Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Жанрова структура Біблії



Аналіз тексту Біблії свідчить про використання у ній різних літературних жанрів. І це не дивно, адже її писали в різні історичні епохи різні люди. В Святому писанні ми маємо елементи міфології, героїчного епосу, приповістей та байок, новел та філософських есе. Це розмаїття літературних жанрів позитивно вплинуло на розвиток як релігійної, так і світської літератури. Більше того, сюжетно-жанрові лінії Біблії і зараз впливають на митців пензля та пера, надихаючи їх на створення нових творів мистецтва. Які ж ми зможемо знайти в Біблії літературні жанри?

Міфологія (грецька оповідь, переказ, вчення) — це спосіб духовно-практичного освоєння світу, форма суспільної самосвідомості та світосприйняття первісного суспільства, викладені в системі міфів. Міф, як історично перша форма духовного життя первісної людини, був водночас засобом розвитку людської духовності. Через міфи, обряди та ритуали здійснювалося засвоєння людиною форм суспільної життєдіяльності, гуманізація людини та навколишнього світу. Міфологічна свідомість практично поставила всі основні світоглядні питання: про походження космосу і людини, її місце та призначення в світі, шляхи й засоби виникнення найважливіших явищ природи і суспільного життя, культури та ін.

Тривалий час церква вимагала від віруючих буквально розуміти біблійну розповідь про створення світу. Нині богослови заявляють, що треба розуміти її як алегорію: мова йде не про шість днів у звичайному розумінні, а про цілі геологічні епохи.

Велику групу біблійних сюжетів становлять так звані етіологічні міфи (грецьк. етіос — причина), у яких в образній, часто уособленій формі пояснювалось походження явищ природи або суспільного життя. До них можна віднести, зокрема, міф про гріхопадіння Адама й Єви, який повинен був дати відповідь на питання, чому люди страждають, чому вони смертні. Посилаючись на цей міф, богослови твердили, що причиною всіх бід є людська гріховність, гріх, що його вчинили Адам і Єва.

Велику групу біблійних сюжетів становлять так звані етіологічні міфи (грецьк. етіос — причина), у яких в образній, часто уособленій формі пояснювалось походження явищ природи або суспільного життя. До них можна віднести, зокрема, міф про гріхопадіння Адама й Єви, який повинен був дати відповідь на питання, чому люди страждають, чому вони смертні. Посилаючись на цей міф, богослови твердили, що причиною всіх бід є людська гріховність, гріх, що його вчинили Адам і Єва.

Роман — жанр епічної літератури, значний за обсягом і складний за будовою розповідний твір, у якому широко охоплено події і докладно розкрито життєві долі кількох, а іноді багатьох людей протягом тривалого часу. Роман глибоко і всебічно відтворює життєві конфлікти, показує процес формування характерів, соціальне оточення. Цьому жанру властиві багатолінійність сюжету, докладні описи.

Один з таких романів ми знаходимо в Біблії — це історія Йосипа. Йосип, якому виповнилося сімнадцять літ, був улюбленим сином Якова. Йосип користувався цим, ріс пихатим і самолюбним. Він любив розповідати батькам і одинадцятьом своїм братам сни, які нібито пророкували йому велике майбутнє. Ці "віщі" сни надзвичайно дратували братів, котрі були ображені тим, що батько виділяв Йосипа — звільнив від тяжкої праці, купив йому кольоровий святковий одяг, в якому хлопець ходив і в будень. І ось одного разу, коли брати пасли худобу далеко від дому, батько послав Йосипа відвідати їх. Скориставшись цією нагодою, брати вирішили вбити Йосипа. Коли вони, зірвавши з Йосипа квітчастий одяг, кинули його до ями, до них наблизився караван купців, і брати продали Йосипа в рабство. Так він опинився далеко від рідного краю — в Єгипті.

Йосип став рабом начальника охорони фараона Потіфара, який полюбив Йосипа і зробив своїм домоправителем. Та недовго тривало спокійне життя Йосипа — в нього закохалася друхсина Потіфара. Доброчесний юнак не відповів їй взаємністю. Одного разу, коли Йосип проходив повз її покої, вона його стала тягнути до себе, та Йосип вирвався від неї і втік, залишивши в її руках свого плаща. І тоді жінка стала галасувати, що він намагався збесчестити її, і їй довелося захищатися, і на доказ своїх звинувачень показала Йосипового плаща. Розлючений Потіфар кинув Йосипа до в'язниці.

Тут Йосип опинився в товаристві двох слуг самого фараона, які попросили сказати, що чекає їх в майбутньому. Йосип провіщав, що одного з них фараон стратить, а другому поверне свою прихильність. Щасливий слуга, якого фараон згодом дійсно повернув до свого палацу, пообіцяв Йосипу, що допоможе йому вирватися з в'язниці, однак на волі одразу забув свою обіцянку. Згадав він про віщуна-Йосипа лише тоді, коли фараону приснився дивний сон, що його ніхто не зміг розгадати: він побачив сім худих корів, яких з'їли сім корів вгодованих, сім пустих колосків, що виросли біля семи повних колосків. Йосипа привели до фараона, і він пояснив, що ці сни означають: найближчі сім років у Єгипті будуть роками врожайними, а потім прийдуть сім голодних років. Йосип порадив фараонові підготуватися до цього нещастя — протягом семи врожайних років зробити необхідні запаси.

Фараону сподобався розумний порадник, і він зробив Йосипа правителем Єгипту. Коли минули врожайні роки і почались роки голодні, Яков послав за хлібом до Єгипту своїх синів. І ось, залишивши вдома найменшого брата Веніаміна, десятеро братів прибули до столиці, вклонилися Йосипові, якого вони не впізнали, і смиренно попросили продати їм хліба. Йосип же впізнав їх одразу, однак не відкрився їм. Він розпитав їх про батька і найменшого брата, якого пам'ятав зовсім маленьким, продав їм хліба і відпустив додому, залишивши одного з них заложником до того часу, поки інші не приведуть до нього в гості Веніаміна. Слугам своїм Йосип наказав підкинути в мішки братів срібло, яким вони заплатили за хліб, — він хотів випробувати їх.

Повернувшись до батька, брати розповіли йому про свої пригоди і несподівано знайшли у своїх мішках вузлики із сріблом. Брати вирішили повернути срібло і виконати свою обіцянку — привести до Йосипа найменшого брата. Через якийсь час вони з шедрими дарунками прибули до Єгипту. Йосип милостиво зустрів їх, побачивши, що вони дотримали свого слова і привели Веніаміна. Брати повернули Йосипу срібло і вручили свої дари. На їх честь Йосип влаштував пишну зустріч. І знову перед тим, ж відпустити братів, Йосип наказав своїм слугам підкинути в їхні мішки срібло, а в мішок Веніаміна ше й коштовну чару.

Коли брати розкрили свої мішки, вони несподівано для себе побачили і срібло, і чару. Слуги Йосипа привели їх до свого господаря. Опинившись перед ним, брати гірко заридали і сказали, що ця незрозуміла пригода, очевидно, є карою за їхній давній таємний злочин — вбивство брата Йосипа. Розчулений їх каяттям, Йосип відкрився братам. Брати злякалися і вирішили, що їх чекає помста за вчинене колись зло, та Йосип промовив: "Поспішіть, ідіть до батька мого та скажіть йому: "Отак казав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся. І осядь у землі Гошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх..." (Бут.45:9—11).

Розповідь про прекрасного й мудрого Йосипа, як бачимо, містить багато казкових деталей. Однак крім цього, можна побачити в ній спробу осмислити історію ізраїльського племінного союзу. Дванадцать синів Якова-Ізраїля вважаються родоначальниками дванадцяти колін Ізраїлевих — племен, що стали ядром давньоєврейської держави. Розповідь про Йосипа, який був проданий у рабство в Єгипет, а потім перевіз туди всю свою родину, повинна була дати пояснення, як євреї опинилися в Єгипті, а також обгрунтувати їх права на завоювання Ханаану, яким вони нібито володіли до того, як нещастя привело їх до Єгипту. Саме цей сюжет надихнув Т.Манна до написання роману "Йосип та його брати".

Байка — один із різновидів ліро-епічного жанру. Невелике, здебільшого віршоване оповідання повчального змісту, героями якого виступають звірі, люди, рослини чи предмети.

Новела (італ. букв. — новина) — невеликий за обсягом твір художньої прози, різновид оповідання. У новелі розповідається про незвичайну життєву подію з несподіваною розв'язкою.

Есе (франц. — спроба, нарис) — літературно-науковий, публіцистичний жанр, твір, що відзначається довільним, невимушеним трактуванням теми. У Біблії зустрічається багато саме філософських есе. Вона бере на озброєння філософські теми і тлумачить їх згідно з своїм змістом.

Приповісті — один з видів усної народної творчості, стислий влучний образний вислів. Відзначається великою смисловою завершеністю, повчальністю і відносною самостійністю, часто дво-плановістю композиції. Приповісті, як правило, побудовані за принципом антиномії — протиставлення добра і зла, радості й смутку тощо. Приповісті — поширений жанр у біблійному тексті, не кажучи про книгу приповістей соломонових, де сама назва підкреслює зміст.

Звичайно, такий поділ Біблії за жанрами можливий лише через ретроспективний погляд. Ми знаємо, що процес становлення жанрів був дуже складним і тривалим, але елементи цих жанрів знаходимо у Святому Письмі. Тому й не дивно, що саме воно надихало багатьох письменників, які брали за основу своїх творів не тільки сюжетну, а й жанрову лінії Біблії.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.