Обмежено-гнучкий ВК – ці офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає невеликі коливання ВК згідно із встановленими правилами.

Обмежено-гнучкий валютний курс може встановлюватись різними способами:

1. Обмежено-гнучкий ВК до 1 валюти –це підтримка коливань ВК у визначених межах (+/- 7,25 %) від офіційно зафіксованого паритету до якої небудь 1 іноземної валюти.

2. Обмежено-гнучкий ВК в рамках спільної політики –це спільне плавання національної валюти в межах (+/- 2,25%)від центрального розрахункового курсу.

3. Гнучкі або вільно плаваючі валютні курси - режим, за якого курси обміну валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок валют урівноважується за допомогою цінового, тобто курсового механізму.

Плаваючий ВК – це курс, який вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції, на який держава може за певних умов впливати шляхом валютних інтервенцій.

Виділяють:

1. Корегований ВК – це курс, який автоматично змінюється відповідно до зміни певного набору економічних показників.

2. Керовано-плаваючий ВК – курс, який встановлюється ЦБ, а не валютним ринком, але з частою його зміною. Ці зміни відбуваються не автоматично, а беруться до уваги зміни макроекономічних показників (стан платіжного балансу, розвиток паралельного ринку валют, обсяг резервних валют).

3. Незалежно-плаваючий ВК – це курс, який визначається на базу попиту і пропозиції на валютному ринку при невтручанні держави у цей процес. Держава в особі грошових влад може торгувати на валютному ринку, здійснювати валютні інтервенції з метою зладжування надто сильних коливань курсу валюти (використовують крім ЄС усі ПРК).

Перевагою ринкових валютних курсів с те, що вони внаслідок вільного коливання попиту на валюту і її пропозиції автоматично коригуються таким чином, що в кінцевому підсумку усуваються незбалансовані платежі; у спекулянтів немає можливості отримувати прибуток за рахунок центрального банку; у центральному банку немає потреби здійснювати валютні інтервенції. До недоліків можна віднести те, що ринки не завжди працюють з ідеальною ефективністю і тому існує ризик, що валютний курс перебуватиме протягом тривалого часу на необумовленому економічними прогнозами рівні; невизначеність майбутнього валютного курсу може створити труднощі для компанії у сфері планування та ціноутворення; свобода проведення незалежної внутрішньої грошово-кредитної політики може бути порушена (наприклад, якщо уряд не має засобів протидіяти зниженню валютного курсу, він може приводити інфляційну, бюджетну та грошово-кредитну політику).

Існують інші режими ВК, що поєднують елементи фіксування і вільного плавання валютних курсів. Наприклад гібридні валютні курси:

· Валютний коридор

· Кероване плавання

· Повзуча фіксація

Існує концепція оптимального валютного коридору. У зв’язку з тим, що фіксований ВК є оптимальним варіантом лише для взаємовідносин країн з приблизно однаковими рівнями економічного розвитку та темпами інфляції, країни використовують т. зв. гібридні ВК, що можуть знаходитись (плавати, коливатись) у певних заданих межах: оптимального валютного простору, цільової зони та валютного коридору.

Оптимальний валютний простір – це підтримка фіксованого ВК між обмеженою групою країн та плаваючого ВК з рештою країн.

Інший варіант ВК, який регулюється менш жорстко, ніж у випадку опт вал. простору, є штучна його підтримка в межах цільових зон, визначених урядом.

Цільова зона – це параметри ВК, до яких країна вважає необхідним прямувати.

Окремиим випадком цільової зони є обмеження коливань ВК певними межами в рамках валютного коридору.

Валютний коридор – це встановлені межі коливань ВК, як держава зобов’язується підтримувати різними способами.

Макероекономічною метою підтримки ВК є:

­ Зниження темпів інфляції

­ Стабілізація реального ВК і як наслідок виправлення диспропорцій у платіжному балансі.

Окремим випадком валютного коридору є повзуча фіксація – це механізм встановлення ВК як відсотка коливань навколо центрального паритету, який передбачає регулярну його зміну на певну вличину. Момент, коли необхідно переглядати рівень центрального паритету може задаватись формулою т аосновними параметрами (1 раз н амісяць, квартал, півроку тощо) або визначатись політичними рішеннями грошових влад на їх розсуд.

Повзуча фіксація ВК привносить дисципліну у валютний ринок, дозволяє запобігти різким спекулятивним атакам на ВК.

Кероване плавання – це політика управління ВК за допомогою валютних інтервенцій, які передбачають скуповування або продаж валюти.

Якщо уряд вловивши тенденцію руху ВК нац. валюти намагається за допомогою інтервенцій загальмувати цю тенденцію, то такі заходи матимуть назву «веслування проти вітру».

Якщо уряд намагається своїми інтервенціями прискорити рух курсу НВ в напрямку, в який він і так сам рухається – «веслування за вітром».

Недоліками керованого плавання є:

Країни торгівельні партнери можуть мати різні цілі щодо визначення ВК своїх валют.

Переваги:

Уряд з умови відсутності жодних зобов’язань з підтримки курсу може проводити політику, яка найоптимальніше відповідає існуючій в економіці ситуації.

Валютна політика

Під валютною політикою слід розуміти сукупність економічних, правових та організаційних заходів і форм, здійснюваних державними органами, центральними банківськими і фінансовими закладами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями в області валютних відносин.

Через систему валютних відносин досягається динамічна рівновага внутрішньої економіки в системі світогосподарських зв’язків. В залежності від того, який в країні встановлений режим - фіксованих чи плаваючих курсів застосовується різний набір економічних важелів відновлення порушеної рівноваги.

При фіксованому купсі повинні проводитись зміни у внутрішній економіці з тим, щоб при існуючому валютному курсі ліквідувати зовнішній дисбаланс. Наприклад, при дефіциті балансу необхідно за рахунок продажу валютних резервів скорочувати грошову масу, проводити жорстку грошово-кредитну політику до тих пір, поки попит на національну валюту не відновиться.

При плаваючому курсі можлива інша крайність. Валютний курс під впливом короткотермінових (спекулятивних) факторів може привести до переоцінки макроекономічної незбалансованості економіки, що може привести до небажаних структурних змін.

В даний час ні один, ні другий режими валютних курсів в чистому вигляді не існують, хоча еволюція міжнародної валютної системи в цілому йшла в напрямку від режиму фіксованих до режиму плаваючих валютних курсів.

Одним з інструментів валютної політики офіційних органів є валютні інтервенції центрального банку з метою коректування динаміки валютного курсу.

Валютна інтервенція - це цільові операції з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти певними границями його підвищення або пониження.

Інтервенції ефективні при тимчасовій незбалансованості міжнародних розрахунків країни, але у випадку глобальної незбалансованості вони не в стані протистояти падінню або підвищенню валютного курсу.

Компромісні валютні курси - це режим, за яким поєднуються елементи фіксування і вільного плавання валютних курсів, а регулювання валютного ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних курсів. Це може бути:

§ підтримування фіксованого курсу шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності - шляхом девальвації валюти і встановлення нового офіційного фіксованого курсу;

§ регульоване плавання валют, коли офіційні органи змінюють валютний курс поступово, поки не буде досягнуто нового паритету. Це може бути: а) "ковзне прив'язування" - щоденна девальвація національної валюти на заздалегідь заплановану й оголошену величину; б) "повзуче прив'язування" - зниження валютного курсу зі заздалегідь оголошеною періодичністю на значну величину; в) "брудне плавання" - щоденна девальвація на заздалегідь не оголошену величину. Разом з цим уряд вживає заходів щодо пристосування економіки до нової ситуації.

Коли пропозиція не відповідає попиту при заданому офіційному курсі, то валютою торгують нелегально за обмінним курсом чорного ринку. Офшорний обмінний курс відноситься до неофіційної ціни регульованих валют, операції за якими здійснюються в офшорних зонах.

Вибір режиму валютних курсів залежить від того, яку мету переслідує економічна політика. В ситуації, коли основною метою ставиться досягнення повної зайнятості, а інфляції особливого значення не надається, перевага може бути віддана плаваючим валютним курсам. Коли ж ставиться за мету уникнути інфляції, переважними є фіксовані валютні курси. По суті, проблема порівняльних переваг ФВК і ПВК значною мірою зводиться до проблеми оптимального поєднання безробіття та інфляції.

Вибір тієї чи іншої валютної політики визначається ступенем залежності національної економіки від процесів, що відбуваються у світовому господарстві. Якщо країна великою мірою піддається загрозі внутрішньої нестабільності і в менше залежить від зовнішньої, то для неї, як правило, кращими є фіксовані валютні курси. У випадку, коли економіка країни значною мірою залежить від світового ринку, а внутрішня економічна ситуація і національна макроекономічна політика відносно стабільні, то кращими є плаваючі валютні курси.

У плаваючих валютних курсах більше зацікавлені країни з дефіцитом платіжного балансу і країни, котрі віддають перевагу незалежності у проведенні грошово-кредитної і бюджетної політики.

Гнучкі валютні курси рекомендуються країнам, котрі спеціалізуються на експорті вузького набору продуктів, попит на які залежить від економічного становища імпортуючих країн.

У найбільш загальному вигляді можна сказати, що в умовах сучасного світу до вибору валютної політики потрібно підходити з точки зору оптимального поєднання її оцінки як інструменту економічної інтеграції і засобу захисту національної економіки від негативних, руйнівних впливів з боку світового господарства.

Вибір режиму валютного курсу в Україні після проголошення незалежності в серпні 1991 р. стало центральним елементом її економічної політики, одним з визначальних чинників успіху стабілізації в країні.

Поиск по сайту: