Виходячи з того, що основою і джерелом психічного воображения у тварин та людей є їхня поведінка, основними методами є спостереження за поведінкою в природних та лабора-торних умовах, а також експеримент.
Дуже важливою особливістю зоопсихологічного досліджен-ня є врахування біологічної адекватності умов проведения екс-перименту і застосовуваної методики, щоб результат досліджен-ня не виявився артефактом.
Про складність зоопсихологічного дослідження свідчить та-кий приклад. Майже одночасно, у 1913-1914 pp., два видатних дослідника Гесс і Фріш вивчали здатність бджіл до розрізнен-ня кольорів. Гесс випускав бджіл у темному приміщенні, де вони могли летіти до двох джерел світла різного кольору і різ-ної яскравості. Застосувавши різні сполучення, вчений виявив, що бджоли завжди летять до світлішого джерела, незалежно від довжини хвилі випромінюючого пристрою. Звідси він зро-бив висновок, що бджоли не розрізняють кольору.
Фріш, побудувавши експеримент іншим чином, дійшов про-тилежного висновку. У його дослідах бджолам пропонувалося при світлі вибирати кольорові, наприклад, жовті, підкріплю-вані сиропом, шматки паперу серед білих, чорних і сірих па-перів різних відтінків, не підкріплюваних сиропом. Бджоли безпомилково знаходили подкріплювані сиропом жовті (чи ін-ших кольорів) квадратики з паперу незалежно від яскравості і насиченості їхнього кольору. Тим самим було доведено здатність бджіл до розрізнення кольорів.
Помилка Гесса полягала в тому, що він ставив досліди в біо-логічно не адекватних для бджіл умовах — у темряві, коли не можуть проявитися ті форми поведінки, в яких розрізнення ко-льорів відіграє певну роль.
Конкретні методи зоопсихологічних експериментальних дос-ліджень відзначаються великою різноманітністю, хоча усі вони зводяться до постановки перед твариною певних завдань. Наве-демо лише кілька основних методів.
Метод “лабіринту". Тварина мае пройти до мети, що безпо-середньо нею не сприймаеться. При відхиленні від правильного шляху в окремих випадках може застосовуватися покаран-ня для тварини. У найпростішому виді лабіринт мае вигляд Т-подібного коридору чи трубки. У цьому випадку при повороті в один бік тварина отримуе нагороду, при повороті в інший ЇЇ позбавляють нагороди чи навіть карають. Складніші лабіринти будуються з різних комбінацій Т-подібних елементів і глухих кутів, потрапляння у які розцінюється як помилки тварини.
Метод “лабіринту" дозволяв вивчати як питания, пов'язані безпосередньо із здатністю тварин до научіння (до вироблення рухових навичок), так і питания просторової орієнтації, зокре-ма роль шкірно-м’язової та іншої форм чутливості, пам’яті, здатності до переносу рухових навичок у нові умови, до форму-вання почуттевих узагальнень тощо.
Більшість перерахованих питань вивчаються також методом “обхідного шляху". У цьому випадку тварині доводиться для досягнення “мети” обминути одну чи кілька перешкод. На від-міну від методу “лабіринту" тварина безпосередньо сприймає об'єкт (принаду), на який спрямовані її дії, вже на початку до-сладу. При цьому враховуються й оцінюються швидкість і трає-кторія пересування у пошуку обхідного шляху навколо пере-шкоди.
Диференційоване дресирування спрямоване на виявлення здат-ності піддослідної тварини до розрізнення одночасно чи послі-довно пропонованих об'єктів та їхніх ознак. Вибір твариною одного з попарно (чи в більшій кількості) пропонованих об'єктів винагороджується (позитивне дресирування), в інших випадках одночасно з підкріпленням правильного вибору карається не-правильний вибір (позитивно-негативне дресирування). Послі-довно зменшуючи відмінності між ознаками об'єктів (скажімо, їхні розміри), можна виявити межі розрізнення і, зрештою, от-римати дані, що характеризуют^ наприклад, особливості зору в досліджуваного виду тварин (його гостроту, кольорочутли-вість, сприймання величин і форм тощо).
Цим же методом вивчаються процеси формування навичок (зокрема, на різні сполучення подразників), особливості пам’яті тварин (шляхом перевірки збереження результатів дресируван-ня через певний проміжок часу), здатність до узагальнення. В останньому випадку, як правило, поступово збільшують від-мінність послідовно пропонованих об’єктів (фігур), виявляючи здатність тварини орієнтуватися за окремими загальними озна-ками цих об'єктів.
Варіантом диференційованого дресирування, який застосо-вується до вищих тварин, є метод “выбору на зразок". Тварині пропонується зробити вибір серед низки об’єктів, керуючись зразком, що показується їй безпосередньо експериментатором чи у спеціальному апараті. Правильний вибір підкріплюється. Цей метод застосовується переважно для вивчення сенсорної сфери тварин.
Метод “проблемної клітки" (шухляди). Перед твариною ставиться завдання відкрити вихід із клітки, приводячи в pyx різні пристосування (важелі, педалі, засуви і т. п.), або ж, навпаки, проникнути в клітку, де знаходиться підгодівля, розкривши засуви. Іноді застосовуються і невеликі шухляди чи скриньки із засувами, відімкнення яких дає піддослідній тварині доступ до корму. При складнішій постановці експерименту всі механ-ізми і пристрої діють лише в певно визначеній послідовності, що мае засвоюватися і запам’ятовуватися твариною. Цим методом досліджуються складні форми научіння і моторні елементи інтелектуальної поведінки тварин. Особливо зручно застосову-вати цей метод для вивчення тварин з розвинутими хапальни-ми кінцівками — пацюків, єнотів, мавп та ін.
Поряд із складними експериментами велику роль у зоо-психологічних дослідженнях відіграє аналіз звичайного, не підкріплюваного маніпулювання різними предметами. Такі дослі-дження дозволяють робити висновки про ефекторні здібності тварин, їхню дослідницьку діяльність, ігрову поведінку, здат-ність до аналізу і синтезу тощо.
В усіх зоопсихологічних дослідженнях широко застосовуєть-ся фото- і кінозйомка, звукозапис та інші засоби фіксації пове-дінки тварин.
ПРАКТИКУМ
Творчізаедания
1. Матеріалістична психологія спочатку пов’язувала виник-нення психіки з появою людини в процесі еволюції. Пізніше поширилися теорії, за якими психіка розглядалася як влас-тивість живої матерії. Нарешті, наявність психіки стали вважа-ти властивістю організмів, що мають нервову систему. Чи по-яснює остання теорія проблему виникнення психіки?
2. В якому зв’язку знаходяться поняття:
• “психіка” (А) та “відображення” (Б);
• “психіка” (А) та “свідомість” (Б);
• “відображення”(А) та “рефлекс” (Б);
• “психіка” (А) та “інстинкт” (Б).
3. Із вказаних у дужках слів вибрати ті, що знаходяться до даного терміна в такому ж відношенні, як і слова в наведеному нижче зразка.