Ірландські героїчні саги. Цикл про Кухуліна

Саги про Кухуліна

Група саг про Кухуліна розпочинається сагою про його народження - "Народження Кухуліна". Ця сага виникла у дуже давню епоху, про що свідчить первісність зображуваних у ній звичаїв. Версії, що дійшли до нашого часу, містять пізніші виправлення, за якими можна помітити злиття початково різних уявлень про Кухуліна. За основною версією батько Кухуліна - бог світла Луг, що ввійшов у Дехтіре, сестру Конхобара, з ковтком води. Інший варіант розповідає, що Дехтіре викрав якийсь бог (Луг чи інший), а потім зі своїми помічниками заманив Конхобара (перетворившись на чарівних птахів) у свій магічний дім до моменту народження дитини, щоб передати його земним родичам на виховання. Ще одна уявлення стверджує, що Кухулін - син Дехтіре та улада Суалтама, Луг був лише "духовним батьком" останнього, це, схоже, пізніша раціоналізація. Найдавніша версія, що походить ще з часів матріархату: Кухулін, як і багато інших легендарних героїв, плід інцесту - син Дехтіре від її брата (за одним варіантом - батька) Конхобара.

У сазі "Сватання до Емер" розповідає, як батько дівчини, з якою Кухулін вирішив одружитись, поставив перед тим ряд складних завдань, маючи надію, що Кухулін загине. Проте він вийшов переможцем з усіх випробувань і одружився з дівчиною. Під час цього небезпечного сватання Кухулін побував у Шотландії, де одна жінка-воїн навчила його своєму мистецтву. Там він мав стосунки з іншою жінкою-воїном, що народила йому сина Конлайха. Коли Конлайх виріс, він вирушив у Ірландію розшукувати батька. Вони зустрілись, не впізнали один одного, і батько вбив сина у двобої. Це поширений сюжет і в інших епосах (німецька "Пісня про Гільдебрандта", наприклад). Ця сага дає картину традиційного "військового навчання" Кухуліна. Образи жінок-воїнів, що його вчать, походять ще з доби матріархату. Стиль цієї саги місцями вже збивається на казковий, наприклад, левоподібний звір, у якому впізнається казковий мотив "тварини-помічника".

У сімнадцятирічному віці Кухулін вчинив свій найбільший подвиг. Це описується в найбільшій сазі ірландського епосу "Викрадення бика з Куалнге". Королева Коннахту (область, що завжди ворогувала з Уладом) забажала будь-якою ціною добути красивого бика, що належав одному уладу. Той не хотів продавати свого бика, тому королева спорядила велетенське військо і напала на Улад. Вона обрала для цього час, коли всі улади були охоплені магічною хворобою, що раз в рік робила безсилими всіх, окрім Кухуліна. Він був вільним від цієї хвороби через своє божественне походження (див. "Недуг уладів"). Вимушений сам охороняти батьківщину, Кухулін сховався біля броду, через який мало проходити вороже військо. Він розставив таблички з закляттями, що зобов’язували ворогів переходити брід по одному і по черзі вступав з ними у двобій. Він перемагав у цих поєдинках протягом трьох зимових місяців, доки улади не вилікувались і не прийшли йому на допомогу.

Сага "Хвороба Кухуліна" займає дуже важливе місце в циклі, бо збагачує поетичну біографію героя двома важливими рисами. Для епічного героя найвищим подвигом є проникнення у потойбічний світ та витримання з честю випробувань, що випадуть на його долю. Подібно Гільгамешу та Одіссею (і багатьом іншим героям) Кухулін теж відвідує потойбічний світ. Проте, на відміну від них, він отримує туди запрошення від самих божественних істот, що не можуть обійтись без допомоги земного героя. Кухулін б’ється з безсмертними і перемагає їх. Також цей героїчний мотив пов’язаний тут з мотивами палкого кохання, улюблена в ірландському епосі тема - кохання між смертним та сідою.

З усіх саг про Кухуліна, сага "Смерть Кухуліна" особлива. Як за героїчним пафосом, так і за силою враження. Трагізм тут подвійний - Кухулін гине частково від покладених на нього заборон - "гейсів", які він вимушений порушити, а частково від власної благородності. Своїми подвигами Кухулін нажив багато ворогів, які, зрештою, вирішують його знищити спільними зусиллями. Очолює це коннахтська королева Медб. Вона обирає момент, коли всі улади хворі на магічну хворобу, і не в змозі битися. Таким чином Кухулін в якості захисника країни мусить прийняти бій з ворогами сам. Улади відчувають, що битва буде для нього останньою, і намагаються його утримати. Проте він не в змозі бачити розорення рідного краю. Після деяких вагань він вирішує покластися на пораду Ніам, дружини Конала. Тоді вороги використовують магію, вони створюють привид Ніам, що переконує його виїхати на війну.

Образ Кухуліна

Зовнішність і характер Кухуліна насичені міфологічними рисами. Він володіє чарівними здібностями та властивостями. Коли Кухулін приходить у "бойову лють", то незвичайно виростає і весь спотворюється: на кінці кожної його волосини виступає краплина крові, він його тіла йде неймовірний жар, він може спокійно стати на наконечник списа босою ногою, він майже має властивість літати. У складних ситуаціях він використовує рогатий спис (з роздвоєним наконечником), який кидає у ворога пальцями ноги, стоячи у воді.

Також у цьому образі втілений ідеал доблесті та моральної досконалості давніх ірландців. Він великодушний до ворогів, відкликається на будь-яке горе, ввічливий з усіма, захисник слабких. Сага "Смерть Кухуліна" підтверджує це - він гине, ставши жертвою власної благородності та великодушності.

Народження Кухулін

Одного разу на землю владнавши налетіли птиці невідомої породи і стали пожирати всі плоди, злаки, траву, всю зелень до самого кореня. Тоді, щоб врятувати своє прожиток, залагодивши вирішують спорядити дев'ять возів і пуститися в полювання на птахів. На полювання виїжджають і правитель владнавши Конхобар і його сестра Дехтіре. Незабаром вони наздоганяють птахів. Ті летять величезною зграєю на чолі з самою прекрасною птахом на світі. Їх усього дев'ятьма двадцять, і вони розділяються на пари, кожна з яких з'єднана золотим ланцюжком. Несподівано всі птахи, крім трьох, зникають, і саме за ними і біжать залагодити, але тут їх наздоганяє ніч, так що й ці три птахи ховаються. Тоді залагодить розпрягає колісниці і відправляють кількох людей шукати яке-небудь притулок на ніч. Посланці швидко знаходять самотньо що стоїть новий будинок, критий білими пташиним пір'ям. Він всередині ніяк не оброблений і нічим не прибраний, і в ньому немає навіть полу і ковдр. Двоє господарів, чоловік і дружина, що сидять у будинку, ласкаво вітають увійшли. Незважаючи на відсутність їжі та маленький розмір будинку, залагодить вирішують податися туди. Вони входять в нього все, скільки їх було, разом з колесницями, і виявляється, що все це займає дуже мало місця в будинку. Знаходять вони там і вдосталь їжі і ковдр. Після того як вони розташовуються на нічліг, у дверях з'являється прекрасний юнак надзвичайно високого зростання. Він каже, що настав час для вечері, а те, що залагодить їли раніше, було тільки закускою. І тоді їм подають різні страви та напої, за смаком і бажанням кожного, після чого вони, наситившись і заливши очі, починають веселитися. Тоді чоловік просить Дехтіре допомогти його дружині, яка народжує в цей момент в сусідній кімнаті. Дехтіре входить до породіллі. Незабаром та справляє на світ хлопчика. Коли залагодить вранці прокидаються, немає більше ні будинку, ні господарів, ні птахів. Вони повертаються додому, захопивши з собою новонародженого хлопчика.

Він виховується при Дехтіре, поки не підростає. В юнацькому віці він важко хворіє і вмирає. Дуже сильно сумує Дехтіре про смерть свого прийомного сина. Три дні вона нічого не їсть і не п'є, а потім нею опановує найсильніша спрага. Дехтіре подають чашку з питвом, і, коли вона підносить її до уст, їй здається, що якийсь крихітний звірятко хоче з чашки стрибнути їй в рот. Інші ж жодного звірка не помічають. Знову подають їй чашку, і в той час, коли вона п'є, звір прослизає їй в рот і пробирається всередину її. Той час ж Дехтіре впадає в сон, що триває до наступного дня. У сні їй бачиться якийсь чоловік і сповіщає, що нині вона завагітніла від нього. Він також говорить, що саме він створив птахів, створив будинок, де ночували владнати, і створив мучівшуюся пологами жінку. Сам же він прийняв вигляд хлопчика, який там народився і якого виховала і нещодавно оплакувала Дехтіре. Тепер же він повернувся у вигляді маленького звірка, що проник в її тіло. Потім він назвав своє ім'я - Луг Довгої Руки, син Етлена, - і сказав, що від нього у Дехтіре народиться син на ім'я Сетанта. Після цього Дехтіре завагітніла. Ніхто серед владнавши не може зрозуміти, від кого завагітніла вона, і починають говорити навіть, що винуватець - її брат Конхобар. Після цього до Дехтіре сватається Суалтам, син Ройга. І Конхобар віддає йому сестру за дружину. Вона дуже соромиться зійти на його ложі, будучи вже вагітною, і починає бити себе по спині і стегнах, поки що - як їй здалося - не звільняється від плоду. У цей Зараз вона знову знаходить свою невинність. Після цього вона піднімається на ложі Суалтама і народжує йому сина завбільшки з трирічної дитини. Його називають Сетантой, а прийомним батьком його стає Кулан-коваль. Назва Сетанта хлопчик носить до тих пір, поки не вбиває собаку Кулан і не отслужівает йому за це. З того часу його починають кликати Кухулін.

Хвороба Кухулін

Раз на рік всі залагодить збиралися на свято Самайн, і, поки тривав цей свято (цілих сім днів), не було там нічого, крім ігор, гулянь, бенкетів та частування. Улюбленим же справою присутніх воїнів було вихвалятися своїми перемогами і подвигами. Раз на таке свято зібралися все владнається, крім Конала звитяжні і Фергус, сина Ройга. Кухулін вирішує не починати без них, так як Фергус - його прийомний батько, а Конан - молочний брат. Поки що зібралися грають в шахи і слухають пісні, на озеро, що знаходиться неподалік, злітається зграя птахів, кращий від яких ніхто не бачив у всій Ірландії. Жінок охоплює бажання отримати їх, і вони сперечаються, чий чоловік виявиться спритнішим в ловлі цих птахів.

Одна з жінок від імені всіх просить Кухулін добути птахів, а коли він починає лаятися, дорікає йому в тому, що він є винуватцем косоокості багатьох закоханих у нього уладскіх жінок, бо сам він крівеет на одне око від люті під час бою, а жінки роблять це для того, щоб бути схожими на нього. Тоді Кухулін здійснює такий наліт на птахів, що всі їхні лапи і крила падають у воду. Кухулін за допомогою свого візника Лойга захоплює всіх птахів і ділить їх між жінками. Кожна отримує по два птахи, і тільки Інгуба, кохана Кухулін, залишається без подарунка. Їй він обіцяє наступного разу зловити самих прекрасних птахів.

Незабаром над озером з'являються два птахи, з'єднані золотим ланцюжком. Вони співають так солодко, що всі впадають в сон, а Кухулін спрямовується на них. Лойг і Інгуба попереджають його, що в птахів ховається таємна сила і краще їх не чіпати, але Кухулін не може не стримати свого слова. Він двічі метає камені в птахів, але двічі промахується, а потім пронизує крила одного з них своїм списом. Птахи відразу зникають, а Кухулін відходить до високого каменю і засинає. У сні йому є дві жінки у зеленому та пурпуровому плащах і б'ють його батогами майже до смерті. Коли Кухулін пробуджується, він в змозі тільки попросити перенести його на ліжко в будинок. Там він, не вимовивши ні слова, лежить цілий рік. Рівне через рік, у такий же день Самайну, коли Кухулін все ще знаходиться в ліжку в оточенні кількох залагодити, в будинок раптово входить якийсь чоловік і сідає прямо навпроти Кухулінова ложа. Він каже, що Кухулін вилікують дочки Гайда Абрата -- Ліван і закохана в нього Фанд, якщо він допоможе їхньому батькові розправитися з ворогами. Після цього чоловік несподівано зникає, а Кухулін встає з ложа і розповідає владнаємо про все, що з ним сталося. За порадою ватажка владнавши Конхобара він відправляється до того самого каменю, де рік тому його спіткала хвороба, і зустрічає там жінку в зеленому плащі. Вона і виявляється дочкою Аїда Абрата по імені Ліван і каже, що прийшла просити його про допомогу і дружбу на прохання своєї сестри Фанд, яка любить Кухулін і пов'яже з ним життя, якщо той допоможе дружину Ліван - Лабрайду битися проти його ворогів. Однак Кухулін не в стані відправитися з нею зараз же і вирішує спочатку послати Лойга, щоб той розпитавсь про країну, звідки прийшла Ліван. Лойг відправляється разом з Ліван, зустрічається і з Фанд, з Лабрайдом, але якщо Фанд дуже люб'язна з Лойгом і вражає його своєю красою, то Лабрайд обминаєте через те, що його чекає важка битва з величезним військом. Лабрайд просить Лойга поспішити за Кухулін, і той повертається. Він розповідає Кухулін, що бачив безліч красивих жінок і Фанд, що перевершує красою всіх інших, Кухулін ж під час розповіді свого візника відчуває, що розум його прояснюється і сили прибувають. Він просить Лойга покликати його дружину Емер. Емер, дізнавшись, що відбувається з її чоловіком, спочатку звинувачує в бездіяльності залагодити, які ніяк не шукають засіб допомогти йому, а потім закликає Кухулін пересилити себе і встати з ліжка. Кухулін струшує з себе слабкість і заціпеніння і знову відправляється до каменя, у якого йому було бачення. Там він зустрічає Ліван і відправляється разом з нею до Лабрайду.

Удвох вони йдуть поглянути на вороже військо, і воно здається їм незчисленних. Кухулін просить Лабрайда піти, а рано вранці вбиває ватажка їхніх ворогів - Еохайда Іула -- коли той іде до струмка вмиватися. Зав'язується битва, і незабаром вороги звертаються тікати. Але Кухулін не може приборкати свою лють. За порадою Лойга Лабрайд готує три чани холодної води, щоб остудити запал богатиря. Після цього Кухулін розділяє ложе з Фанд і проводить біля неї цілий місяць, а потім повертається додому.

Незабаром після повернення він знову закликає Фанд на любовне побачення. Але про це дізнається Емер, бере ніж і в супроводі п'ятдесяти жінок відправляється в призначений місце, щоб убити дівчину. Кухулін ж, побачивши Емер, зупиняє її і забороняє наближатися до Фанд. Від цього Емер впадає у велику біду, і вражений Кухулін обіцяє ніколи не розлучатися з нею. Тепер час засмучуватися Фанд - вона покинута і повинна повернутися до себе. Проте чоловік Фанд -- Мананнан, що покинув її, коли вона полюбила Кухулін, дізнається про те, що відбувається і поспішає до Фанд. Зустрівши чоловіка, вона вирішує повернутися до нього. Але коли Кухулін бачить, що Фанд видаляється з Мананнаном, він потрапляє у велику біду і вирушає в гори, де живе, не приймаючи їжі і пиття. Тільки посланим Конхобаром відунів, друїдам і співакам вдається зв'язати Кухулін, опоіть його напоєм забуття і привести додому. Такий же напій дають і Емер, а Мананнан трясе своїм плащем між Фанд і Кухулін, щоб вони ніколи не зустрічалися.

Смерть Кухулін

Кухулін збирається на битву, але п'ятдесят жінок королівського роду перегороджують йому шлях, щоб не пустити на нові подвиги. За допомогою трьох чанів холодної води ім вдається охолодити його запал і утримати в цей день від виїзду на бій. Але інші жінки докоряють Кухулін в бездіяльності і закликають захистити їхню країну. Кухулін споряджається і підходить до свого коня, але той тричі повертається до нього лівим боком, що віщує велике нещастя. У ніч напередодні походу богиня війни Морріган розбиває колісницю Кухулін, бо знає, що він вже не повернеться додому. Тим не менше Кухулін вирушає в дорогу. По дорозі він відвідує свою годувальницю, а потім зустрічає трьох кривих на ліве око бабусь, Смажаться собаче м'ясо. На Кухулін лежав зарік - не відмовлятися від їжі з будь-якого вогнища, але не їсти м'яса собаки. Він намагається об'їхати старих, але вони помічають його і запрошують спробувати їх їжу, Кухулін їсть собаче м'ясо лівою рукою і кладе кістки під ліву стегно, від чого вони втрачають колишню фортецю. Потім Кухулін разом зі своїм візником Лойгом прибуває до місця битви. Тим часом ватажок його ворогів Ерк придумує таку хитрість: всі їхні війська зсуваються в єдину стіну та на кожному розі виставляють пару найсильніших воїнів і заклинача, який повинен буде попросити Кухулін позичити йому спис, що може вразити короля. Наблизившись до ворожого війська, Кухулін відразу вплутується в битву і так працює списом і мечем, що рівнина стає сірою від мізків їм вбитих. Раптом Кухулін бачить на краю війська двох що борються один з одним воїнів і заклинача, який закликає його розняти тих, що б'ються. Кухулін завдає кожному такий удар, що мозок виступає у них через ніс і вуха і вони падають намертво. Тоді заклинатель просить у нього спис, Кухулін відмовляється віддати його, але під загрозою бути обесславленним за скупість, погоджується. Один з ворожих воїнів - Лугайд - метає спис у Кухулін і вбиває його візника Лойга. Кухулін відправляється на інший фланг війська і знову бачить двох бійців. Він рознімають їх, відкидаючи в різні боки з такою силою, що вони падають трупом у підніжжя сусідньої скелі. Що стоїть поруч з ними заклинатель знову просить у нього спис, Кухулін знову відмовляється, але під загрозою зганьбити всіх владнавши віддає його. Тоді Ерк метає спис у Кухулін, але потрапляє в його коня на ім'я Сірий з Махи. Смертельно поранений кінь тікає в Сіре озеро, звідки добув його колись Кухулін, несучи на своїй шиї половину дишла. Кухулін ж впирається ногою в решту дишла і ще раз проїжджає через вороже військо з кінця в кінець. Знову зауважує він двох бійців, що б'ються один з одним, рознімають їх так само, як і попередніх, і знову зустрічає заклинача, який просить у нього спис. На цей раз Кухулін довелося віддати його під загрозою зганьбити скупістю свій рід. Тоді Лугайд бере це спис, метає його і потрапляє прямо в Кухулін, та ще так, що нутрощі його випадають на подушку колісниці. Смертельно поранений Кухулін просить у оточили його ворогів дозволу скупатися в Чорному озері, і вони дозволяють йому. Він насилу доходить до озера, купається, а потім повертається до ворогів і прив'язує себе до високого каменя, не бажаючи помирати лежачи або сидячи. У цей момент з'являється Сірий з Махи, щоб захистити його, поки ще в ньому є душа і виходить промінь світла від його чола. Зубами він вбиває п'ятдесят, а кожним з копит - по тридцять воїнів. Довго воїни не вирішуються підійти до Кухулін, думаючи, що він живий, і тільки коли птахи сідають на плечі його, Лугайд відсікає йому голову. Потім його військо вирушає на південь, а він залишається покупатися і поїсти наловлених їм риби.

У цей час про смерті Кухулін дізнається Конан Переможний. Колись вони уклали договір: той з них, хто помре першим, буде відомщений іншим. Конан відправляється слідами ворожого війська і незабаром помічає Лугайда. Вони домовляються про поєдинок та різними шляхами прибувають на обумовлене місце. Там Конан відразу ранить Лугайда списом. Проте їх бій триває добу, і тільки коли кінь Конала -- Червона Роса - вириває шматок м'яса з тіла Лугайда, Коналу вдається відрубати йому голову. Після повернення додому залагодить не влаштовують ніякого урочистості, вважаючи, що всі почесті належать Кухулін. Він же був тим жінкам, що утримували його від виїзду на битву: його колісниця пронеслася по повітрю, а сам Кухулін, стоячи на ній, співає.

Поиск по сайту: