Основоположник медсестринських моделей – Флоренс Найтінгейл

Основоположником медсестринства вважається Флоренс Найтінгейл. Вона започаткувала медсестринство, санітарію, а також медсестринську освіту, основи загального догляду за хворими. Характеризуючи сестринську справу як “дію на пацієнта оточуючого середовища” з метою сприяння його одужанню, вона надавала особливого значення чистоті, свіжості повітря, тиші, правильному харчуванню, необхідних для хворого. Вона вперше виділила два поняття: перше – догляд за хворим, друге – догляд за здоровими. Догляд за хворими – це допомога людині, яка страждає від хвороби і намагається жити більш повноцінним життя, а друге – підтримання у здорової людини стану, при якому хвороба не може наступити.

Школа медичних сестер Ф.Найтінгейл стала фактично моделлю підготовки управлінської та педагогічної ланки сестринського персоналу. Вперше вона застосувала наукові методи у вирішенні проблем сестринської справи. Ф.Найтінгейл створила перший взірець моделі медсестри, яку було використано викладачами шкіл медсестер. На думку Ф.Найтінгейл, сестринська справа є незалежною, самостійною та почесною професією, суміжною з медичною, не підпорядкованою їй. Медсестра повинна відзначатись знаннями, технічною підготовкою, відповідним характером з урахуванням таких якостей, як спостережливість, терпеливість, невтомність, любов до порядку, пунктуальність.

Найтінгейл вважала сестринську справу вартою поваги, необхідною та відповідальною спеціальністю, яка вимагає душевного та фізичного загартування, а також вміння тверезо мислити в складних ситуаціях. Вона наполягала, щоб в сестринських школах викладали медичні сестри, а керівництво ними в шпиталях також здійснювали спеціально навчені дипломовані медичні сестри.

Модель Бетсі Ньюмен /1972/ - модель відкритої системи, яка реагує на стресори /температура, зовнішнє середовище, стреси, погане харчування/. Людина – центр системи, яка може реагувати /змінювати/ оборону /захист/ під дією стресорів, чинників, підвищити рівень здоров’я. Людина має звичайну лінію оборони /імунітет/, а також гнучку лінію, яка змінюється відповідно до реакції до змін у фізіологічних, психологічних, соціокультурних, розвиткових і духовних компонентах. Роль медсестри – регулювати і контролювати реакцію пацієнта на стрес, допомагати пацієнту пристосуватись, вживаючи запобігання першого, другого та третього рівня: І рівень – попередження хвороб (профілактика); ІІ рівень – допомога та догляд за хворими; ІІІ рівень – реабілітація, виздоровлення. Медсестри зобов’язані віднайти найвищий потенційний рівень стабільності систем пацієнта, не покладати свої власні рішення на пацієнта.

Модель Марти Роджерс – концепція відкритих систем – взаємний вплив один на одного: людина – оточення – медсестра – здоров’я. Роль медсестри – не лише опіка над пацієнтами, а й вивчення причини виникнення хвороб, щоб їх попередити. Важлива санітарно-освітня робота медсестри з формування здорового способу життя та профілактики захворювань.

Модель Мойри Левайн /1969/ –теорія “збереження”. М.Левайн вірила в цілісність людської натури, тому “збереження” спрямоване на підтримку цієї цілісності. Авторка цієї моделі розглядала медсестринство як допомогу пацієнтам зберегти свою унікальність, адаптуватися до змін, спричинених хворобою. На її погляд мета медсестринства базується на 4 принципах “збереження”.

1. Збереження енергії: людині потрібний енергетичний баланс та постійне відновлення енергії для підтримки життєдіяльності.

2. Збереження структурної цілісності: лікування та догляд направлені на те, щоб відновити нерозривну цілісність органів після поранення, хвороби, операції.

3. Збереження особистої цілісності: кожен прагне захистити свою особистість – як самотня людина, так і держаний діяч, якщо його розглядати у стосунках з іншими людьми.

4. Збереження соціальної цілісності: під час визначення проблем потрібно враховувати сім’ ю, оточуюче середовище, суспільство, в якому знаходиться пацієнт.

Чотири принципи “збереження” М.Левайн можуть бути корисними у роботі сімейних медсестер, коли пацієнтом вважається вся родина, а не одна особа. Опікуючи родину, медсестра має підтримувати структурну, особисту та соціальну цілісність як родини в цілому, так і кожного її члена.

Модель Доротеї Орем/І97І/

Однією з перших моделей сестринства була американська модель Д.Орем. Вона взяла за основу задоволення 8 потреб людини /дихання, харчування, споживання рідини, виділення продуктів життєдіяльності, активність та відпочинок, потреба в спілкуванні, безпеці, бажання бути фізично нормальною/. Медсестра повинна оцінити стан пацієнта, виявити проблеми з незадоволеними потребами і навчити пацієнта, як їх вирішити, тобто модель спрямована на поповнення знань пацієнта та навчання самодогляду. Д. Орем розглядає людину як одне ціле. Вона визначає модель як діяльність по збереженню життя, здоров’я та благополуччя, яку люди здійснюють самостійно. Велике значення надається відповідальності пацієнта за своє здоров’я, але велике значення приділяється також медсестринському втручанню для профілактики захворювань, травм.

Д. Орем виділяє три групи потреб в догляді:

1. Універсальні:достатнєвживання рідини, їжі, оптимальне дихання, можливість виділення, збереження балансу між активністю та відпочинком, рівновага між самотністю та спілкуванням, попередження небезпеки для життя, нормальної життєдіяльності та нормального самопочуття, бажання належати до певної соціальної групи відповідно досвоїх здібностей та обмежень.

Рівень задоволення цих потреб індивідуальний і залежить від віку, статі, стадії розвитку, стану здоров’я, рівня культури, соці­ального оточення, фінансових можливостей. Людина здійснює самодогляд незалежно від того, хвора вона чи здорова.

2. Потреби, пов’язані зі стадією розвитку /від народження до старості: період новонародженості, статеве дозрівання, вагітність, клімакс, вмирання/.

З. Потреби, пов'язані з порушенням здоров'я, зумовлені спадковими, вродженими захворюваннями, травмами. В цій групі виділяють три види порушень: анатомічні /набряки, опіки/, функціональні /задишка, біль/, зміна поведінки та звичок /безсоння, апатія/. Якщо в людини зберігається рівновага і вона справляється з проб­лемами, то медсестринські втручання не потрібні. Якщо ж пацієнт не може зберігати рівновагу між потребами та можливостями самодогляду, виникає необхід­ність в медсестринському втручанні. При цьому Д.Орем вважає, що його можуть здійснювати також близькі та рідні пацієнта.

Медсестринські втручання направлені на виявлення дефіциту самодогляду. Причини дефіциту: відсутність знань, невміння виконувати окремі дії, нерозуміння важливості самодогляду. Для вирішення питання про необхідність медсестринських втручань медсестра повинна:

- виявити рівень вимог самого пацієнта,

- оцінити можливості людини задовольнити ці вимоги,

- оцінити безпечність самодогляду,

- оцінити можливість відновлення здатності самодогляду намайбутнє.

Медсестра з пацієнтом обговорює короткотермінові, проміжні та довгострокові цілі і планує об’єм медсестринських втручань. Д. Орем виділяє шість способів медсестринського втручання:

- виконувати щось за пацієнта;

- керувати пацієнтом, направляти його дії,

- надавати фізичну підтримку,

- надавати психологічну підтримку,

- створити умови для самодогляду,

- навчити пацієнта /або родичів/ елементам догляду.

Крім способів, Д. Орем пропонує три системи допомоги:

- повністю компенсуюча – застосовується, коли пацієнт без свідомості або йому

не можна рухатись /інфаркт міокарда, параліч, травми/,

- частково компенсуюча - застосовують для пацієнтів, що тимчасово втратили

здатність здійснювати окремі елементи догляду,

- консультативна /навчаюча/ - для навчання пацієнтівта родичів.

Автор моделі визначає роль медсестри як таку, що доповнює можливостіпацієнта виконувати самодогляд. Медсестринські втручання допомагають людині справитись із наслідками хвороби чи травми.

Поиск по сайту: