Об'єднання юридичних осіб

На підставі Цивільного Кодексу України комерційні органі­зації з метою координації своєї підприємницької діяльності, а також захисту загальних майнових інтересів можуть за догово­ром між собою створювати об'єднання у формі асоціацій або союзів, що є некомерційними організаціями. Якщо за рішенням учасників на асоціацію (союз) покладається ведення підприєм­ницької діяльності, то така асоціація (союз) перетвориться в господарське товариство або товариство або може створити для здійснення підприємницької діяльності господарське това­риство, або брати участь в такому товаристві. До об'єднань підприємств відносяться асоціації, концерни, консорціуми, між­галузеві і регіональні союзи, фінансово-промислові групи, хол­дингові компанії і ін.

Організація і діяльність об'єднання підприємств будь-якої форми повинні будуватися на таких основних принципах:

— добровільність об'єднання на основі спільності економіч­
них інтересів;

— рівноправність учасників спільної діяльності;

— свобода вибору організаційної форми об'єднання;

— самоврядування учасників і об'єднання в цілому;

— організація відносин між учасниками на договірній основі.

Підприємства, що входять в об'єднання, зберігають свою самостійність і права юридичної особи. Керівні органи об'єднан­ня не наділяються розпорядчою владою щодо підприємств, які входять в об'єднання і виконують свої функції на основі договорів з підприємствами. Зупинимося на деяких формах підприємниць­кої діяльності детальніше.

Холдинги і фінансово-промислові групи (ФПГ) стали створю­ватися в Україні останнім часом. Вони покликані відновити втра­чений контроль держави і міністерств за діяльністю державних підприємств, технологічні і коопераційні зв'язки з країнами СНД, перервані в результаті розпаду СРСР, а також пожвавити інвес­тиційну діяльність в країні і тим самим підвищити ефективність функціонування як державних, так і приватних підприємств.

Холдинг. Це акціонерна компанія, що використовує свій капі­тал для придбання акцій інших компаній. В активи холдингу вхо­дять контрольні пакети акцій дочірніх підприємств. Дочірні підпри­ємства не можуть володіти акціями самої холдингової компанії. Холдингові системи включають головну (материнську) фірму, дочірні і онучаті фірми. При цьому материнська компанія, розта­шовуючи 5% акцій дочірніх фірм (на практиці достатньо набагато меншої частки акцій), ефективно контролює їх діяльність. В резуль­таті материнська фірма реально розпоряджається власністю, що у багато разів перевищує фактичну власність, що належить їй. Це приводить до концентрації капіталу, полегшує розв'язування круп­них фінансових і господарських проблем, забезпечує злагод­женість дій безлічі взаємопов'язаних компаній. За кордоном про­цес створення холдингових компаній напряму пов'язаний з розвитком інтеграційних процесів. Зокрема, холдингові пащі часто виходять за рамки національних меж, утворюючи транснаціональні компанії (ТНК). Важливим елементом при цьому є різні системи участі в акціонерному капіталі. На Заході єдиним обмеженням при створенні холдингових компаній є антимонопольне законодавство.

Холдингова компанія здійснює управління в рамках ТНК пе­реважно методами фінансової дії, встановлюючи для кожної спо­рідненої фірми основні фінансові показники: розміри прибутку, витрат виробництва, розміри і способи перекладення дивідендів, способи перекладення прибутків. Разом з фінансовими важеля­ми дії використовуються й інші засоби.

Інструментом централізованого управління може служити, наприклад, технічна політика, тобто зосередження наукових дос­ліджень і технічних розробок в єдиному центрі головної компанії і надання їх результатів дочірнім компаніям. Часто як такі інстру­менти використовуються розподіл між дочірніми компаніями номенклатури продукції, що випускається, розподіл між ними ринків збуту. Це характерно для таких ТНК, як «Зінгер», «ІВМ», «Кодак», «Катерпіллер трактор», «Сименс», «Сиба Гайги» і ін. Основні переваги холдингових компаній полягають в тому, що вони борються з конкурентами своїм об'єднанням, консолідацією зусиль. Позитивні сторони діяльності зумовлюються такими мож­ливостями холдингових компаній:

— використовувати збільшення розмірів виробництва і збуту;

— досягти високої ефективності в міжнародному русі капіталу;

— амортизувати негативну дію держави та підприємства.
Оскільки ідея холдингових компаній запозичена за кордоном,

існують загальні цілі як в українських, так і в іноземних холдингів: створення холдингу дозволяє значно розширити інвестиційні можливості вхідних в нього структур, спростити розрахунки між ними, диверсифікувати виробництво, успішніше конкурувати на міжнародному ринку. Проте між ними є і серйозні відмінності.

Створення холдингів в Україні, крім позитивного, має і нега­тивні моменти: існує реальна можливість відродження адмініст­ративних методів управління, а також перетворення холдингів в монопольні структури у зв'язку із слабким антимонопольним законодавством.

Фінансово-промислові групи (ФПГ). В Україні ФПГ стали формуватися на підставі Указу Президента від 5 грудня 1993 р. «Про створення фінансово-промислових груп і порядок їх ство­рення». Цим документом передбачено три можливості їх утво­рення:

— на основі об'єднання приватних підприємств за договором;

— за рішенням Уряду України з участю державних підпри­
ємств;

— за міжурядовими угодами фінансово-промислові групи в
Україні з метою залучення інвестицій, відновлення зв'язків
між підприємствами, підвищення ефективності вироб­
ництва.

ЗО

Відмінні ознаки ФПГ:

— серцевиною групи звичайно служить яка-небудь фінансо­
ва установа (Ощадбанк, страхова компанія);

— важливу роль відіграє участь промислової частини, яку
складають підприємства різних галузей.

Переваги ФПГ:

— органічна взаємодія фінансового і промислового капіталів;

— єдина політика ціноутворення;

— розвиток процесу кооперації виробництва.

Як основний недолік слід зазначити можливість монополізації ринку, що зв'язане більшою мірою з недосконалістю антимоно-польного і податкового законодавств.

До кінця 1995 р. в Україні діяло 14 ФПГ. В них ввійшли 150 підприємств і більше 60 фінансово-кредитних установ.

На сучасному українському ринку вже здійснюють свою діяльність транснаціональні ФПГ, наприклад в автомобілебудів-ництві. їх формування відбувалося в два етапи.

Підприємницькі союзи. Такі структури є групами незалежних компаній, пов'язаних між собою загальними цілями.

Для підприємницького союзу характерне те, що участь в од­ному об'єднанні не виключає участі в інших видах діяльності. Окремі фірми, що входять в підприємницьке об'єднання, розріз­няються розмірами і охоплюють роботу, яку вони виконують в його межах. Проте той факт, що всі вони пов'язані загальною метою, змінює принципи взаємостосунків.

Характерні риси мережних підприємницьких об'єднань:

— переплетення зв'язків, існуючих між постачальниками, по­
купцями і виробниками;

— довгострокові відносини між організаціями-учасниками,
при яких кожна з них виступає одночасно як самостійна і
ведуча.

В межах підприємницького союзу можуть утворюватися як формальні об'єднання компаній, так і спільні підприємства, де співпраця між компаніями дуже тісна.

Підприємницькі союзи найчастіше створюються компаніями, які займаються аналогічними видами діяльності. Це пов'язано з основною перевагою такого об'єднання — можливістю добити­ся загальними зусиллями поставлених завдань, нездійсненних

для кожної окремо взятої компанії. Прикладом може служити доступ до нових технологій, захоплення нових ринків збуту і т.д.

Уразі коли ризики при створенні підприємницьких союзів ве­ликі, неформальні об'єднання стають першим етапом на шляху створення спілок з більш міцними зв'язками. На цьому етапі ком­панії звичайно вивчають можливості партнерів, оцінюють по­тенційні ризики, працюють над проектами сумісних операцій.

Самостійним видом підприємницького союзу є ті з них, які поєднані сумісними інвестиціями (у тому числі на пайовій основі). Ці союзи мають більш міцні зв'язки, основу яких складають взаємні інвестиції. Партнери вносять свій внесок у вигляді гро­шових фундацій, технологій, ноу-хау.

Переважна частина об'єднань на основі пайових інвестицій створюється для проведення сумісних досліджень, обміну тех­нологіями, кооперації у виробництві нових товарів.

Ще однією перевагою підприємницьких об'єднань є взаємний інтерес підприємств, що переслідують різні цілі. Припустимо, од­ному партнеру необхідний доступ на ринок, а іншому — доступ до технологій. Це може послужити підставою для організації підпри­ємницького об'єднання. Ще одна можливість використовування таких об'єднань — доступ до ресурсів в обмін на капітал.

Підприємницькі об'єднання в світовій практиці виникли віднос­но недавно порівняно з холдингами і ФПГ. Ця обставина не доз­воляє оцінити результат їх діяльності повною мірою, виявивши всі «за і проти». Проте для українського підприємництва ця форма об'єднання юридичних осіб представляється достатньо перспек­тивною. Особливо принадно виглядає можливість утворення тим­часових неформальних підприємницьких об'єднань з метою вив­чення можливостей партнерів і оцінки ризиків спільної діяльності.

Поиск по сайту: