Забезпеченість України природними ресурсами

Розглядаючи питання економічного зростання в Україні у ХХІ ст., необхідно брати до уваги стан забезпеченості населення і території держави основними природними ресурсами,кількість і якість яких визначають можливості створення для населення повноцінних умов проживання. До таких насамперед можна віднести мінеральні, земельні, водні, лісові ресурси, власне території як просторового базису існування, ресурси територій, на яких встановлено природоохоронний режим.

Науковці Руденко Л. та Лісовський С. обчислили індекси забезпеченості територій (табл. 3.1.) та населення (табл. 3.2.) основними природними ресурсами навколишнього середовища [32]. До таблиць включено дані про світ у цілому (глобально), про північну частину Євразії, яку ще й досі у міжнародних виданнях іноді поділяють на дві частини — територію колишнього СРСР і решту території Європи. У таблицях наведені дані про забезпеченість природними ресурсами Франції, яку зазвичай вітчизняні дослідники обирають з-поміж інших західноєвропейських країн для порівняння з Україною, та Польщі — найближчої західної сусідки нашої держави. Крім того, вміщено аналогічні показники щодо Росії та європейських країн — республік колишнього Радянського Союзу.

Як видно з табл. 3.1, Україна має значно нижчі за світові рівні забезпеченості лісовими і водними ресурсами, а також захищеними територіями.

Частка лісів і лісовкритих територій нашої держави становить 17,03 %. Середньосвітовий показник дорівнює 31,83 %; європейський — 33,45 %. Ще менша частка земельного фонду України припадає на захищені території. Станом на 1 січня 1999 р. загальна площа природно-заповідного фонду України становила 2354,2 тис. га, що дорівнює 3,9 % території держави. Це 4 біосферні і 16 природних заповідників, 10 національних природних парків, 2384 заказники, 2963 пам'ятки природи, 34 дендрологічні парки, 514 парків—пам'яток садово-паркового мистецтва, 22 ботанічні сади, 12 зоологічних парків, 26 регіональних парків, 746 заповідних урочищ.

Таблиця 3.1.

Забезпеченiсть територiй окремих країн i регiонiв свiту основними ресурсами навколишнього природного середовища

*Мiжнародним союзом охорони природи видiляється шiсть категорiй захищених територiй: природнi резервати, нацiональнi парки, пам'ятки природи, резервати збереження природи, захищенi ландшафти або захищенi морськi акваторiї, захищенi територiї як територiї збалансованого використання природних екосистем.

Отже, необхідно значно розширити мережу об'єктів природно-заповідного фонду в державі як обов'язкову умову створення можливостей для її економічного зростання. На цьому, зокрема, наголошено в Указі Президента України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015рр.» (21.09.2000 р.).

В Україні досить низьким є рівень забезпеченості водними ресурсами. На 1 км² її території припадає в середньому 86,8 тис. м³ місцевого річкового стоку, що в 4 рази менше за середньосвітовий рівень і в 5,7 раза менше, ніж у Європі. З усіх європейських країн лише Молдова має менше води, ніж Україна (39,4 тис. м³/км²).

Розрахунки індексів забезпеченості території України лісовими та лісовкритими площами, захищеними територіями і ресурсами місцевого річкового стоку та обчислений на їх основі інтегральний індекс свідчать про незначний рівень забезпеченості нашої держави основними ресурсами навколишнього природного середовища. Він майже втричі нижчий від середньосвітового, у 3,6 раза — від європейського, значно поступається рівню європейських країн — колишніх республік СРСР, крім Молдови.

Іншим важливим чинником є забезпеченість ресурсами в розрахунку на одного мешканця. Вона прямо пропорційна рівневі ресурсозабезпеченості території і обернено — щільності її заселення.

Тут слід акцентувати увагу на тому, що сама територія, як просторовий базис існування людства, належить до найважливіших ресурсів, і боротьба за неї була одним з рушійних факторів світової історії, причиною жорстоких зіткнень на геополітичній арені. Щільність населення в Україні становить 85 осіб/км² , у світі в середньому — 43 особи/км² . Це фактично означає, що рівень забезпеченості населення України ресурсами майже вдвічі нижчий за світовий.

На пересічного громадянина України припадає 1,17 га суші за середньосвітового показника 2,29 га. Отже, індекс забезпеченості населення територією (табл. 1.2) порівняно із світовим становить лише 0,51.

Незначними є й індекси забезпеченості населення лісами (0,27), захищеними територіями (0,18), ресурсами місцевого стоку (0,13). Як наслідок, інтегральний індекс забезпеченості населення України ресурсами навколишнього природного середовища становить лише 0,27, тобто майже вчетверо менший від світового. Це один з найнижчих показників у Європі.

Таблиця 3.2.

Забезпеченiсть населення окремих країн i регiонiв свiту основними компонентами ресурсiв навколишнього природного середовища

У табл. 3.3 і 3.4 наведено дані про індекси забезпеченості території і населення окремих адміністративних областей, АР Крим основними компонентами природних ресурсів навколишнього природного середовища порівняно із середньоукраїнським рівнем.

Таблиця 3.3.

Забезпеченiсть територiй регiонiв України основними компонентами ресурсiв навколишнього природного середовища

Відповідно до значень інтегральних індексів регіони поділили на 5 груп: з високим, помірно високим, середнім, помірно низьким та низьким рівнями забезпеченості.

До областей з високим рівнем забезпеченості території (табл. 3.3) належать Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька. Всі вони мають вищі від середньодержавних індекси забезпеченості за всіма видами ресурсів (лише у Хмельницькій області менший рівень лісистості). На першому місці Закарпаття, яке має найвище значення інтегрального індексу в Україні, найвищий рівень лісистості та екстремальне значення індексу ресурсів місцевого річкового стоку. Як видно з табл. 3, Хмельницька область має високий рівень індексу забезпеченості площами захищених територій: загальна площа природно-заповідного фонду становить 286,2 тис. га, або майже 14 % території області. Це найвищий показник в Україні.

Таблиця 3.4.

Забезпеченiсть населення регiонiв України основними ресурсами навколишнього природного середовища

До другої групи (помірно високий рівень забезпеченості) належать Чернівецька, Волинська, Тернопільська, Житомирська та Сумська області. Найнижчий рівень лісистості мають п'ять малолісистих та маловодних областей (Одеська, Миколаївська, Запорізька, Кіровоградська та Дніпропетровська). З причорноморських лише Херсонщина потрапила до групи середньозабезпечених — завдяки великій кількості захищених територій (1,8).

За рівнем ресурсної забезпеченості в розрахунку на душу населення регіони України розподіляються дещо інакше.

Головний фактор, що зумовив ці відмінності, — різна кількість мешканців та неоднакова щільність населення. Внаслідок цього до першої п'ятірки найкраще забезпече них регіонів потрапили Закарпатська, Волинська, Рівненська, Чернігівська та Івано-Франківська області. При цьому дві області Українських Карпат посіли свої місця у п'ятірці завдяки високому питомому рівню забезпеченості ресурсами в розрахунку на одиницю площі за менших від середньоукраїн ських значень індексу забезпеченості населення власне ресурсами території. Разом з тим Волинська, Рівненська та Чернігівська області отримали місця у першій групі насамперед завдяки невисокій щільності населення. Загалом же у вищеназваних п'яти областях мешкає 6,3 млн. осіб, або лише 12,5 % населення України.

До регіонів з найнижчим значенням інтегрального індексу забезпеченості населення потрапили густозаселені високоурбанізовані Харківська, Запорізька, Київська, Дніпропетровська та Донецька області. В них загалом проживає більше 18 млн. осіб, або 36,5 % всього населення України.

Отже, можна зробити висновок, що ос­нову природоресурсного потенціалу України становлять земельні ресурси, частка яких у загальному природному комплексі держави перевищує 44%, сягаючи по окремих областях, особливо у Правобережному Лісостепу, 72-79%. Помітне місце посідають також мінеральні ресурси, частка яких у загальнодержавному природному потенціалі переви­щує 28%, а по окремих областях (Луганська, Донецька, Дніпропетровська) вони станов­лять основу природних багатств (див. табл. 3.5.).

Таблиця 3.5.

Комплексна структура природоресурсного потенціалу по областях України (В.Руденко, 1993)

Найбільш скромну роль у загальному природоресурсному потенціалі України відіграють біологічні ресурси, частка яких загалом не досягає і 5% (навіть у найбільш заліснених областях Карпат і Західного Полісся їх доля не підіймається вище 12-18%). Серед великих економічних районів України за сумарними за­пасами природних ресурсів лідирує Східний (49,4%), причому провідні позиції (майже 51%) тут належать мінеральним ресурсам, в той час як у Західному (35,1%) та Півден­ному (15,5%) районах основне багатство - земля ( відповідно 55 та 50%).

Отже, Україна має потужні природні ресурси і ландшафтне різноманіття. Окремі види природних ресурсів протягом багатьох років інтенсивно використовувались і тепер потребують захисту. Особливо це стосується земельних та водних ресурсів.

Багатство окремих видів природних ресурсів, значний трудовий і науковий потенціал, працездатність українців, сприятливі клімат і географічне положення, привабливість окремих регіонів для інновацій — усе це створює умови для безперечного зростання економіки України.

Поиск по сайту: