Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Функції психолога при проведенні судово-психіатричної експертизи.



Судово-психологічна експертиза — це експертне дослідження, предметом якого є факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для органів правосуддя. Завданнями експериментально-психологічного дослідження при проведенні судово-психіатричної експертизи є диференціальна діагностика, встановлення ступеня (глибини) зниження психіки з урахуванням можливої настановної поведінки випробуваного. В останньому випадку може виникнути завдання диференціації симуляції і аггравации від псевдодеменции (F68.1) і справжнього недоумства (F70-F79), істинної некритичності від симулятивної і діссімулятівної поведінки (Кожуховська). Для діагностики поведінки доцільно застосовувати комплекс методик, що дозволяють виявити «нерівномірність рівня досягнень» з використанням паралельних за спрямованістю методик. Блейхер вказує, що бажано користуватися великим числом методик, що розташовуються не по мірі наростання складності завдань, і рекомендує проводити дослідження повторно з інтервалом в декілька днів.Особливе значення має діяльність психолога при проведенні судово-психологічної експертизи, в якій він виступає в самостійної ролі експерта (комплексна психолого-психіатрична експертиза). Сама можливість такої ролі психолога в експертизі передбачається змістом так званої формули неосудності, одного з найважливіших положень, що лежать в основі судової психіатрії. Формула неосудності включає два критерії - медичний (біологічний) і юридичний (психологічний). Зміст психологічного критерію формулюється як здатність випробуваного «розуміти значення своїх дій і ними керувати». Для диференціального діагнозу слід знайти межу між нормою і патологією. Це вимагає знання всієї історії формування особистості випробуваного, системи його життєвих відносин, цінностей, а також переважного способу реагування в ситуаціях нервово-психічної напруги.Особливістю комплексної психолого-психіатричної експертизи є і те, що психолог-експерт нерідко повинен віднести результати проведеного дослідження до минулого періоду, досить віддаленого від часу дослідження. У таких випадках психолог надає дані про те, як психологічні особливості випробуваного могли впливати на мотиви, розуміння своїх дій при здійсненні правопорушення, на поведінку в тій конкретній ситуації.У комплексній психолого-психіатричній експертизі психолог тісно співпрацює з психіатром і кожен з них вирішує відповідно до своєї компетенції питання, що ставляться судом і слідством.

Етапи судово-психологічної експертизи після отримання постанови:

1. Первинна клініко-психологічна бесіда з підекспертним. 2. Вивчення матеріалів кримінальної справи. 3. Проведення базового патопсихологічного обстеження підекспертного. 4. Прицільне тестування підекспертного в залежності від результатів патопсихологічного обстеження:

- При наявності органічної нейродинаміки і вказівки на осередкову неврологічну симптоматику може знадобитися повне нейропсихологічне обстеження; - При наявності ознак дефектного інтелекту проводять повне психометричне інтелектуальне дослідження; - При відсутності значного зниження інтелекту використовують стандартизовані особистісні методики, а в окремих випадках і проективні; - При виявленні специфічних порушень мислення можуть бути додатково застосовані особистісні методики і надалі підекспертний піддається психіатричній експертизі.

5. Складання висновку експерта-психолога по зібраному матеріалу. У разі одноособового проведення судово-психологічної експертизи в заключній частині акта дають відповіді на всі поставлені запитання.У разі стаціонарної або комісійної амбулаторної експертизи попередній висновок доповідається на комісії експертів, яка приймає остаточне рішення. Після цього складається комісійний акт, у заключній частині якого слідують відповіді на всі поставлені запитання.

 

16. ПСИХОЛОГО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА— міждисциплінарне дослідження, у процесі якого використовуються спец, знання із суд. психіатрії і суд. психології, необхідні для вирішення питань, що виникають у суд.-слідчій практиці щодо осіб (обвинувачуваних, підозрюваних, потерпілих, свідків), псих, стан яких перебуває на межі псих, норми і патології. Суттєвими характеристиками П.-п. е. є: спільна діяльність психолога та психіатра на всіх етапах експерт, дослідження; застосування специф. методів, що склалися у психології та психіатрії; розробка експерт, висновків на основі зіставлення та інтеграції даних психол. і психіатр. дослідження. Специфіка предмета П.-п. е. полягає у встановленні особливостей взаємодії та взаємовідношень психопатол. і психол. факторів, які визначають своєрідність характеру псих, діяльності й поведінки підекспертних осіб у моменти, що цікавлять слідство й суд. У психол.-психіатр. дослідженні за допомогою психіатр. аналізу розкриваються анормальні, патол. особливості психіки особистості підекспертного, дається їх діагностична кваліфікація, визначаються нозологія (природа) псих, патології і ступінь її вираженості, відмежовуються хворобливі (психопатологічні) й нехворобливі форми виявів поведінки та якостей особистості. При встановленні псих, станів на межі норми і патології (за наявності нерізко виражених псих, розладів, які не виключають осудності особи) психолог досліджує особливості функціонування регулятивних систем психіки: пізнавальні процеси (пам'ять, увагу, мислення); емоційно-мотиваційну та інтелект, сфери; механізми особистісної регуляції псих, діяльності. Психолог також визначає індивідуально-психол. особливості підекспертного, що виходять за межі норми чи відображають особистісну дисгармонію непатол. характеру; аналізує ін. важливі психол. фактори, які впливають на його поведінку (вікові, ситуаційні та ін.). Зміст завдань комплекс, психол.-психіаф. дослідження визначається конкр. заггитами суд.-слідчої практики. Проведення П.-п. е. доцільне при наявності в особи: 1) вродженої розумової недостатності (в першу чергу у неповнолітніх); 2) ознак психофіз. і особистісного інфантилізму; 3) різних форм неврозів (функц. порушень вищої нервової діяльності), які зумовлюють зміни властивостей особистості, що нерідко виражаються у недостатній здатності до довільної регуляції поведінки; 4) залишкових явищ органіч. ураження центр. нервової системи внаслідок травми головного мозку або інфекц. захворювань; 5) хворобливих властивостей характеру (розладів особистості різного типу), що полегагують актуалізацію (вияв) дезадаптив. форм поведінки; 6) специф. ознак афекту в поведінці, що потребують чіткого відмежування їх від виявів захворювання. Під час експертизи осіб у стані, що межує з псих, патологією, але не виключає їх осудності, комплексна П.-п. е. підвищує повноту, надійність і точність експерт, висновків.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.