Аудіо- та відеозасоби навчання історії

До технічних засобів навчання (ТЗН) відносяться статичні наочні засоби: екранні (кінофільми чи кінофрагменти, навчальні відеокасети, діафільми, діапозитиви, кодопозитиви), зорово-звукові (аудіозаписи, компакт-диски, аудіо чи комп'ютерні програми).

Аудіовізуальні засоби навчання історії можна розділити на чотири групи: а) навчальні діафільми, діапозитиви й інші засоби статичної ек­ранної проекції; б) навчальне радіо і звукозапис; в) навчальне кіно; г) телебачення.

Застосування ТЗН дозволяє активізувати увагу учнів, підвищити їхній інтерес до історичної інформації, створити умови для розвитку як чуттєвої, так і розумової сфери особистості, забезпечити образність у пізнанні історії, економію часу. Яскравість і емоційність вражень, створюваних за допомогою аудіовізуальних засобів, стимулює мис­лення, творчу уяву, інтереси школярів. Особлива виразність аудіовізу­альної інформації відкриває широкі можливості для виховного впливу на учнів.

Застосування ТЗН, крім того, обумовлене інтенсифікацією су­часного процесу вивчення історії: значно зростає обсяг історичної інформації при скороченні годин на її засвоєння. Використання ТЗН дозволяє представити учням навчальний історичний матеріал у най­більш компактному і зручному для сприйняття, економному за часом вигляді.

* Подумайте_______________________________________

Проведіть невеличкий «мозковий штурм» із запитання: які можли­вості оптимізації навчання історії надає використання ТЗН?

У діафільмах і діапозитивах використовуються зображення різного характеру. У посібниках для середніх класів широко застосовуються картини і малюнки, що реконструюють у художній формі фрагмент історичної реальності, історичні карти та карти-схеми. Діафільми по­казують у малюнках послідовний хід історичних подій.

Працюючи із серіями діапозитивів і з діафільмами, учитель відби­рає їх і визначає послідовність демонстрації відповідно до плану і ло­гіки викладення матеріалу. У більшості навчальних діафільмів з історії текст розкриває зв'язки між зображеннями і містить загальні висновки.

Підвищенню самостійності учнів сприяє демонстрація діафільму із закритими субтитрами (у діафрагмі проектора прокладається закри­ваюча їх смуга щільного чорного паперу). Учні, спираючись на наявні знання, повинні впізнати та назвати історичні явища, що містяться на кадрах, і пояснити їх.

Особливо ефективним є одночасний показ на екрані двох діапози­тивів чи двох кадрів з різних діафільмів за допомогою двох проек­торів, наприклад для зіставлення на екрані схем, зображень пам'яток, портретів тощо. Такий варіант проекції може полегшити порівняння пам'ятників архітектури чи образотворчого мистецтва, зіставлення натуральних зображень зі схематичними. Так, на екран проектуються зображення пам'ятників Єгипту, Дворіччя, Стародавньої Греції, Візантії, Арабського халіфату. Учням пропонується завдання: визна­чити, у яку епоху з'явилися ці пам'ятники, народи якої країни їх ство­рили. Якщо на попередніх уроках на основі діафільмів порівнювалась культура Стародавніх Єгипту і Греції, то на уроці закріплення знань учні не тільки розповідають про духовні досягнення двох цивілізацій, але і підкріплюють свої слова кадрами з діафільмів «Культура Старо­давнього Єгипту» і «Культура Стародавньої Греції».

Підсумком такої роботи може стати таблиця:

Самостійний аналіз і інтерпретацію школярами нових для них зо­бражень стимулюють спеціальні діафільми, призначені для уроків повторення.

До статичних екранних засобів навчання також відносяться тран­спаранти для кодоскопа. За допомогою кодоскопа вчитель проектує на екран малюнки, креслення, нанесені на прозору плівку. Для показу явища в розвитку частини схеми поетапно накладаються одна на одну. Крім того, це створює умови для поєднання екранної проекції і робо­ти з підручником, картою та іншими посібниками.

У багатьох школах учителі створюють для кодоскопа саморобні посібники, широко використовуючи його різнобічні можливості. Ма­теріали до кодоскопу готуються звичайно заздалегідь. Велика робоча поверхня апарата дозволяє вчителю й у ході уроку робити на плівці фломастером малюнки і написи.

' Подумайте

Працюючи в парах, визначте, у чому полягають особливості роботи зі статичними ТЗН на уроках історії.

До звукових посібників відносяться записи на магнітній плівці, радіо­передачі тощо. Серед них найбільшу значимість для навчального проце­су мають посібники, створені на основі документальних джерел: це роз­повіді учасників, свідків історичних подій, інтерв'ю з видатними людьми. Можливість почути голоси історичних діячів і безпосередніх учасників подій підвищує емоційність засвоєння історичного матеріалу. Учні пере­живають події разом з оповідачами, голоси яких вони чують.

Радіопостановки, радіокомпозиції на історичні теми й спеціальні на­вчальні радіопередачі реконструюють історичну реальність у художній формі. Учитель має підготувати учнів до свідомого засвоєння передачі, поставити завдання, перевірити їх виконання після передачі, організу­вати підсумкову бесіду за її змістом, що включається в загальну систе­му історичних знань школярів. Добре зарекомендував себе прийом зо­рової конкретизації окремих фрагментів радіопередач. З цією метою після чи під час прослуховування передачі можна продемонструвати кадри з діафільму, діапозитиви, картини. Якщо в школі є власне радіо, творча діяльність школярів може бути спрямована на підготовку пере­дач чи радіопостановок з історичної тематики за результатами власних досліджень. Ефективною може бути робота історичного радіоклубу, проведення усних історичних журналів та радіоподорожей в історичне минуле тощо.

Загальними рисами навчального кіно і телебачення є їх динамічність і наявність зорового і звукового рядів. Кіно і телебачення належать до найбільш економічних за часовими витратами засобів передачі знань. Щільність інформації в навчальному фільмі дозволяє розгорнути перед школярами в доступній формі велику кількість навчального історично­го матеріалу.

У навчальних фільмах з історії використовуються документальні зйомки, зокрема кінохроніка, уривки з історико-художніх фільмів, на­турні зйомки історичних пам'ятників. Навчальне телебачення з історії широко використовує телевізійні лекції, а також телеекскурсії в музеї, на виставки, до меморіальних історичних пам'ятників. Телевізійна драматизація реконструює історичну реальність. Ця форма телепере­дач з історії може широко застосовуватись у роботі зі школярами серед­ніх класів. Екранні динамічні засоби навчання демонструють твори мистецтва і предмети матеріальної культури з різних боків, що допома­гає зосереджувати увагу на найбільш важливих рисах і властивостях об'єкта.

Дуже важливе попереднє знайомство вчителя зі змістом викорис­товуваного на уроці фільму, телепередачі, діафільму, оскільки деякі кінофільми і телепередачі містять лише частину матеріалу, що має бу-

- історичні факти в них можуть бути представлені у надзвичайно чи хоплюючий спосіб, часто за допомогою методів, з якими учні знайомі по інших видах програм;

- вони створюють сюжетно-тематичні картини й історичні рекой струкції, наприклад завдяки старій кінохроніці чи історичній рекон­струкції учням передається відчуття місця і часу;

- вони наближають учня до минулого і конкретизують події, що відбулися багато років тому в таких місцях або країнах, про які учні знають не так багато;

- вони дозволяють учням зрозуміти суть життєвого досвіду, думок, почуттів і відносин людей, безпосередньо пов'язаних з конкретною подією чи історичним явищем.

Однак викладач історії також має враховувати потенційний вплин, що може здійснювати телебачення поза межами класної кімнати. Про­тягом тижня деякі учні проводять біля телевізорів стільки ж часу, скільки у школі. Тому важливо формалізувати цей вид навчання, нада­ючи учням інформацію про телебачення як посередника, а також за­гальні уявлення про телебачення, необхідні для аналізу його продукції. Учні повинні розуміти, що телебачення не є нейтральним, об'єктивним і відкритим, як здається. Образи, які воно створює, відбираються і ре­дагуються з тим, щоб відповідати певним критеріям привабливості для глядачів або смакам і потребам певних сил чи власників телеканалів.

Учням необхідно пояснити, що коли вони використовують теле­візійні програми, кінохроніку і фільми як історичне джерело, то вони повинні побачити за екранними образами і почути за текстом звуко­вих коментарів:

- контекст, у якому створювалися дана кінохроніка і фільми;

- організації, що їх виготовили;

- аудиторію, для якої вони призначені;

- мету, з якою вони були створені;

- спосіб, в який збирався матеріал, як перевірявся, редагувався і зіставлявся з іншими джерелами;

- вплив використовуваної технічної апаратури і прийомів¹⁴⁵.

* Подумайте____________________________________________

Працюючи в парах, визначте, які вимоги до вчителя висуває сучасна методики опрацювання телебачення на уроках історії, чому об'єк­тивно зростає його роль у навчанні, з якими складностями можна зустрітись при використанні даного виду ТЗН.

Перевірте себе

1) Які засоби навчання історії відносяться до ТЗН і як вони кла­сифікуються?

¹⁴⁵ Страдлинг Р. Викладання історії Європи XX ст. - К., 2003. - С 241.

2) Чим відрізняється методика роботи зі статичними та динамічними ТЗН у навчанні історії?

3) Якою є методика роботи з аудіо ТЗН на уроках історії?

4) Якою є методика роботи з діапозитивами та діафільмами на уро­ках історії?

5) Якою є методика роботи з кінофільмом і кінофрагментом?

6) Якою є методика роботи з інформацією телебачення?

Поиск по сайту: