Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Оцінка природного потенціалу України

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

Для того, щоб повно оцінити природний потенціалі України, потрібно визначити його сильні та слабкі сторони (табл. 3.6.)

Таблиця 3.6.

Сильні та слабкі сторони природного потенціалу України [36]

Сильні сторони

Слабкі сторони

• Багаті та диверсифіковані природні ресурси; • Сільськогосподарські землі займають 69 % сухопутної території країни, з них 54 % орні землі, площа яких становить 2,3 % від загальносвітового показника. Майже половину території покривають чорноземи; • Ліси покривають майже 16 % території, у 2006 р. в Україні нараховувалося 33 заповідних території загальною площею 676,2 га, багата флора і фауна нараховує 25 тис. видів рослин та грибів, 45 тис. видів тварин; • Ріка Дніпро з притоками формує 80 % водних ресурсів країни, площа понад 3000 озер складає майже 4 % території; • Територія України включає чорноморське узбережжя довжиною 2782 км з м’яким теплим кліматом, придатним для розвитку рекреаційної та туристичної галузі; • Власні енергетичні ресурси України включають поклади бурого та чорного вугілля, урану та цирконію, нафти та природного газу; • Україна має реальні можливості для розвитку диверсифікованої промисловості та достатню для розроблення та впровадження ресурсозберігаючих технологій кількість учених.

• Реалізація зобов’язань, взятих у рамках Кіотського протоколу РКЗК ООН: стабілізація викидів на рівні 1992 року за рахунок впровадження дружніх до клімату технологій в енергетиці, промисловості, на транспорті та житлово-комунальному господарстві; • Формування цивілізованих ринків аграрної продукції, підвищення продуктивності та товарності аграрного виробництва. Впровадження заходів “зеленої скриньки”, дозволених СОТ. Обмеження застосування хімічних пестицидів, запровадження заходів біологічного захисту рослин, відновлення тваринництва як джерела органічних добрив, посилення контролю аграрної продукції на наявність пестицидів; • Впровадження європейських стандартів якості води, послідовне державне фінансування програми “Питна вода”. Посилення екологічного моніторингу та впровадження ефективних фінансових санкцій для підприємств-забруднювачів довкілля; • Розвиток уранового та цирконієвого виробництва шляхом реалізації програм “Ядерне паливо України”, “Цирконій України”; • Будівництво заводу з виготовлення ядерного палива; • Диверсифікація шляхів постачання ядерного палива з використанням збагаченого гексофториду урану виробленого в Україні;

Із табл. 3.6. видно, що достатньо сильний природний потенціал. Його оцінку можна здійснити на основі компонентної структури природо-ресурсного потенціалу територій та продуктивності у грошовому вимірі. На основі цих даних природо-рекреаційний потенціал було обраховано у цінах 2011 року з урахуванням показника дефлятора ВВП за даними Держкомстату України. Оскільки продуктивність природно-ресурсного потенціалу напряму залежить від площі адміністративного району або області (коефіцієнт кореляції = 0,77), також було обраховано питомий природо-рекреаційний ресурс (природо-рекреаційний потенціал у розрахунку на 1 км² площі території). Перевірка надійності та уточнення статистичних даних [3] дозволили поліпшити оцінку природно-рекреаційного потенціалу областей на 6% (оцінено за допомогою коефіцієнта відтворюваності Гуттмана [33]).

Розраховані у такий спосіб показники питомого природо-рекреаційного ресурсу адміністративних районів України групувалися за показником коефіцієнта варіації ( ? 33%) всередині кожної частини (групи) попередньо впорядкованих об‘єктів. Перевагою цього методу групування є можливість застосування для великої кількості об’єктів та за відсутності попереднього знання про структуру даних і спеціальних вимог щодо кількості груп, їхніх меж та кількості об‘єктів у групах) ністративних районів України наведено у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7.

Результати групування адміністративних районів України за показником питомого природо-рекреаційного ресурсу [36]

Група та ознака показника	Межі групи, тис. грн*/км²	Кількість адміністративних районів у групі	Частка групи у загальній структурі	Коефіцієнт варіації значень показника у групі
1 група („низький”)	2,2 – 10,9		33,1%	32,3%
2 група („середній”)	11,0 – 34,9		43,5%	32,6%
3 група („високий”)	35,0 – 99,9		17,3%	31,8%
4 група („надвисокий”)	100,0 – 300,0		6,1%	32,2%

* Станом на липень 2011 року

В цілому Україна має середній рівень забезпеченості природно-рекреаційними ресурсами зі значною варіативністю показника за регіонами (областями): питомий природо-рекреаційний ресурс країни складає 30,36 тис. грн/км², коефіцієнт варіації розподілу – 76%, розподіл несиметричний (коефіцієнт асиметрії = 3,2). Найвищий рівень забезпеченості природо-рекреаційними ресурсами мають Закарпатська область (112,9 тис. грн/км²) та АР Крим (82,5 тис. грн/км²), найнижчий – Кірово градська і Житомирська (11,3 тис. грн/км² та 11,4 тис. грн/км² відповідно). Для адміністративних районів показник питомого рекреаційно го ресурсу варіюється від 296,5 тис. грн/км² (Білгород-Дністровський район Одеської області) до 2,2 тис. грн/км² (Єланецький район Миколаївської області).

Найвищі показники забезпеченості природно-рекреаційним ресурсом має Закарпатська область, де вісім з тринадцяти районів відносяться до четвертої, найвищої групи показника: Берегівський (151 тис. грн/км²), Виноградівський (101 тис. грн/км²), Іршавський (103 тис. грн/км²), Міжгірський (134 тис. грн/км²), Мукачівський (189 тис. грн/км²), Свалявський (175 тис. грн/км²), Ужгородський (140 тис. грн/км²) та Хустський (142 тис. грн/км²) райони. Це зумовлено високим рівнем забезпеченості регіону природними лікувальними водами та вагою цього показника у формулі розрахунк у природно-рекреаційного потенціалу. Також високі показники питомого природо-рекреаційного ресурсу мають АР Крим, Донецька, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Одеська, Харськівська та Чернівецька області, які належать до третьої групи (таблиця 2). Решта 16 областей України відносяться за цим показником до другої групи.

Таблиця 3.8.

Показники питомого природо-рекреаційного ресурсу регіонів України

Область	Питомий природо-рекреаційний ресурс, тис. грн*/км²	Група показника	Кількість районів у групі
«1»	«2»	«3»	«4»
АРК	82,5
Вінницька	13,2
Волинська	15,9
Дніпропетровська	33,3
Донецька	47,9
Житомирська	11,4
Закарпатська	112,9
Запорізька	23,7
Івано-Франківська	47,6
Київська	37,7
Кіровоградська	11,3
Луганська	28,1
Львівська	40,9
Миколаївська	14,3
Одеська	56,2
Полтавська	13,4
Рівненська	12,3
Сумська	13,2
Тернопільська	16,5
Харківська	41,8
Херсонська	12,0
Хмельницька	14,0
Черкаська	24,1
Чернівецька	35,3
Чернігівська	20,1

* Станом на липень 2011 року

Всередині регіонів природно-рекреаційний ресурс представлено нерівно мірно. Найвищі показники (четверта група) мають Кіровський, Сакський, Сімферопольський, Чорноморський райони АР Крим, Дніпропетровський, Петриківський, Царичанський райони Дніпропетровської області, Новоазовський, Першотравневий – Донецько ї області, Києво-Святошинський, Обухівський – Київсько ї області, Стрийський район Львівської області, Білгород-Дністровський, Біляєвський, Іванівський, Комінтернівський райони Одеської області, Дергачівський, Коломацький, Печенізький, Харківський райони Харківської області. Найгірше (переважають райони першої групи показника) природно-рекреаційними ресурсами забезпечені Житомирська область (12 з 23 районів або 52%), Вінницька область (18 з 27 або 67%), Кіровоградська (13 з 21 або 62%), Миколаївська (14 з 19 районів або 74%), Рівненська (8 з 16 районів або 50%), Херсонська (12 з 18 або 67%), Хмельницька (11 з 20 або 55%).

Отже, можемо зробити висновок, що Україні властива значна регіональна різноманітність показника забезпеченості природно-рекреаційними ресурсами. Найвищі показники мають АР Крим, Закарпатська, Донецька, Івано-Франківська, Львівська, Одеська, Харківська області. Області з низьким показником питомого природо-рекреаційного ресурсу переважно мають багаті природні ресурси та, відповідно, перспективи розвитку у господарстві країни.

Висновок

Отже, можна зробити висновок, що основу природного потенціалу України становлять земельні ресурси, частка яких у загальному природному комплексі держави перевищує 44%, сягаючи по окремих областях, особливо у Правобережному Лісостепу, 72-79%. Помітне місце посідають також мінеральні ресурси.

Серед великих економічних районів України за сумарними запасами природних ресурсів лідирує Східний, причому провідні позиції тут належать мінеральним ресурсам, в той час як у Західному та Південному районах основне багатство – земля.

Наша держава дуже багата на корисні копалини, які мають відігравати важливу роль на внутрішньому та світовому ринках. Але нині, в умовах спаду виробництва, зростання цін на енергоносії і транспортні послуги обсяги видобутку практично всіх видів корисних копалин дуже скоротилися.

Різноманітний і потужний рекреаційний потенціал України може розглядатися як вагоме джерело економічного розвитку держави на перспективу.

Таким чином, можна зробити висновок, що багатство окремих видів природних ресурсів, значний трудовий і науковий потенціал, працездатність українців, сприятливі клімат і географічне положення, привабливість окремих регіонів для інновацій — усе це створює умови для безперечного зростання економіки України.

Основні напрями збереження та підвищення природо ресурсного потенціалу пов'язані, насамперед, з використанням їх у сільському господарстві, де зосереджено 71,4 % усіх земель. Найважливішими серед них є:

— поліпшення структури розподілу земель серед власників і землекористувачів, приведення її до вимог сучасних економічних відносин;

— вдосконалення структури сільськогосподарських угідь, приведення їх площ до екологообґрунтованих норм, передусім — скорочення площ ріллі на 5—10 млн. га, а також перетворення деградованих, малопродуктивних земель на природні кормові та лісові угіддя;

— оптимізація структури посівних площ і сівозмін;

— застосування технологій, що забезпечують збереження і зростання в ґрунтах вмісту гумусу та основних поживних речовин.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 Следующая ⇒

Поиск по сайту: