
Конституции государств Центральной и Восточной Европы. — М., 1997.
Новые конституции стран СНГ и Балтии: Сб. документов. — М., 1999.
Конституции зарубежных стран: Сборник. — М., 2000.
Алебастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. — М., 2001.
Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учеб. пособие. — М., 1999.
Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. — М., 1998.
Григонис Э.П., Григонис В.П. Конституционное право зарубежных стран. — СПб., 2002.
Иностранное конституционное право / Под ред. В.В. Мак-лакова. — М., 1997.
Конституционное право: Энциклопедический словарь / Под ред. С.А. Авакьяна. — М, 2000.
Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. — М.( 1999.
Конституционное право: Учебник для вузов / Под ред. А.Е. Козлова. — М., 1996.
Михалева НА. Конституционное право зарубежных стран СНГ. — М., 1998.
Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. — М., 1999.
Правовые системы стран мира / Под ред. А.Я. Сухарева. — М., 2000.
Чиркин В.Е. Основы сравнительного государствоведения. — М., 1997.
Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. — М., 1997.
Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. — Минск, 2001.
Шаповал В.М. Державний лад країн світу. — К., 1999.
Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. — К, 1997.
Зміст
Вступ........................................................................... З