Д.2 Чи небезпечні для здоров'я людини безпроводові мережі?

Випромінювання радіохвиль апаратурою і його вплив на здоров'я людини займає центральне місце в обговореннях, присвячених безпроводовим мережам. Обладнання безпроводових мереж випромінює електромагнітну енергію в радіочастотному діапазоні й функціонують відповідно до встановлених норм і стандартів безпеки при радіовипромінюванні, і тому виключається будь-яка можливість заподіяння шкоди здоров'ю споживачів. Ці стандарти й рекомендації є результатом обговорення проблеми науковим співтовариством і різними науковими комісіями й комітетами.

Наступні незалежні організації опублікували рекомендації відносно електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону:

Комітет координації стандартів № 28 при Інституті інженерів електротехніки й електроніки (IEEE - Institute of Electrical and Electronics Engineers).

Комітет з Національного Радіологічного Захисту Великобританії - NRPB (National Radiological Protection Boards in the United Kingdom).

Комітет Неіонізуючого Випромінювання при Асоціації Міжнародного Захисту від Радіації - IRPA/INIRC International Radiation Protection Association's International Non-Ionizing Radiation Committee (за підтримкою Міжнародної Організації Здоров'я - World Health Organization).

Стандарти IEEE/ANSI (ANSI/IEEE C95.1-1992)

У вересні 1992 року Комітет зі Стандартам при IEEE схвалив стандарти IEEE для Рівнів Безпеки з урахуванням впливу на здоров'я людини електромагнітних полів радіочастотного діапазону, 3 кГц до 300 ГГц, IEEE C95.1-1991. Справжнє видання - це перероблені результати видання Американських Національних Стандартів для Рівнів Безпеки з урахуванням впливу на здоров'я людини електромагнітних полів радіочастотного діапазону, 3 кГц - 100 ГГц, ANSI C95.1-1982. Дійсні Стандарти IEEE з'явилися в результаті обговорення проблем безпроводових мереж за участю 120 біологів, біофізиків, фізіологів, фізиків, медиків, інженерів - представників академій, федеральних агенств, галузей промисловості й інших зацікавлених організацій. У листопаді 1992 Інститут Американських Національних Стандартів схвалив Стандарти IEEE C95.1-1991. У документі зафіксоване наступне положення: "припущення про небезпеку впливу електромагнітного випромінювання в межах частот і коефіцієнта поглинання, зазначених у попередніх стандартах ANSI включаючи ANSI C95.1-1982 не підтвердилися" - Положення IEEE USAB.

"Виміри показали, що звичайне електромагнітне випромінювання малопотужних компактних і мобільних приймально-передавачів і стільникових телефонів не перевищує максимально припустимі норми поглинання енергії, зазначені в цьому керівництві" [IEEE, ANSI]. Таким чином, ґрунтуючись на цих даних, випромінювання малопотужних приймально-передавачів уважаються безпечними для користувачів (за матеріалами IEEE USAB про вплив на людину радіочастотних полів від компактних і мобільних телефонів і інших комунікаційних пристроїв, 2 грудня, 1992).

Результатом досліджень у цій області стала єдина думка відносно питань безпеки електромагнітного випромінювання. Результати досліджень знайшли відображення в рекомендаціях і стандартах, розроблених комісіями експертів, такими як науковий комітет №53 при NCRP, Комітет координації стандартів № 28 при IEEE, IRPA/INIRC і NRPB. Обладнання виготовлене з урахуванням цих стандартів і рекомендацій і, відповідно, уважається безпечним для здоров'я.

Широкомасштабні дослідження на предмет безпеки електромагнітного випромінювання в радіочастотному діапазоні проводилися протягом довгого часу. Результати досліджень постійно переглядаються науковими комітетами, де й установлюються норми безпеки. Виробники безпроводового обладнання контролюють дослідження й беруть участь у встановленні єдиних стандартів, забезпечуючи функціонування своєї продукції відповідно до цих стандартів. Виготовлювачі обладнання гарантують безпека своєї продукції.

У безпроводовій мережі в кожний момент часу тільки один передавач є активним, таким чином, потужність випромінювання всієї мережі, навіть якщо вона має 100 хостів, насправді еквівалентна потужності випромінювання одного передавача. Передавачі безпроводових мереж мають вихідну потужність 0,035 Ват (35 мВт) у діапазоні 2,4 ГГц, залежно від особливостей використання продукту й територіальних обмежень.

Обладнання безпроводових мереж використовує пакетний режим передачі/прийому, тоді як стільниковий зв'язок передає в ефір безупинно. Наприклад: якщо користувач буде посилати інформацію в середньому по 100 мегабайт в день, передавач безпроводових ЛОМ буде перебувати в прямому ефірі близько 10 хвилин. Більше того, звичайний стільниковий телефон має вихідну потужність 0,600 Вт (600 мВт) або навіть вище, що перевищує потужність передавача безпроводових ЛОМ більш ніж в 20 разів.

Перелік посилань:

1. Радиорелейные и спутниковые системы передачи: Учебник для вузов/ А.С. Немировский, О.С. Данилович, Ю.Н. Маримонт и др. Под ред. А.С. Немировского. – М.: Радио и связь, 1986. – 392 с.

2. Вильям Столлингс. Беспроводные линии связи и сети. Пер. с англ. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2003. - 640 с.

3. Педжман Рошан, Джонатан Лиэри. Основы построения беспроводных локальных сетей стандарта 802.11. – М: Издательский дом "Вильямс", 2004 - 304 с.

4. Ватаманюк А. И. Беспроводная сеть своими руками. — СПб.: Издательский дом Питер, 2006. — 192 с.

5. http://www.mobi.ru/RubricatorS.php?r_id=64 – сайт журнала Mobi, статті по рубриці бездротові комунікації.

6. http://www.intuit.ru/department/network/wifi/ – сайт „Интернет университет информационных технологий”. Курс Беспроводные сети Wi–Fi.

7. http://www.dlink.ru/products/prodview – сайт по обладнанню фірми D–Link з технічними характеристиками.

8. http://ru.wikipedia.org/wiki/IEEE_802.11 – сайт вікипедії, вільній енциклопедії, розділ з огляду стандартів бездротових технологій серії 802.11.

Поиск по сайту: