Природно-ресурсна основа розвитку продуктивних сил

Зміст

Вступ. 3

Роздiл 1. Структура та особливостi природних ресурсiв країни. 5

1.1. Природно-ресурсна основа розвитку продуктивних сил. 5

1.2. Класифікація природних ресурсів. 7

Роздiл 2. Методи оцiнки природного потенцiалу країни. 14

2.1. Обґрунтування необхідність оцінки природних ресурсів та основні підходи до її здійснення. 14

2.2. Методи економічної оцінки природного потенціалу країни. 19

Роздiл 3. Аналiз та економiчна оцiнка природних ресурсiв України. 25

3.1. Забезпеченість України природними ресурсами. 25

3.2. Оцінка природного потенціалу України. 33

Висновок. 38

Список використаної літератури. 40

Вступ

Актуальність теми курсової роботи обумовлюється тим, що для ХХІ століття характерне безпрецедентне зростання світової економіки. В останні його роки за один день вироблялося стільки товарів, скільки їх було випущено за весь 1900 р. Крім того зросла кількість населення планети: щорічний приріст — близько 100 млн. осіб. Загальновідомо, що економічне зростання і збільшення чисельності населення супроводжувалося безжалісним використанням природно-ресурсного потенціалу регіонів.

Наявність природних ресурсів є головною передумовою розміщення продуктивних сил на певній території. При освоєнні значних джерел природних ресурсів виникають великі промислові цен­три, формуються господарські комплекси, що визна­чають ринкову спеціалізацію, місце регіонів у те­риторіальному поділі праці. Розміщення, умови видобутку і характер використання природних ре­сурсів впливають на зміст і темпи регіонального розвитку.

Склад, величина, значимість окремих видів ре­сурсів з часом змінюються, тому їхня оцінка завж­ди історично відносна. При цьому вона визначаєть­ся не тільки абсолютним розміром їхнього запасу, а й завданнями розвитку суспільного виробництва, ступенем забезпечення цього розвитку.

Підвищення стійкості природно-ресурсного по­тенціалу країни потребує насамперед природовідновного відтворюючого циклу в природокористуванні; зниження ресурсо- та енергомісткості продукції; встановлення позитивного балансу на користь при­роди та якості життя людини в результаті компен­сації негативних наслідків її діяльності. Орієнтирами підвищення стабільності регіонального роз­витку є показники рівня життя населення, рівні економічного і соціального розвитку, екологічне бла­гополуччя.

У зв'язку із цим, багато екологічних проблем в Україні породжені передусім сировинною орієнтацією економіки України, яка поглиблюється. На території країни розмі­щені потенційно небезпечні та ресурсомісткі виробництва, які зумовлю­ють значні екологічні порушення. Проблема полягає ще й в тому, що за останні десятиліття економічну оцінку природним ресурсам країни практично не давали. Це можна пояснити тривалою політичною та економічною кризою, яка супроводжувала розвиток України на початку ХХІст. Саме тому тема курсової роботи є актуальною і потребує глибшого вивчення.

У зв'язку із цим мета курсової роботи – дослідити особливості економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу України.

Об'єктом дослідження є природні ресурси України.

Предмет дослідження – особливості економiчної оцiнки природних ресурсiв країни.

Звідси випливають такі завдання:

Роздiл 1. Структура та особливостi природних ресурсiв країни

Природно-ресурсна основа розвитку продуктивних сил

У багатьох довідкових виданнях поняття «потенціал» визначається як сукупність усіх можливих засобів, запасів, джерел, що є в наявності й можуть бути використані для досягнення певної мети. Ресурси визнача­ють також як запаси, цінності, грошові запаси, можливості.

Поняття «природно-ресурсний потенціал», незважаючи на досить широке використання в науковій літературі, не має однозначного тлумачення. Часто у близькому до нього значенні застосовують терміни «при­родний», «природно-територіальний», «біоресурсний» тощо. Однак сутність цих понять різна за обсягом, параметрами, а часто і за змістом.

Природно-ресурсний потенціал території — це об'єктивна ре­альність, що характеризує дійсний стан природних ресурсів. З одного боку — об'єкти, сили природи, яким притаманні певні закони функціону­вання і розвитку, а з іншого — елементи, що відбивають економічні відно­сини і впливають на рівень продуктивності суспільної праці. Він визна­чає можливості, які можна використовувати тепер і в майбутньому з метою економічного зростання, поліпшення умов життєдіяльності насе­лення та комплексного розвитку регіону. Однак ці та інші положення не повною мірою узгоджуються або збігаються з поняттям «природно-ре­сурсний потенціал».

Продуктивність природних ресурсів визначається дією багатьох чинників, серед яких визначальна роль належить екологічним та економічним. Термін «природно-ресурсний потенціал» відображає основні процеси системи «природа — госпо­дарство — населення — територія».

Загалом, щодо визначення поняття “природноресурсний потенціал” думки вчених розділилися. Перша група вчених вважають, що природноресурсний потенціал включає всі природні ресурси [5, 33]; друга – що природноресурсний потенціал включає тільки ті природні ресурси, які використовуються або можуть бути використані у господарській діяльності людини без нанесення шкоди навколишньому природному середовищу [1, 8, 15].

Щодо визначення поняття “природні ресурси” (табл. 1.1.) всі автори сходяться у думці. Таким чином, природні ресурси – це всі компоненти природи, які використовуються суспільством.

Таблиця 1.1.

Визначення поняття “природні ресурси” в економічній літературі

Отже, природні ресурси включають тільки всі компоненти природи без встановлення умови їх збереження та раціонального використання.

Регіонально-цілісний підхід до комплексного розвитку господарства країни можна забезпечити саме за умови врахування природно-ресурс­ного та еколого-економічного потенціалів (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1. Природно-ресурсна основа розвитку продуктивних сил [35, c. 104]

За сучасних умов роз­виток господарства України залежить від розміщення природних ресурсів, а ефективність його окремих галузей - від територіального поєднання природних ресурсів. Під територіальним поєднанням природних ресур­сів О. О. Мінц пропонує вважати джерела ресурсів різних видів, розміщені на певній цілісній території і поєднані фактичним або перспективним спі­льним використанням у межах єдиного виробничо-територіального комплексу (земля, вода, ліс, мінерально-сировинні ресурси), а також при­родні умови (клімат, рельєф тощо). Поєднання природних ресурсів є специфічним для будь-якої території.

Поиск по сайту: