Тема 3: Відділ Папоротеподібні

Мета: Показати прогресивні і спеціалізовані риси будови та розмноження папоротеподібних, як мегафільної лінії еволюції серед вищих спорових рослин

Професійна спрямованість:Матеріал даної теми необхідний вчителю біології при викладанні теми „Відділ Папоротеподібні”. Біологія. 6 кл.

План

1.Загальна характеристика таксону.

2.Класифікація папоротеподібних. Викопні класи.

3.Характеристика класів Вужачкові і Маратієві.

4.Характеристика класу Поліподіопсиди.

5.Особливості будови і життєвий цикл рівноспорових папоротей на прикладі щитника чоловічого.

6.Особливості будови і життєвий цикл різноспорових папоротей на прикладі сальвінії плаваючої.

Основні поняття теми: макрофілія, вайї, сорус, індузій, синангій, рівно- і різноспоровість, мікро- і мегаспорогенез, мікро- і мегаспорокарпій.

Обрані методи: Лекція з демонстрацією таблиць, гербарних зразків.

Питання для самостійного вивчення та осмислення:

1. Викопні папоротеподібні.

2. Цикли розвитку рівноспорових папоротеподібних на прикладі щитника чоловічого та різноспорових на прикладі сальвінії плаваючої (з порівнянням).

3. Класифікація та різноманітність поліподіопсид.

Запитання для самоаналізу та самоконтролю:

1. Дайте характеристику представникам папоротеподібних

2. Де найбільш поширені представники папоротеподібних?

3. Яка морфологічна і анатомічна будова спорофіту?

4. Охарактеризуйте систему відділу Папоротеподібні.

5. Охарактеризуйте спорофіт чоловічої папороті.

6. Чому листки папороті називають вайями?

7. Що таке сорус? Яка його будова?

8. Охарактеризуйте гаметофіт папоротеподібних. Чим відрізняється гаметофіт рівноспорових папоротей від гаметофіта різноспорових?

9. Назвіть папороті, у яких гаметофіт дводомний. Чим це пояснити?

10. Поясніть значення різноспоровості для еволюції рослин.

11. Де і як людина використовує сучасні папороті?

Рекомендована література

1. Нечитайло В.А., Липа О.Л. Систематика вищих рослин. –К.: Вища школа, 1993. –с. 82-96

2. Комарницкий Н.А. и др. Ботаника. Систематика растений. –М.: Просвещение 1975. –с. 251-279.

3. Жизнь растений. –М.: Просвещение, 1974, т. 4.

4. Липа О.Л., Добровольський І.А. Ботаніка. Систематика нижчих і вищих рослин. –К.: Вища школа, 1975. –с. 220-232.

5. Сергиевская Е. В. Систематика высших растений. Практический курс. Санкт-Петербург. Лань. 1998 –с. 57-95.

6. Систематика вищих рослин. За ред. Чопика В.І. –К.: Вища школа. 1989 –с. 31-44.

І

Папоротеподібні належать до найбільш давніх груп вищих рослин. За своєю давністю вони поступаються тільки рініофітам та плауноподібним і мають приблизно один геологічний вік з хвощеподібними. В той час, як ріні офіти давно вимерли, а плауноподібні відіграють дуже скромну роль в сучасному рослинному покриві Землі, папоротеподібні продовжують процвітати. Зараз нараховують близько 300 родів та 10 тис видів папоротей. Папороті поширені практично по всій земній кулі і зустрічаються в різний екологічних умовах. Однак, найбільша їх різноманітність спостерігається у вологих тропічних лісах, де вони ростуть не тільки на грунті але і як епіфіти.

За своїми розмірами папороті варіюють від тропічних деревовидних форм (до 25 м висотою і до 50 см у діаметрі) до маленьких рослинок довжиною до кількох мм.

У папоротей як і у більшості вищих рослин домінуючим поколінням є спорофіт, який ми перш за все спостерігаємо. Майже у всіх папоротей спорофіт багаторічний, лише у небагатьох спеціалізованих форм – однорічний (наприклад: у роду цератоптерис - це водні або болотні папороті). Спорофіт папоротеподібних має корені. Немає їх у деяких гіменофілових та у роду сальвінія, внаслідок редукції. Корені папоротей додаткові, утворюються від стебла, іноді від листків.

Стебла папоротей досить різноманітні. Більшість з них має порівняно слаборозвинене стебло, нерідко представлене кореневищем, що переважно знаходиться землі. У багатьох форм стебло повзуче, тонке, але є ряд папоротей з прямостоячим стеблом. Серед них відомі і дерев’янисті форми.

На відміну від хвощеподібних і плауноподібних папороті характеризуються макрофілією – мають великі листки, як правило, дуже розчленовані, рідше цілісні. Наростають верхівкою, що вказує на їх стеблове походження.

Спорангії у папоротей виникають на нижній поверхні листка у великій кількості, рідше вони поодинокі, частіше спорангії зібрані в купки - соруси, одягнуті особливим виростом листка – покривалом, що називається індузієм. Спорангії можуть зростатися між собою в так звані синангії, або містяться в спеціальних утворах – спорокарпіях.

Спорангії виникають або на звичайних вегетативних листках, або на особливих спороносних листках (спорофілах). Спорангії можуть утворюватись з групи клітин листка, як епідермальних, так і субепідермальних. В такому випадку стінка спорангія багатошарова. Такі спорангії притаманні давнім папоротям. В інших папоротей спорангії утворюються з однієї поверхневої клітини і мають одношарову стінку, така будова спорангія властива для більшості сучасних папоротей. Зрілі спорангії відкриваються при допомозі спеціальних пристосувань, що розвиваються на їх стінках (кільця різної будови, групи клітин з нерівномірно потовщеними стінками).

Серед папоротей зустрічаються як рівноспорові, так і різноспорові рослини. При проростанні зі спор розвиваються заростки (гаметофіти). Заростки рівноспорових папоротей зелені, хивляться самостійно, як правило, невеликого розміру, різної форми.

У різноспорових папоротей спостерігається значне спрощення (редукція) заростків, особливо чоловічих, вони мають мікроскопічні розміри. Чоловічі заростки втрачають здатність до самостійного життя і живлення.

ІІ

Поиск по сайту: