Научіння та його роль в розвитку психіки. Загальна характеристика основних типів научіння

Научіння — це набуття нових реакцій чи запам’ятовування раніше невідомих тварині подразників.

Розрізняються облігатне научіння, тобто обов'язкове набут-тя навичок усіма тваринами даного виду, і факультативне — випадкове, необов’язкове научіння, залежне від конкретних умов і зовнішніх обставин.

На відміну від релізерів, на які реагують тварини при ін-стинктивній поведінці, різні індиферентні подразники є для них загалом байдужими. Лише після того, як тварина запам'ятає їх у процесі накопичення індивідуального досвіду, вони набувають для неї певного значения. Отже, процес научіння характери­зуется вибірковим вичленуванням деяких “біологічно нейт-ральних” компонентів середовища.

Научіння особливо важливе на початкових етапах видової пошукової поведінки, коли від тварини вимагаеться максималь­на індивідуальна орієнтація серед різноманітних і мінливих компонентів середовища і коли особливо важливим стае швид-кий вибір найефективніших способів дії задля найліпшого до-сягнення завершальної фази поведінкового акту. При цьому тварина може покластися лише на власний досвід, бо реакції на поодинокі випадкові ознаки кожної конкретної ситуації не мо-жуть бути запрограмовані в процесі еволюції. Проте діапазон научіння обмежений видотиповими рамками. Представник кон­кретного виду може навчитися лише тому, що сприяє його про-суванню до завершальних стадій видотипових поведінкових ак-тів, тобто існують генетично фіксовані “ліміти” здатності до научіння.

Важливе значения в процесі научіння відіграє підкріплення, яке буває позитивним та негативним. Позитивне підкріплення — це щось бажане для суб'єкта: їжа, ласка чи похвала. Негативне підкріплення — це те, чого суб'єкт хотів би уникнути: неприєм-ний звук, удар тощо.

Прикладом научіння, пов'язаного з підкріпленням, є умов-ний рефлекс. Класичний (Павловсъкий) умовний рефлекс є універсальним пристосовним механізмом у тваринному світі. I. П. Павлов вважав, що поєднання умовного і безумовного подразників веде до утворення зв’язку між ними, тому умов­ний стимул поступово стае замінником безумовного подразни-ка, набуваючи здатності викликати безумовно-рефлекторну реакцію. Цю концепцію називають “теорією заміни сти­мулу".

За іншою концепцією, умовний рефлекс утворюється тому, що за ним йде слідом винагорода. Таке пояснения утворення умовного рефлексу дає теорія “стимул — реакція".

Отже, згідно з теорією заміни стимулу, умовний рефлекс мае бути копією безумовного, а за теорією “стимул — реакція” умовний і безумовний рефлекси мають відрізнятися між собою. I. Павлов вважав, що між умовним та безумовним подразника-ми утворюеться так званий тимчасовий зв'язок. На рис. 2 пока-зано установку для вироблення умовних рефлексів. За теорією “стимул — реакція” навчання підкріплюється лише наслідка-ми умовного сигналу. Водночас обидві теорії узгоджуються у тому, що пред’явления безумовного подразника посилюе умов-ний рефлекс, а відміна підкріплення призводить до його зник-нення, загасання (внаслідок розвитку загашаючого гальмуван-ня), і поведінка тварини знову стае такою ж, як до вироблення умовного рефлексу.

Щоправда, не виключено, що безумовний рефлекс можна викликати не умовним подразником, а іншими сигналами, на-вив якщо між ними немає помітного зв’язку. Таке явище, що виникае при нерегулярному, випадковому поєднанні умовного і безумовного подразників, називається псевдообумовленим.

Якщо після згасання реакції умовний сигнал знову поедну-вати з підкріпленням, то умовний рефлекс виникае значно

швидше, ніж в попередньому випадку. Отже, при згасанні умовного рефлексу тимчасовий зв'язок не зникае, а лише при-гнічується. Про це свідчить також наявність спонтанного від-новлення умовного рефлексу через певний час після згасання. Крім того, якщо під час процедури згасання діють сторонні подразники, то виникае явище розгалъмовування і загашаючий умовний рефлекс тимчасово носилюеться.

Перший період утворення тимчасового зв'язку називаеться стадією генералізацїї, коли умовний рефлекс може виникати не тільки на підкріплюваний умовний сигнал, але й на схожі з ним подразники. Проте якщо систематично підкріплювати ли­ше умовний сигнал, то реакція на подібні подразники зникае через формування диференційованого гальмування і настає ста-дія спеціалізацїї умовного рефлексу.

Основні принципи інструментальної поведінки були від-криті й розроблені в США у працях К. Моргана, який відзна-чив суттєвий вплив на розвиток біхевіоризму поглядів Дж. Уот-сона та Е. Торндайка. Саме Е. Торндайк під час дослідження розумової діяльності тварин вперше застосував метод “проблем-них ящиків".

Суть цього методу полягае у тому, що кішки повинні були натискати на засувку або тягти за пружину, щоб відкрити двер-цята, вийти з клітки й одержати назовні їжу (рис. 3). Ящики було зроблено з вертикальними щілинами, щоб тварина могла

весь час бачити їжу. Голодна кішка, яка вперше потрапляла до ящика, діяла безладно — тягнулася крізь щілини у клітці до їжі, дряпала всі предмети усередині ящика. Нарешті, коли вона випадково вдаряла по замикальному механізму, дверцята відчинялися. У наступних спробах дії кішки поступово концен-трувалися біля цього замикального механізму. Врешті-решт, як тільки кішку садили у клітку, вона одразу здійснювала інст-рументальну реакцію і вибиралася за їжею назовні.

Е. Торндайк (1898) назвав научіння такого типу “методом спроб, помилок і випадкового успіху", а зараз воно називаеться інструментальным.

Одним з основних положень цієї теорії є "закон ефекту", згідно з яким для реакції, що супроводжуеться винагородою або станом задоволення, вірогідність повторения зростае, а для реакції, яка викликає шкідливі чи неприємні наслідки, вірогідність повторен­ия знижуеться. Торндайк вважав, що підкріплення збільшує ві-рогідність реакції, тому що підсилює встановлений зв'язок між нею та існуючою стимулюючою ситуацією.

Закон ефекту Торндайка був покладений в основу біхевіорист-ського підходу до научіння тварин. Видатним представником цього напрямку був Б. Скіннер, який, виходячи із закону ефек­ту, вважав, що підкріпленням є будь-яка подія, котра, поєдну-ючись з конкретним видом поведінкової реакції, робитиме її частішою. Скіннер також вважав, що будь-яке підкріплення може посилити будь-яку реакцію в присутності будь-якого сти­мулу за умови, що цей стимул сприймається твариною, ареак-ція лежить у межах її можливостей.

Скіннер в інструментальному навчанні розрізняв оперантну поведінку — спонтанну дію без якогось явного стимулу — іре-активну, яка відбувається у відповідь на певний стимул. Він вважав, що будь-яка оперантна поведінка модифікується та ефек-тивно контролюється підкріпленням, яке з нею поєднується, тому поведінкою тварини можна керувати, оперуючи різними стимулами та їх підкріпленням.

Оперантне научіння, або формування навичок, досить широ­ко представлене у вільній поведінці тварин, коли тварина, яка спонукається внутрішньою потребою, наприклад, голодом чи спрагою, застосовує увесь свій можливий репертуар рухових реакцій для досягнення мети, і якщо одна з них виявляється

для неї корисною, то ця реакція одразу ж закріплюється. Шля-хом оперантного научіння тварини набувають навичок пере-міщення по піску, снігу, твердому ґрунту тощо.

Скіннер розробив методику вивчення вільної оперантної по-ведший, суть якої полягає в тому, що тварині дозволяють здій-снювати будь-які дії, а експериментатор намагаеться керувати і спрямовувати їх у потрібному для себе напрямку. Оперантне вироблення певних навичок відбувається таким чином, що тва-рину “тренують” на виконання завдання, за яке належить ви-нагорода. Так, щура можна примусити натискувати важіль, го-луба — дзьобати освітлений ключ або диск тощо.

ПРАКТИКУМ

Творчізавдання

1. Відомо, що психіка з’являється у організмів, здатних здій-
снювати pyx на основі притаманної їм нервової системи. Проте
губки позбавлені нервових утворень і рухаються за допомогою
примітивних м’язів. До того ж рухи властиві й рослинам (унас-
лідок швидкого підвищення тиску рідини, що притискає обо-
лонку плазми до клітинної оболонки і напружує її). Напри-
клад, у мімози ефект від поранення однієї з пелюсток кінцевої
пари великого перистого листка передається судинними пучками
вздовж центрального черешка й викликае попарне складання
всіх інших пелюсток. Причому такі рухи бувають дуже швид-
кими. Наприклад, листки мухоловки при доторканні до них
лапок комахи миттево закриваються.

Чи можна пов’язувати виникнення психіки з рухами орга-нізмів? Що може бути критерієм виникнення психіки?

2. Дафнію — водяну блоху (рід безхребетних підзагону гіл-
лястовусих) — піпеткою переносили в скляну трубку, горизон-
тально коліно якої було спрямоване в бік освітленої стінки ак-
варіума. Бона швидко спускалася вертикальною частиною трубки
до точки вигину і починала рухатися уже по горизонтальному
коліну, прямуючи до світла. Потім цю частину послідовно по-
вертали на 45, 90, 130 градусів і, нарешті, на 180 градусів у бік
від лінії поширення світла. В усіх цих випадках дафнія, щора-
зу повільніше, випливала з трубки і рухалася до світла. Повто-
рения дослідів показало, що з часом швидкість проходження

дафнії у трубці зростала і наближалася до швидкості, необхід-ної для проходження трубки, оберненої прямо до світла.

Як пояснити результати цього експерименту? Чи свідчать вони про наявність у дафнії психіки?

3. Мурашиний лев (родина комах загону сітчастокрилих),
щойно вилупившись з яечка, виповзае на мурашину доріжку,
що приваблюе його запахом мурашиної кислоти. Там він виби-
рає суху піщану ділянку, на якій викопує ямку, де ховаеться.
Коли мурашка попадав до ямки, від неї неминуче скочується
вниз кілька піщинок, що падають на голову мурашиного лева,
який при цьому сильним рухом голови викидає струмінь піску
саме в той бік, звідки на нього посипались піщинки, і збиває
мураху. Та падає прямо у розкриті щелепи мурашиного лева,
якому залишаеться лише задовольнити свою потребу в їжі.

Як пояснити таку поведінку? Яку роль у ній відіграє психіка?

4. У науково-фантастичному романі французького письмен-
ника Веркора “Люди чи тварини?” описано ніби виявлених у
наші дні незвичайних істот, які дістали назву тропі. Вони по-
люють, вміють видобувати вогонь і використовують його для
примітивного приготування їжі — копчення м’яса. Найкміт-
ливіші з них навчилися користуватися сірниками. Знаряддя
полювання тропі виготовляють з каменю. Для цього вони б’ють
чимось твердим і міцним по каменю з великою точністю, від-
сікаючи від нього спочатку великі, а потім усе менші шматки.
Причому вони займаються виготовленням знарядь навіть у разі
неможливості застосовувати їх. Істотам показали, як користу-
ватися долотом і зубилом, але тропі зуміли скористатися тільки
другим інструментом. Унаслідок спеціального навчання ці істо-
ти навчилися вимовляти п’ять-шість слів, поступаючись у мов-
ному розвитку трирічній дитині. Дослідження мозку померлих
тропі показали, що звивини в них майже такі самі, як і в лю-
дини, але менш чіткі і глибокі.

Як відповісти на запитання, винесене автором у назву роману? За якими критеріями можна відрізнити людину від тварин?

5. У 1920 р. поблизу індійського села Годамурі у лігві вовків
було знайдено дві дівчинки (яких пізніше назвали Амала і Ка-
мала). Молодшій Амалі було приблизно 18 місяців, старшій Ка-
малі — майже 7 років. Дівчаток відправили в сиротинець у
Миднапурі. Амала прожила у притулку десь із рік. За цей час

у її вихованні був помітний значний прогрес. Однак у вихован-ні Камали існували значні труднощі. За чотири роки вона вив-чила тільки 6 слів. У віці 16-18 років поводилась як чотири-річна дитина.

Чим пояснюється затримка розвитку Камали? Чому вихо-вання Амали йшло значно швидиіе?

6. Доведіть переваги усвідомлених дій людини перед інстин-
ктивною поведінкою комах. Які функції виконує свідомість
у процесі трудової діяльності людини?

“Ми маемо на увазі працю в такій формі, в якій вона є ви-нятково надбанням людини. Павук здійснює рухи, що нагаду-ють операції ткалі, а бджоли будовою своїх воскових чашечок присоромлюють деяких людей-архітекторів. Однак найгірший архітектор від найкращої бджоли відрізняється тим, що перед тим як будувати чашечку з воску, він вже побудував її в своїй голові. Процес праці закінчується результатом, який вже на початку цього процесу уявлявся людиною, тобто ідеально”*.

7. Визначте подібне та відмінне у психіці вищих тварин та
свідомості людини. Порівняйте погляди матеріалістів та іде-
алістів.

“Безумовно, тварина знає. Однак, вона не знае про свое знания — інакше вона б давно помножила винахідливість та створила би систему внутрішніх побудов, яку б ми могли спо-стерігати. Отже, перед твариною закритий один бік реальность в якому ми розвиваемося, але куди вона може вступити. Нас розділяє поріг, який вона не може подолати. Спіритуалісти мають рацію, коли так настирно захищають певну трансценденталь-ність людини стосовно іншої природи. Однак матеріалісти та-кож не помиляються, коли стверджують, що людина — це лише ще один член серед тваринних форм”*.

8. У чому причина якісних відмінностей між відчуттями лю-
дини та тварини?

Орел бачить значно далі, ніж людина, однак людське око помічає у речах значно більше, ніж око орла. Собаці притаман-ний значно тонший нюх, ніж людині, однак вона не розрізняє ті запахи, які для людини є певними ознаками різних предметів”.

Автори текстів невідомі (Авт.). 32

9. Якщо порівняти між собою максимальні об’єми черепа людиноподібної мавпи і черепа первісної людини, то виявить-ся, що мозок останньої переважав за обсягом мозок найрозви-неніших видів мавп більш ніж удвічі (600 см³ і 1400 см³). Ще очевидніша різниця у масі мозку — майже вчетверо (350 г і 1400 г). До того ж мозок людини мае значно складнішу будову.

Які висновки випливають із цих порівнянь? Чи можна вели-чину і будову мозку вважати ознакою людини?

Тестові заедания

1. Які з перерахованих форм поведінки не є інстинктивними?

• захисна;

• знарядійно-конструктивна;

• харчова;

• орієнтовна;

• сексуальна.

2. Вкажіть ендогенний чинник активно захисної поведінки:

• високий рівень тестостерону;

• зниження в крові рівня глюкози;

• знижена збудливість нервової системи;

• зниження в крові рівня глюкози;

• умови низької освітленості.

3. Функціональна роль ключових подразників.

• полегшують орієнтування в просторі;

• сприяють формуванню навичок;

• викликають сплячку;

• викликають інстинктивну поведінку;

• допомагають адаптації до несприятливих умов.

4. Провідна роль у інстинктивній поведінці належить:

• генотипу;

• індивідуальному досвіду;

• інтелектуальній поведінці;

• імунним властивостям організму;

• низькому рівню тестостерону.

5. Якою є послідовність перерахованих поведінкових актів,
що складають структуру статевої поведінки птахів?

• пошук статевого партнера;

• пошук території гніздування;

• відкладання та висиджування яєць;

• шлюбні танці та пісні;

• догляд за дітьми.

6. Яка з умов не е обов’язковою у виробленні класичних умов-
них рефлексів?

• одночасні дії умовних та безумовних подразників;

• дія безумовного подразника після дії умовного;

• багаторазове повторения одночасної дії умовного та безу-мовного подразників;

• відсутність сторонніх подразників;

• дія подразників порогової та надпорогової сили.

7. Назвати необхідну умову для формування навичок у тва-
рин:

• створення проблемної ситуації;

• повторения, тренування рухового акту;

• висока збудливість нервової системи;

• присутність родичів;

• внутрішньовидова боротьба.

Заедания та запитання для самоконтролю

1. У чому полягають відмінності навички від інстинкту?

2. З’ясувати поняття “вроджений пусковий механізм”.

3. Назвати зовнішні чинники інстинктивної поведінки.

4. Дати загальну характеристику процесу научіння.

5. У чому полягае роль наслідування у становленні психіки?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Вопросы зоопсихологии, этологии и сравнительной психо-
логии / Под ред. К. Э. Фабри. — М.,1975.

2. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. — М., 1981.
3.Мак-ФарлендД. Поведение животных. — М., 1988.

4. Сравнительная психология. Хрестоматия. — СПб., 2001.

5. Тинберген Н. Поведение животных. — М., 1973.

6. Тих Н. А. Предыстория общества. — Л.: Изд. ЛГУ, 1970.

7. Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. — М., 1976.

8. Хайнд Р. Поведение животных. — М., 1975.

9. Чайченко Г. М. Зоопсихологія та порівняльна психоло-гія. — К., 1992.

10.Шовен Р. Поведение животных. — М., 1972.

Розділ 3. РОЗВИТОК ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТВАРИН В ОНТОГЕНЕЗІ

Поиск по сайту: