Чотири головні функції ЄК

1. Пропонує нові законопроекти ЄП і Раді
2. управляє та втілює політику і бюджет ЄС;
3. забезпечує дотримання європейського законодавства (разом з Судом ЄС);
4. Представляє ЄС на міжнародній арені.

ЄК має “право ініціативи ”, тобто відповідає за розробку нових законопроектів, які потім вона подає до ЄП та Ради ЄС. Ці пропозиції покликані захищати інтереси Союзу і його громадян, а не інтереси конкретних країн або галузей. Щоб європейське законодавство найкраще вирішувало проблеми ЄС Комісія підтримує зв’язок з двома дорадчими органами – Європейським економічним ісоціальнимкомітетомі Комітетом регіонів.

Комісія пропонує вдаватися до дій на рівні ЄС тільки в тому випадку, якщо проблему не можна вирішити більш ефективно заходами на рівні країни, регіону або місцевої влади. Цей принцип вирішувати питання на найнижчому можливому рівні називається “принципом субсидіарності ”. Проте, якщо Комісія дійшла висновку, що необхідно прийняти нове європейське законодавство, вона вносить пропозицію, що на її думку найефективніше розв’язує проблему та задовольняє найширше коло інтересів. Для отримання всіх деталей по суті питання Комісія проводить консультації з експертами, які входять до складу різних комітетів і робочих груп. Комісія регулярно публікує “Зелені” і “Білі” книги, проводить слухання, враховує думки суспільства і замовляє експертні дослідження, а також безпосередньо радиться з громадянами, перед тим як подати законопроект. Все робиться для того, щоб мати якомога повну картину ситуації.

Обов’язок ЄК – управління та виконання бюджету ЄС. Хоча більша частина видатків проводиться національними та місцевими органами влади Комісія здійснює контроль за цією діяльністю – в свою чергу під наглядом Рахункової палати. Діяльність обох інституцій спрямована на забезпечення ефективного фінансового менеджменту. Тільки після згоди ЄП із щорічним звітом Рахункової палати, ЄП затверджує дії Комісії з виконання бюджету.

ЄК втілює рішення схваленні ЄП і Радою в таких сферах як спільна сільськогосподарська політика, рибальська промисловість, енергетика, регіональний розвиток, екологія, молодь, освітні програми й обмін.

Комісія відіграє головну роль у політиці конкуренції, забезпечуючи рівні права гри для бізнесу. Так, ЄК може виступати проти злиття компаній, якщо це на її думку може призвести до порушення чесної конкуренції. ЄК стежить, щоб країни ЄС не надавали своїм галузям промисловості такі субсидії, які б призводили до порушення принципів конкуренції.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОТРИМАННЯ ЕВРОПЕЙСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ЄК виступає в якості “опікуна договорів ”. Це означає, що ЄК разомзСудом ЄСзабезпечуєправильнейналежнезастосуваннязаконодавчихактивЄСвсіма країнами-членамиЄС.

Якщо ЄК виявила, що якась з країн не дотримується законодавства ЄС, тобто порушує свої юридичні зобов’язання, Комісія починає процес, що має назву “процедура порушення ”. Спочатку Комісія направляє уряду цієї країни офіційний лист, у якому вказує на порушення законодавства ЄС, і призначає термін для докладного пояснення, що країна повинна надати Комісії.

Якщо ж країна не надає задовільного пояснення, Комісія направляє другий лист, підтверджуючи, що законодавство ЄС було порушено й встановлює кінцевий строк для його виправлення. Якщо в результаті такої процедури ситуація не змінюється, тоді Комісія передає справу до Суду ЄС, який уповноважений накладати стягнення. Рішення Суду має обов’язковий характер для країн-членів і інституцій ЄС.

До схвалення Лісабонського договору ЄК представляла ЄС на міжнародній арені, зокрема в СОТ, під час укладання угод між ЄС та країнами, що розвиваються в Африканському, Карибському та Тихоокеанському регіонах.

ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄК

Президент ЄК визначає, за яку галузь відповідатиме то й чи інший комісар, в разі потреби, змінює сфери відповідальності протягом терміну дії повноважень Комісії.

Як правило Комісія засідає раз на тиждень по середах у Брюсселі. Кожний пункт порядку денного представляє член Комісії, відповідаючий за цю галуз, після чого вся ЄК ухвалює колективне рішення з цього питання.

Співробітники ЄК працюють в 36 департаментах, які називаються “Генеральними директоратами ” (ГД) і “службами” (наприклад Юридична служба). Кожний ГД відповідає за конкретну сферу діяльності та очолюється Генеральним директором, який підпорядкований одному з членів Комісії. Загальну координацію забезпечує Генеральний секретаріат, що організовує щотижневі засідання Комісії. Його очолює Генеральний секретар, підзвітний безпосередньо Президенту Комісії.

Фактично в ГД розробляються нові законопроекти, але офіційного статусу вони набувають лише після схвалення Комісією на щотижневих засіданнях. Наприклад: ЄК вважає за потрібне запровадити закон ЄС, щоб попередити забруднення європейських рік. Генеральний директор з питань охорони довкілля розробляє пропозицію, засновану на всебічних консультаціях із представниками європейської промисловості, фермерами міністрами охорони навколишнього середовища країн ЄС та екологічними організаціями. Запропонований проект обговорюється з іншими відділами Комісії, та перевіряється Юридичною службою і Генеральним секретаріатом.

Після остаточної підготовки пропозиція вноситься до порядку денного наступного засідання Комісії. Комісія приймає законопроект, якщо щонайменше 14 з 27 комісарів голосують “за” – безумовну підтримку членів Комісії. Після цього законопроект направляється на розгляд Ради ЄС та ЄП. Комісія може вносити зміни до документу на основі коментарів цих двох інституцій і потім надіслати пропозицію на остаточний розгляд.

9 лютого 2010 р. ЄП вперше в історії затвердив новий склад ЄК. Зі 697 депутатів “За” проголосували 488, проти 137 і 72 утрималися. Також ЄП ухвалив оновлену Рамкову угодуз ЄК – документ, що визначає політичну відповідальність ЄП і ЄК та основні принципи співпраці між двома інституціями (вперше ухвалено в 1990 р., оновлюється кожні п’ять років). Нинішнє оновлення угоди врахувало Лісабонський договір 2009 р. і посилення ролі ЄП. У документі говориться, що ЄК упродовж трьох місяців з часу ухвалення ЄП законодавчих ініціатив має поінформувати депутатів про перспективи їхньої реалізації. У випадку відмови Брюссель повинен дати детальні пояснення, чому їхня ініціатива не може бути реалізована.

Оновлена угода також передбачає надання ЄК-ю ЄП-у короткої інформації щодо процедур, які розпочинаються ЄК через порушення законодавства ЄС, а в разі додаткового прохання з боку ЄП – детальної інформації про такі процедури.

ЯкщоЄП проситиме Президента ЄК висловити недовіру тому чи іншому її членові, він повинен розглянути це й запропонувати відповідному Комісарові звільнити посаду або пояснити ЄП свою відмову.

Документ посилює роль ЄП у проведенні міжнародних переговорив, зокрема, у сфері торгівлі.

За словами Президента ЄК Жозе Мануел Баррозу, ця угода повинна просувати вперед наші спільні інтереси, щоб давати європейцям відповіді на питання, які постають сьогодні перед ними.

Процес затвердження ЄП Єврокомісії розпочався 11 січня 2010 р.. Спочатку всі кандидати на посади комісарів пройшли через слухання у профільних комітетах ЄП.

Колегія Єврокомісії (скорочено Єврокомісія) складається з 27 осіб. Президента, його заступників та Комісарів. Кожна країна-член ЄС делегує до неї по одному представнику. Обов’язки між комісарами розподіляє Президент ЄК.

Партійний склад нової ЄК відображає політичні вподобання Європи: 13 правоцентристів, 8 лібералів та 6 лівоцентристів. 14 членів ЄК працювали в минулому склади. Серед комісарів 9 жінок, що становить рівно третину вид складу ЄК (Європарламент затвердив новий склад ЄК \\ Євробюлетень. - 2010. - № 2. - С. 4.).

Поиск по сайту: