Відділ Мохоподібні (Bryophyta).

Тема 1: Підцарство Вищі рослини.

Відділ Мохоподібні

Мета: З’ясувати поняття про вищі рослини, як таксономічну групу і розглянути її у систематичному плані. Виявити примітивні і просунені ознаки в будові і циклі розвитку бріофітів як представників гаметофітної лінії еволюції вищих спорових рослин.

Професійна спрямованість: Матеріал даної теми може бути використаний вчителем біології при пояснені теми „Відділ Мохоподібні”. Біологія 6 кл

План

1. Загальна характеристика вищих рослин.

2. Характеристика відділу Мохоподібні.

3. Клас Антоцеротові.

4. Клас Печіночники.

5. Характеристика класу Бріопсиди.

Основні поняття теми: вищі рослини, архегоніати, гапло- і диплофаза життєвого циклу вищих рослин, архегоній, антеридій, спора, спорангій, перистом, спорогон, філідй, каулідій, антеридіофори, архегоніофори.

Обрані методи:лекція

Питання для самостійного вивчення та осмислення

1. Сучасні погляди на класифікацію вищих рослин.

2. Роль вищих рослин у природі та житті людини.

3. Коротка історія систематики вищих рослин.

4. Відділ Риніофіти та Зостерофілофіти.

Запитання для самоаналізу і самоперевірки

1.З чого розвивається спорофіт у мохів?

2.Яке покоління у мохів переважає в циклі розвитку?

3.Як утворюються спори і яка їх роль у житті мохів?

4.Розкажіть про значення мохів в природі і для людини.

5.Що таке антеридіофори, архегоніофори і несправжній періанцій?

6.Що розвивається із зиготи у сфагнуму?

7. Як називаються зубчики, що містяться по краю урночки у мохів і яка їх роль?

8.Порівняйте гаметофіти сфагнуму і зозулиного льону.

9.Чому сфагнум здатний накопичувати багато води?

10. Від яких рослин пішли мохи? Які особливості їх розвитку на Землі?

Рекомендована література

1. Нечитайло В.А., Липа О.Л. Систематика вищих рослин. – К.: Вища школа, 1993. – С. 7-59.

2. Комарницкий Н.А. и др. Ботаника. Систематика растений. – М.: Просвещение 1975. – С. 173-175.

3. Жизнь растений. – М.: Просвещение, 1974, т. 4.

4. Липа О.Л., Добровольський І.А. Ботаніка. Систематика нижчих і вищих рослин. – К.: Вища школа, 1975. – С. 176-178.

5. Сергиевская Е. В. Систематика висших растений. Практический курс. Санкт-Петербург: Лань, 1998 – С. 4-33.

6. Гордеева Т.Н. и др. Практический курс систематики растений. М.: Просвещение -1986.. -С. 84-89.

7. Морозюк С.С. Систематика рослин. Лабораторні заняття. К.: Вища школа, 1988. -С. 82-88.

8. Чопик В.І., Липа О.Л. Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум. К.: Вища школа, 1998. –С. 6-19.

І

Загальна характеристика вищих рослин.

Вищі рослини походять від нижчих і характеризуються рядом ознак більш високої організації.

Вийшовши на сушу, рослини набули ряд прогресивних ознак.

Утворення органів (стебла, листка, кореня). Листки і стебла сприяли збільшенню фотосинтезуючої поверхні. Корені забезпечили мінеральне живлення, а листки повітряне живлення вищих рослин.

Для транспортування води з розчиненими мінеральними речовинами (висхідна течія) і органічних речовин (низхідна течія) стала потрібна провідна система, утворилися трахеїди, трахеї та ситовидні трубки. Далі провідні елементи групуються в пучки. Виникає центральний циліндр – стела. Спочатку це протостела, яка потім ускладнюється;

У наземному середовищі рослинам стала потрібна покривна тканина (захисна функція), а також розвинувться продиховий апарат (газообмін, транспірація).

Потім розвинулись механічні тканини, потреби в яких у водному середовищі не було.

Звичайно всі ці органи і тканини виникли не відразу і наявні не у всіх вищих рослин. Вивчення вимерлих викопних рослин, відкриває нам цілий ряд проміжних форм, що свідчать про виникнення і етапи розвитку тих або інших органів, тканин, а також окремих груп вищих рослин.

Вищі рослини, або Зародкові (Embryobionta), Листостеблові (Cormobionta) поділяють на архегоніати (Archegoniatae), до них належать всі відділи, крім покритонасінних, так як вони характеризуються наявністю багатоклітинного жіночого статевого органа – архегонія, та квіткові, або маточкові (Anthophyta). Статеві органи архегонії і антеридії завжди багатоклітинні, на відміну від одноклітинних у нижчих рослин, лише у харових оогонії багатоклітинні, у деяких бурих гаметангії також багатоклітинні.

Вищі рослини походять від водоростей. Вихід рослин на сушу відбувся в ранньому палеозої, можливо в кембрійському періоді. Якщо припустити, що вищі рослини походять від зелених водоростей, адже зелене забарвлення, але серед зелених водоростей немає складно розчленованих форм. Очевидно, вищі рослини походять від вимерлих,(але не сучасних) представників бурих водоростей, які мали багатокамерні спорангії та гаметангії.

Характерна ознака вищих рослин – наявність правильної зміни поколінь у циклі розвитку. Гаметофіт гаплоїдний, спорофіт диплоїдний.

З моменту виходу на сушу вищі рослини розвивались в двох основних напрямках: вони утворили дві великі еволюційні гілки – гаплоїдну і диплоїдну. Перша представлена відділом Мохоподібні, у яких в життєвому циклі домінує гаплоїдне статеве покоління – гаметофіт, друга - решта вищих рослин, у яких переважає диплоїдне безстатеве покоління - спорофіт. Вищі рослини налічують 300 000 видів, з них 5000 видів у флорі Україні.

Вищі спорові рослини поділяють на 9 відділів:

1. Риніофіти (Rhyniophyta).

2. Зостерофілофіти (Zosterophyllophyta).

3. Мохоподібні (Bryophyta).

4. Плауноподібні (Lycopodiophyta).

5. Псилотоподібні (Psilotophyta).

6. Хвощеподібні (Equisetophyta).

7. Папоротеподібні (Polypodiophyta).

8. Голонасінні, або Сосноподібні (Gymnospermae, або Pinophyta).

9. Покритонасінні, або Квіткові (Angiospermae, абоMagnoliophyta).

Перші два відділи представлені виключно вимерлими рослинами.

ІІ

Відділ Мохоподібні (Bryophyta).

Мохоподібні відносяться до вищих рослин. У високоорганізованих представників тіло розчленоване на стебла і листки (листостеблові). Про листки і стебла можна говорити умовно, їх називають філідіями і каулідіями. Корені відсутні, їх функцію виконують ризоїди. Для менш організованих представників не характерне розчленування на органи, тіло іх представлене таломом або сланню.

Мохоподібні характеризуються простою внутрішньою будовою. В їх тілі можна виявити асиміляційну тканину, а також слабо виражені, порівняно з іншими сучасними вищими рослинами, провідні, механічні, запасаючі і покривні тканини.

Найхарактерніша ознака мохоподібних, що відрізняє їх від інших вищих рослин, домінування в циклі розвитку гаметофіта над спорофітом, який завжди зв’язаний з гаметофітом.

Спорофіт називається спорогоном, складається із коробочки зі спорами і ніжки, нижня частина якої потовщена у вигляді присоски – гаусторії, якою він занурюється в тіло гаметофіта і отримує від нього необхідні поживні речовини. Із спори у мохоподібних розвивається протонема – нитчасте або пластинчасте утворення, що нагадує водорість. Протонема або безпосередньо дає початок розвитку моху, або утворює бруньки, що далі розвиваються в дорослу рослину.

На дорослій рослині розвиваються антеридії та архегонії (розрізняють однодомні і дводомні рослини). В антеридії утворюються дводжгутикові сперматозоїди. Архегоній має вигляд пляшкоподібного багатоклітинного утвору із звуженою шийкою і розширеним черевцем, де розміщується велика яйцеклітина. Після запліднення із зиготи розвивається спорогон (спорофіт).

Мохоподібні – це дуже давня група рослин. Їх викопні рештки відомі з кам’яновугільного періоду, але це вже були високоорганізовані рослини, що пройшли довгий шлях еволюції, тому появу мохоподібних, очевидно, можна віднести до давніших періодів – девону чи силуру.

Поиск по сайту: