Лікарська /медична/ модель

Лікарська модель добре знайома більшості медсестер, бо саме на неї була орієнтована підготовка медсестринського персоналу в нашій країні. При сучасному лікарському втручанні увага зосереджується на встановлення причин та проявів захворювання. Зусилля лікаря направлені на лікування відхилень, дисфункцій, дефектів. Такий підхід часто ігнорує політичні, соціальні та економічні фактори при виявленні причин захворювання. Згідно з лікарською моделлю пацієнт – набір анатомічних органів і фізіологічних систем /дихання, кровообіг, травлення/. При цьому особливості соціальної та психологічної поведінки людини є наслідком змін, що відбувається в системах організму. При такому підході людина розглядається як “пасивний носій хвороби”.

Медсестринське втручання при цій моделі пов’язане виключно з біологічними потребами пацієнта, тобто догляд спрямований на підтримання функції того чи іншого органу чи системи, а не людини в цілому. Мета догляду полягає в тому, щоб відновити діяльність органів та систем. За даною моделлю рідко враховуються інтереси самого пацієнта. Мета догляду визначається лікарем, так само, як і медсестринські втручання виконуються згідно з призначеннями лікаря. Переважно комплекс призначень однаковий для всіх хворих з аналогічним захворюванням.

Кінцевою метою як лікарської, так і медсестринської діяльностіє допомога пацієнту, однак найважливішими засобами медсестри є турбота, догляд та виходжування. Медсестра повинна допомогти хворому справитись з проблемами: 1 – наявними, які виникли у нього в зв’язку з його хворобою (порушення фізіологічних функцій), 2 – потенційними, які з’явились у зв’язку з лікарськими втручаннями (операційна рана, ампутація, побічна дія ліків, пролежні, абсцес, ускладнення).

На розвиток мед сестринських моделей мали вплив дослідження та відкриття в гапузі фізіології, психології, соціології. Основа кожної моделі – відмінності в розумінні потреб пацієнта, особливості етапів мед сестринського процесу та роль медсестри в його здійсненні. Медсестринських моделей багато, але суть сестринської справи завжди одна – це медичне компетентне виявлення проблем пацієнта з його здоров’ям та кваліфікована допомога у вирішенні цих проблем, чи в крайньому разі, зменшення їх гостроти.

Проблема пацієнта – це та, що заважає йому в досягненні стану оптимального здоров’я в будь-якій ситуації, включаючи стан хвороби, вмирання, критичних ситуаціях.

Пацієнт. Різні моделі по-різному визначають потреби пацієнта. Одні розглядають людину як “набір” анатомічних органів та фізіологічних систем, інші – як більш досконалу систему. Модель Д.Джонсон акцентує увагу медсестринського персоналу на різних типах поведінки людей. В.Хендерсон розглядає пацієнта в цілому, вважаючи його незалежною досконалою істотою, що має 14 фундаментальних потреб.

Джерело проблем пацієнта. Проблеми із здоров’ям, що вимагають медсестринського догляду, теж відмінні в різних моделях. Так, в одних проблеми представлені як порушення функцій анатомічних органів та фізіологічних систем. Інші бачать джерело проблем в тому, що людина не може змінити свою поведінку в залежності від обставин через функціональні та структурні стреси. (модель Д.Джонсон). В.Хендерсон вважає, що проблеми пацієнта пов’язані з браком його сили волі та знань.

Мета догляду теж різна в різних моделях. В ХІХ ст. Фл. Найтінгейл вважала, що мета догляду за пацієнтом полягає в тому, щоб створити умови для комфортного самопочуття, пацієнта, найкращі санітарно-гігієнічні умови для відновлення порушених функцій. В деяких моделях і зараз головною метою ставлять відновлення функцій органів та систем. Згідно з моделлю Д.Джонсон в результаті догляду повинна бути відновлена рівновага в поведінці людини. Деякі вважають, що необхідно покращити психологічний та соціальний стан пацієнта. Більшість авторів моделей погоджуються, що мету догляду слід погоджувати з пацієнтом і орієнтуватись на видимі сторони поведінки людини та інші визначені параметри. Успіх визначається тим, як пацієнт оцінює прогрес в досягненні мети і що йому вдається зробити самостійно. Автори деяких моделей вважають, що треба встановлювати поетапні цілі (короткотермінові, проміжні та довготермінові).

Способи медсестринських втручань. При реалізації плану медсестринського догляду увага медсестри повинна бути зосереджена на різних аспектах стану пацієнта. Фл.Найтінгейл вважала, що медсестра спостерігає за змінами середовища (чистота, світло, тепло, свіже повітря, їжа, вода). Деякі автори вважають, що медсестринські втручання слід спрямувати на конкретні органи та системи. Інші пропонують холістичний, цілісний підхід до пацієнта, віддаючи перевагу відновленню повної рівноваги між людиною та зовнішнім середовищем. Деякі моделі передбачають медсестринські втручання, що забезпечують пацієнту можливість самодогляду.

Оцінка якості і результатів догляду. Автори більшості моделей вважають: щоб оцінити якість догляду за пацієнтом, необхідно визначити, чи досягнута поставлена ціль. Медсестра визначає, наскільки доцільним було її втручання. За одними моделями оцінюють функцію окремих органів та систем, згідно з другими – поведінку та реакцію пацієнта, третіми – ступінь досягнення пацієнтом можливості самодогляду.

Роль медсестри. Одні автори відводять медсестрі виключно роль помічника лікаря, другі – захисника прав пацієнта, треті – доглядальниці, четверті – психолога, що змінює поведінку людини. Д.Орем бачить медсестру фахівцем, який забезпечує пацієнту можливість стати максимально незалежним, самостійним у задоволенні своїх потреб. В адаптаційній моделі К.Рой медсестра допомагає пацієнту адаптуватись до дії стресорів. Роль медсестри повинна розглядатись суспільством такою ж важливою, як і роль лікаря.

Поиск по сайту: