Система інформації для проведення діагностики майна

Економічна діагностика в рамках оціночної д-сті базується на системі економ.інформації,яка призначена для вироблення оптимальних управлінських рішень,оцінка бізнесу базується на аналізі вартості п-ва,як товару інвестиційного поточного стану і майбутнього.Для такого підходу необхідно провести збір і аналіз великої к-сті інформації,яку можна кваліфікувати таким чином:

- зовні.інформац.- яка х-зує функціонування п-ва в районі,галузі,економіці вцілому і представлена у вигляді макроеконом. І галузевих показників;

- внутрішнє – яка дає уявлення про діяльність п-ва.

Фактори макроеконом. ризику утвор. так званий систематичний ризик,який спричинюють зовнішні події,не залежать від п-ва.Отже,не можуть бути диверсифіковані.Основні фактори макроеконом. ризику:

- рівень інфляції

- темпи економ. зростання

- рівень платоспроможності населення

- зміна облікової ставки НБУ

- зміна облікового курсу

- рівень політичної стабільності.

Крім того при діагностиці майна враховується несистематичний ризик,який займає конкурентну позицію п-ва,політикою п-в.Для оцінки несистематичного ризику викор. внутр. Інформацію,яка вимагає історію п-ва компанії,опис марж. стратегії п-ва, і ноу-хау потужностей,інформац. про персонал,фін. звітність.

Метою роботи аналітика по збору інформації є:аналіз історії компанії з метою зясування майб.тенденцій .

- впорядкування інформації з метою прогнозування обсягів продажу грош.потоків,прибутки.

- Врахув.факторів несистем.ризику,аналіз фін.документацій.

Робота з фін.документами проводиться наступними напрямками:

- обчисл.відносних показників

- користування звітності-переоцінки статей балансу різними методами,найпростіший за курсом гривня.По відношенню до стаб.валюти,але це спосіб врахов. Непропорційної зміни вартостей окремих видів майна за коливаннями рівня цін-метод є більше точним,оскільки можна викор.індекс цін і до всього майна вцілому і по окремим позиціям.

В результаті аналітик повинен:

- провести ретроспективну фін.інформацію до спів ставного випадку,тобто враховув.інформац.зміни цін

- оцінки фін.стану п-ва

- виявити тенденції в розвитку бізнесу

- підставити ін фор.для підбору компанії аналогу.

18. Теоретичні засади затратного, дохідного, порівняльного методів діагностики майна.

До загально прийнятих підходів в оцінці відносяться : затратний, дохідний і порівняльний.

Дохідний підхід – при ньому сьогоднішня ринкова вартість підприємства визначається як сума тих доходів і вигод які отримує власник в майбутньому при чому враховується не тільки розміри доходів але і час їх надходження та рівень ризику.

Перевага: відображає уявлення інвестора про об’єкт як джерело доходів.

Недолік : базується на прогнозних даних.

На доходний метод спирається два найбільш розповсюджені методи, які застосовуються до будь-якого об’єкту : дисконтування грошових потоків і прямої капіталізації. При застосуванні дохідного підходу можна виділити етапи його реалізації : 1. прогноз майбутніх доходів. 2. Оцінка суми доходів на експлуатаційні витрати. 3. Оцінка об’єкта в кінці терміну володіння (так звана величина реверсії). 4. Спрогнозовані доходи і реверсія перераховуються шляхом дисконтування або прямої капіталізації до одної вартості.

Порівняльний метод : базується на співставленні об’єкта оцінки з аналогічними об’єктами за своїми властивостями. Порівняльний метод здійснюється за етапами :

1. вивчення ринку і збір інформації про недавні угоди з аналогічними об’єктами. Точність інформації залежить від кількості і співставленості досліджень об’єкта з аналогами. 2. перевірка інформації. Проводиться дослідження чи неспотворені ціни якими-небудь незвичайними подіями чи факторами, перевіряється достовірність інформації. 3. порівняння об’єктів оцінки з кожним аналогом об’єктів та виявлення відповідності по даті продажу техніко-економічних характеристик, місцю розташування наявних додаткових елементів. Всі відмінності мають бути враховані і зафіксовані. 4. розрахунок даного об’єкта оцінки шляхом коректування відповідно до відмінностей аналогічних об’єктів. Аналізуючи відповідних об’єктів і об’єкта оцінки можуть використовуватися додаткові розрахункові процедури: 1. визначення вартості додаткових елементів.2. визначення коригуючи коефіцієнтів, у разі відмінності аналога за окремими технічними і розмірними параметрами. 3. розрахунок вартості за питомими показниками використовуються у разі різної величини об’єктів. 4. використання мультиплікатора доходів які визначаються як відношення ціни аналога об’єкта до річного доходу потенційного покупця або відношення ціни до доходу на акцію.

5. Розрахунок кореляційної моделі у разі великої кількості аналогічних об’єктів і можливості побудови статистичних показників, які показують залежність ціни від окремих параметрів.

Затратний метод - оціночна вартість визначається виходячи із затрат на відтворення або заміщення об’єкта оцінки із врахуванням зносу. При використанні цього підходу вважається що затрати які необхідні для створення об’єкту оцінки, або відтворення його властивостей відповідної ринкової вартості цього об’єкта. Головна ознака цього підходу це по елементна оцінка, тобто досліджуваний об’єкт розчленовується на складові, потім оцінюється кожна складова і сума результатів дасть нам оціночну вартість об’єкта.

Послідовність розрахунків за даним методом : 1. Аналіз структури об’єкта і виділення його основних складових : - якщо нерухомість (земля, комунікації, споруди); - якщо підприємства вцілому (ОЗ, ОбЗ). 2. Вибір найбільш прийнятного методу оцінки для кожного елементу : - для вартості споруд (ДБН) 3. Оцінка реального ступеня зносу. Термін зносу в теорії оцінки розуміється як втрата користі об’єкта з різних причин а не тільки часу, тобто враховується як фізичний так і моральний знос. 4. Розрахунок загальної вартості складових об’єкта та сумарна оцінка.

Поиск по сайту: