Загальні відомості про безпроводові технології

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ХОЛОДУ

Кожухар І.Ф.,
Мукаєльянц С.К.,

Чумаченко В.В.

БЕЗПРОВОДОВІ ТЕХНОЛОГІЇ

Навчальний посібник

Одеса – 2008

Кожухар І. Ф., Мукаєльянц С. К., Чумаченко В. В.Безпроводові технології: Навчальний посібник. Одеська державна академія холоду, 2008. – 105 с.

Посібник розроблено згідно з робочою навчальною програмою дисципліни «Безпроводові технології» для студентів спеціальності 6.091501 «Комп’ютерні системи та мережі» за напрямом підготовки 0915 “Комп’ютерна інженерія”.

Завідувач кафедри

інформаційно-комунікаційних технологій

д.т.н., проф. Г.С. Гайворонська

Голова науково-методичної комісії

з напряму підготовки “Комп’ютерна інженерія”

д.т.н., проф. Г.С. Гайворонська

Зміст

1.Вступ………………...………………………………………………….4

2 Загальні відомості про безпроводові технології……………………..5

2.1 Призначення безпроводових мереж………………………....5

2.2 Вимоги до безпроводових локальних мереж………………10

2.3 Технології безпроводових локальних мереж………………11

2.4 Організація безпроводових мереж………………………….15

2.5 Основи передачі даних у безпроводових мережах………...17

2.6 Методи доступу до середовища в безпроводових мережах…………………………………………………………………..26

2.7 Кодування й захист від помилок……………………………39

3 Архітектура IEEE 802.11……………………………………………...43

3.1 Стандарти Radio Ethernet…………………………………....43

3.2 Стік протоколів IEEE 802.11………………………………..49

3.3 Стандарти IEEE 802.11……………………………………...61

4. Режими й особливості їхньої організації……………………………80

5. Організація й планування безпроводових мереж…………………..88

6. Додатки……………..…………………………………………………97

Д.1. Основні терміни та скорочення……………………………97

Д.2 Про небезпеку для здоров'я безпроводових мереж………102

Список літератури……………………………………………………...104

Вступ

Історія безпроводових технологій передачі інформації почалася наприкінці XIX століття з передачею першого радіосигналу й появою в 20-х роках ХХ століття перших радіоприймачів з амплітудною модуляцією. В 1930-ті роки з'явилося радіо із частотною модуляцією й телебачення. В 1970-ті роки були створені перші безпроводові телефонні системи. Спочатку це були аналогові мережі, на початку 1980-х з'явився стандарт GSM, що ознаменував початок переходу на цифрові стандарти, які забезпечують кращий розподіл спектра, краще якість сигналу й більшу безпеку. З 90-x років ХХ століття відбувається зміцнення позицій безпроводових мереж. Безпроводові технології міцно входять у наше життя. Розвиваючись із величезною швидкістю, вони стимулюють створення нових пристроїв і послуг.

Велика кількість нових безпроводових технологій, таких як CDMA (Code Division Multiple Access - технологія з кодовим поділом каналів), GSM (Global System for Mobile Communications - глобальна система для мобільних комунікацій), TDMA (Time Division Multiple Access - множинний доступ з поділом у часі), 802.11, WAP (Wireless Application Protocol - протокол безпроводових технологій), 3G (третє покоління), GPRS (General Packet Radio Service - послуга пакетної передачі даних), Bluetooth ("блакитний зуб", за ім'ям Харальда Блакитного Зуба - проводиря вікінгів, що жив у Х столітті), EDGE (Enhanced Data Rates for GSM Evolution - збільшена швидкість передачі даних для GSM), i-mode, свідчить про те, що в цієї області гряде революція.

Розвиток безпроводових мереж, як і багато що інше, проходить під невсипним контролем відповідних організацій. Найголовнішою серед них є IEEE (Institute of Electrical and Electronic Engineers, Міжнародний інститут інженерів електротехніки і електроніки). Зокрема, безпроводові стандарти, мережеве обладнаннння і все, що відноситься до безпроводових мереж, контролює робоча група WLAN (Wireless Local Area Network, безпроводова локальна обчислювальна мережа), в яку входять більше 100 представників різних університетів і компаній-розробників мережевого обладнаннння. Ця комісія збирається кілька разів в рік з метою вдосконалення існуючих стандартів і створення нових, таких, що базуються на останніх дослідженнях і комп'ютерних досягненнях.

У Україні також існує асоціація безпроводових мереж передачі даних Wireless Ukrain, яка займається веденням єдиної політики в області безпроводових мереж передачі даних. Ця організація контролює розвиток ринку безпроводових мереж, надає різні послуги при підключенні, організовує створення і розвиток нових центрів безпроводового доступу і так далі.

Досить перспективним є також розвиток безпроводових локальних мереж (WLAN), Bluetooth (мережі середніх і коротких відстаней). Безпроводові мережі розгортаються в аеропортах, університетах, готелях, ресторанах, на підприємствах. Точкою відліку в області розробки стандартів безпроводових мереж є утворення всесвітньої організацієї IEEE (Інститут інженерів по електриці й електроніці) комітету 802.11 в 1990 році. Значний імпульс розвитку безпроводових технологій дала Всесвітня Павутина й ідея роботи в Мережі за допомогою безпроводових пристроїв. Наприкінці 90-х років користувачам була запропонована WAP-послуга, що спочатку не викликала великого інтересу. Це були основні інформаційні послуги - новини, погода, усілякі розклади й т.п. Також спочатку не користувалися попитом і Bluetooth, і WLAN - в основному через високу вартість цих засобів зв'язку. Однак у міру зниження цін збільшувався й інтерес населення. До середини першого десятиліття XXI століття кількість користувачів безпроводового Internet-сервісу пішов на десятки мільйонів. З появою безпроводового Internet-зв'язку на перший план вийшли питання забезпечення безпеки. Основні загрози при використанні безпроводових мереж – це перехоплення повідомлень спецслужб, комерційних підприємств і приватних осіб, перехоплення номерів кредитних карток, крадіжка оплаченого часу з'єднання, втручання в роботу комунікаційних центрів. Ці проблеми вирішуються в міру вдосконалювання стандартів зв'язку.

Загальні відомості про безпроводові технології

Поиск по сайту: