ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в основному здобутку цієї роботи – поглибленому аналізі поняття “речові права” у світлі запровадження у дію положень нового ЦК України, а також висвітлено нову сферу дослідницької діяльності – охорона і захист речових прав у цивільному процесі. У роботі доведено, що речові права у сучасній регламентації мають сприяти обмеженню права власності на майно та забезпечувати об’єктивні потреби інших власників, зокрема власників земельних ділянок. Водночас, у роботі доведено відставання у регламентації речових прав порівняно з іншими видами правочинів. Хоча автор вважає, що мінімізація свободи договору про встановлення речового права призведе до відмови більшості заінтересованих осіб від його посвідчення і до знецінення його правового значення, але така конкретизація необхідна для тих випадків, коли права та обов’язки за речовими правами встановлюються законом або захищаються судом. В усякому разі речові права не повинні регламентуватися менш досконало ніж договір оренди. Крім того, поняття “сервітут” має застосування і у спадковому праві, але окрема норма не може дати однозначної відповіді на питання, яким же чином має сприйматися сервітут у заповіті тощо.

Недосконалість норм права призводить до порушення прав або неможливості їх реалізації правомочними особами, що має спонукати процес внесення змін до законодавства, тому автором поряд з теоретичними висновками зроблено значну кількість пропозицій щодо удосконалення норм законодавства.

Та значна увага, яка була приділена саме судовому порядку встановлення сервітуту, пояснюється тим, що, обмежуючи право власності, суд фактично порушує права його власника без будь-яких законних підстав для цього, оскільки власник при обтяженні його права певним обов’язком не порушував чиїхось прав. Отже, цивільне судочинство у деяких випадках має не тільки захищати порушене право, а й з метою охорони прав та інтересів інших власників має виходити з об’єктивних передумов для сприяння особам у реалізації їх прав власності.

Вважається, що при не зовсім чіткій регламентації підстав встановлення сервітуту суд опинився у такому стані, що змушений буде вирішувати такі справи лише виходячи з аналогії праву, а не на підставі норм законодавства, що може негативно позначатися як на якості судових рішень, так і на охороні та захисті прав власників майна. Тому конче необхідно проаналізувати і узагальнити досвід вирішення справ про встановлення речових прав за перші п’ять років застосування положень ЦК і винести на обговорення законопроект про внесення змін і доповнень до ЦК.

Проаналізована автором законотворча ініціатива свідчить, що не тільки Мін’юстом, а й деякими органами місцевого самоврядування розробляються проекти нормативних актів, спрямованих на більш ґрунтовну регламентацію речових прав на майно, зокрема на землю. Така тенденція є зрозумілою, оскільки держава та органи місцевого самоврядування потенційно можуть розцінюватися як власники землі, але специфіку їх відносин з громадянами та юридичними особами щодо встановлення речових прав не розкрито ні у ЦК, ні у ЗК. Проте автор вважає, що такі зусилля мають об’єднуватися навколо одного законопроекту, який має від спільного і конструктивного аналізу набути об’єктивності та ґрунтовності.

У роботі зроблено численні пропозиції для удосконалення сприйняття речових прав, які можуть бути корисними у подальших роботах, присвячених реєстрації речових прав державними органами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні джерела

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Голос України. – 1996. – 13 липня.

2. Всеобщая Декларация прав человека: Принята резолюцией 217а (III) Генеральной Ассамблеи ООН 10.12.1948г. // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К.Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 1992. – С.18–24.

3. Арбітражно-процесуальний кодекс України // webmaster@rada.gov.ua

4. Водний кодекс України // webmaster@rada.gov.ua

5. Господарський кодекс України // webmaster@rada.gov.ua

6. Господарський процесуальний кодекс України // webmaster@rada. gov.ua

7. Житловий кодекс України //Відомості Верховної Ради. – 1983. – №28. – Ст.573 з наст. змін. та доп.

8. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. // ВВР України. – 2002. – №3–4. – Ст.27.

9. Кримінальний кодекс України // webmaster@rada.gov.ua

10. Кримінально-процесуальний кодекс України // webmaster@rada.gov.ua

11. Лісовий кодекс України // ВВР. – 1994. – N 17. – С. 99 (із змін. і доп.).

12. Сімейний кодекс України // ВВР. – 2002. – №21–22. – Ст.135.

13. Цивільний кодекс України // Голос України. – 2003. – 12 березня (№45–46); Голос України. – 2003. – 13 березня (№47–48).

14. Цивільний процесуальний кодекс України // webmaster@rada.gov.ua

15. Закон України “Про банкрутство” // webmaster@rada.gov.ua

16. Закон України „Про власність” від 07.02.1991р. // ВВР УРСР. – №20. – Ст.249 з наст. змін. та доп.

17. Закон “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” // webmaster@rada.gov.ua

18. Закон України “Про заставу” від 02.10.1992р. // ВВР України. – 1992. - №47. - Ст.642 з наст. змін. та доп.

19. Закон України „Про надзвичайний стан” від 26.061992р. // webmaster@rada.gov.ua

20. Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” від 15.02.1995р. // ВВР України. – 1995. – №10. – Ст.60 з наст. змін. та доп.

21. Закон України “Про основи містобудування” від 16.11.1992р. // ВВР України. – 1992. – №52. – Ст.683 з наст. змін. та доп.

22. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. // ВВР України. – 1996. – №20. – Ст.82 з наст. змін. та доп.

23. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997р. // ВВР України. – 1997. – №40. – Ст.262.

24. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 10.03.2000р. // ВВР України. – 2000. – №23. – Ст.176 з наст. змін.

25. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16.06.1992р. // ВВР України. - 1992. - №34. – Ст.502 з наст. змін. та доп.

26. Закон України “Про тваринний світ України” від 06.04.1993р. //ВВР України. - 1993. – №18. – Ст.191 з наст. змін. та доп.

27. Закон України “Про нотаріат” // webmaster@rada.gov.ua

28. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” // webmaster@rada.gov.ua

29. Закон України “Про основи містобудування” від 16.11.1992р. // ВВР України. – 1992. – №52. – Ст.683 з наст. змін. та доп.

30. Постанова Верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна” від 17.06.1991 // ВВР України. – 1992. – №35. – С.517.

31. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями” від 08.10.1992р. №572 // Житлове законодавство України / Укладачі М.К.Галянтич, Г.І.Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 448 с.

32. Декрет Кабінету Міністрів України „Про державне мито” // webmaster@rada.gov.ua

33. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 // webmaster@rada.gov.ua

34. Указ Президиума Верховного Совета СССР “О праве граждан на покупку и строительство индивидуальных жилых домов” от 26.08.1948г. //Ведомости Верховного Совета СССР. – 1948. – №36. – Ст.21.

35. Законопроект «Про земельні сервітути» // Міністерство юстиції України. www.minjust.gov.ua/

36. Гражданский кодекс УССР: Утв. ВЦИК 16.12.1922 (введен в действие с 01.02.1923). – Изд. 1-е, офиц. – Х.: Издание Народного комиссариата юстиции, 1923. – 131 с.

37. Гражданский кодекс Украинской ССР: Утв. Законом от 18.07.1963. Офиц. текст с изм. и доп. // webmaster@rada.gov.ua

38. Законодательные акты Великого княжества Литовского XV–XVI вв. – Л., 1936. – С. 131–142.

39. Гражданский кодекс Российской Федерации: ч. 1 Федеральный закон от 30.10.94г. № 51-ФЗ // СЗ РФ 1994 № 32 ст. 3301

40. Проект регуляторного акта на сайті міста Вознесенськ // www. voznesensk.osp.com.ua.

41. Правила використання та забудови території міста (проект) (фактично йдеться про м. Миколаїв) //www.mlp.mksat.net/cgi-bin/eg/eg.cgi?r=pravila&n=41.

42. Стенограмма первого пленарного заседания шестой сессии Верховной Рады 4 созыва 7 сентября 2004 г. 10:00 – 12:10 //zadonbass.org/ information/ stenagramy-rady/2004-09-07-16-02.html

Монографії

43. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Юрид. лит., 1940. – 192 с.

44. Азимов Ч.Н. Залоговое право. – Харьков: Оригинал, 1993. – 45 с.

45. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1989. – 286 с.

46. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 263 с.

47. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Норма, 1998. – 329 с.

48. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М.: Статут, 1999. – 160 с.

49. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. М.: Госюриздат, 1955. – 225с.

50. Американский характер: Очерки культуры США: Традиция в культуре. — М.: Наука, 1998.

51. Андреев В.К. Право собственности в России. – М.: БЕК, 1993. – 144 с.

52. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 447 с.

53. Бартошек М. Римское право (понятия, термины, определения). – М.: Юрид. лит., 1989. – 345 с.

54. Башмаков А.А. О владении по наследству. – Спб, 1901., – 486 с.

55. Безклубий І.А. Банківські правочини: Цивільно-правові проблеми: Монографія. –К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005. – С. 51.

56. Белов В.А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учебник. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. –С. 526–528.

57. Белов В.А. Сингулярное правопреемство в обязательстве. – М.: АО „ЦЕНТР ЮрИнфоР, 2001. – С. 14–25.

58. Брагинский М., Витрянский В. Договорное право: Общие положения. – М., 1997. – С. 654.

59. Васильченко В.В. Римське право на тлі права сучасного: Монографія. – Запоріжжя: ТОВ Верже, 1999. – 132с.

60. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права. – Вып.2: Вещное право. – Спб., 1896. – 188с.

61. Wieling H.J. Sachenreicht. 3. Aufl. Berlin; Heidelberg; New Yerk; Tokyo, 1997. S. 6.

62. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. – Ч. 1. – Харьков, 1958. – С. 382.

63. Власник і право власності /За ред. Я.М.Шевченко. – К.: Бліц-Інформ, 1994.–163 с.

64. Гамбаров Ю.С. Русское гражданское право: Вещное право. – Спб., 1913.– С. 38.

65. Гражданское право: Учебник для вузов: Часть первая / Н.Г. Валеева, Б.М.Гонгало, Ю.Е. Добрынин, А.А. и др. – М.: Издательская группа Норма–Инфра, 1998. – С. 296.

66. Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая // Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнева – М.: Норма-Инфра, 1998 – 453 с.

67. Гражданское право. – Ч.1. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – СПб., 1996. – С. 288.

68. Гражданское право / Т.В. Богачева, Л.И. Глушакова, С.П. Гришаев и др.; Под ред. С.П. Гришаева – М.: Юристь,1998. – 484 с.

69. Гражданское право: Учебник. – Часть первая / М.В. Антокольская, Т.В. Багачева, Л.И. Глушкова и др. – М.: Юристъ, 1997. – 472 с.

70. Гражданское право Украины. – Ч.1 / Под ред. А.А.Пушкина, В.М.Самойленко. – Харьков: Основа, 1996.

71. Гражданское право России: Курс лекций. – Ч. 1 / Под ред. Н.Садикова. – М.: Юрид. лит., 1996. – 304 с.

72. Гражданское право: Учебник: В в 2 т. – Т.1 / Под ред. Е.А.Суханова. – 2-е изд. – М.: БЕК, 1998. – 816 с.

73. Гревцов Ю. И. Про­блемы теории правового отношения. –Л., 1981 –183 с.

74. Громадянське суспільство: Ідеологія і реальність / Під ред. М. М. Мокляка. — К., 1997.

75. Гуев А.Н. Гражданское право. – М.: ИНФРА-М, 2003. – С.172–175.

76. Гуржій О.І. Заїмка землі й вільні військові села та містечка в загальному розвитку аграрних відносин на Лівобережній Україні (друга половина ХVІІ – перша половина ХVІІІ ст.) // Історія та історіографія України: Зб. наук. праць. – К.: Наук. думка, 1985. – С.59.

77. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.

78. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: Монографія. – К.: Вентурі, 1996. – 272 с.

79. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1996. – С. 65.

80. Дудин А П. Диа­лектика правоотношения. – Саратов, 1983. – 165 с.

81. Ефимов В.В. Лекции по истории римского права. – Спб., 1895. – 241 c.

Поиск по сайту: