Нові форми оптимізації сомастійної роботи студентів

Як відомо в даний час методологією процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студента, визначено його переорієнтацію з суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму.

Сучасний стан інформаційного забезпечення суть лекції звів до консультативно-оглядового означення проблеми і аналізу можливих напрямків її вирішення. Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти в основу навчання ставлять самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно інформаційні, технології навчання. Як показують різного роду мониторинги, часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціально-економічного, політичного, психологічного та побутового перевантаження є його невміння організувати свою навчальну діяльність поруч із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завданням нинішнього дня для педагога є допомога студентові в організації навчальної і інших видів діяльності та чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та у позааудиторний час. Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів нас до ідеї икористання в навчальному процесі індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) є видом позааудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом із складанням підсумкового іспиту чи заліку із даної навчальної дисципліни.

Мета. Самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст. ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних в процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Структура (орієнтовна): вступ (зазначається тема, мета та завдання роботи і основні її положення); теоретичне обґрунтування (виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання); методи (при виконанні практичних, розрахункових, моделюючих робіт); основні результати роботи та їх обговорення (подаються статистичні або якісні результати роботи, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз тощо); висновки; список використаної літератури.

Порядок подання та захисту ІНДЗ: звіт про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням всіх позицій змісту завдання (за об’ємом до 10 арк.); ІНДЗ подається викладачу, який читає лекційний курс з даної дисципліни та приймає екзамен або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до екзамену (заліку); оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському, колоквіумі і т.п.) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу (до 5 хв.); оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом екзаменаційної оцінки (заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30% до 50%.

Отже:

1. ІНДЗ ми розглядаємо як змістовий модуль, який виконується самостійно і оцінюється як частка навчального курсу з врахуванням у загальній оцінці за курс. Це надає вагомості даній роботі і робить її зміст вартісним.

2. ІНДЗ визначає зміст, технологію самостійної роботи студента та структурує її.

3. Індивідуалізація роботи студента виключає списування, дублювання видів робіт та сприяє індивідуальній відповідальності за виконану роботу.

4. ІНДЗ містить елемент пошукової, частково науково-дослідної роботи і виступає чинником залучення студента до науково-дослідницької діяльності, яка може бути продовжена через виконання курсової, дипломної, магістерської роботи тощо.

Першокурсникам необхідно допомогти знайти власні способи роботи з книою, які їм найбільше імпонують, задовольняють індивідуальні можливості сприймання змісту й тексту.

Вирішальну роль в цей період для першокурсників мають викладачі. Саме їх способи роботи зі студентами, ставлення до них, розуміння інтересів, потреб, проблем допомагає їм з охотою і любов’ю взятися за навчання, книги, долати труднощі адаптаційного періоду.

На кількох прикладах познайомимося з типовими очікуваннями першокурсників від своїх перших викладачів у вищому навчальному закладі.

Задовольняє навчальні і людські запити студентів викладач, який: всебічно розвинений, культурний, завжди вміє зацікавити, випромінює любов до людей, завжди посміхнений, має привабливу зовнішність, почуття гумору, ставиться до студентів як до друзів, з повагою і розуміє їх проблеми, оптиміст, має сучасні погляди на життя, завжди стриманий, спокійний, толерантний, добрий. Цей колективний портрет викладача містить і високі професійні якості, й загальну культуру, тепло душі людей, яких вперше зустріли студенти в педагогічному навчальному закладі. Саме такі люди спроможні не лише навчити, а й виховати майбутніх вихователів малих дітей добрими, чутними, культурними, розумними.

Ось окремі судження студентів: “Вона дуже цікаво проводить пари, добре, з повагою ставиться до студентів, завжди готова допомогти їм, добра, привітна, не ставить негативних оцінок. Подобається її манера викладати, читати лекції”. “Вона є професіоналом своєї справи. На її заняттях завжди дуже цікаво”. “Вона дуже доступно пояснює, дає корисну інформацію. Проводить заняття так, щоб зацікавити студентів”. “Мені приємно спілкуватися з цими людьми. Вони завжди цікаво будують свої заняття. Це досвідчені спеціалісти, в них свій стиль викладання”. “Подобається викладач за його бажання дати нам саме поняття предмета. Щоб ми не лише зазубрювали, а й розуміли, могли розказати своїми словами про те, що вивчили”. Виділені студентами професійні й людські якості викладачів мають послужити нам самим взірцем для самовдосконалення. Адже образи кращих викладачів будуть студентам дороговказом на все життя.

Щоб ми переконалися, як довго і як сильно впливає зустріч в житті з хорошою чи негідною людиною, я з допомогою ретроспективного методу відродила у студентів спогади їх дитинства про улюблену виховательку. Ось лише два приклади. “Найкращу людину, педагога, яку я зустрічав в житті. Це була і є вихователька Ельвіра Миколаївна. Вона залишила в мені найкращі спогади. Були щира, відверта, добра зі всіма дітьми. Вона не мала педагогічної освіти, але була вихователем дітей за покликанням. Вона проробила 35 років у дитячому садку, в якому я був. Я і досі зустрічаю її. Це є і буде, я вважаю, єдина людина в моєму житті, які зустрів і яка залишила в мене найкращі спогади. В нашій групі було два вихователя. Вони чергувалися. Ще була наша нянечка, яка допомогала виховательці. Але я не пам’ятаю їх, бо вони нічого не залишили в мене” (Дмитро).

Цікаво, що дитячі спогади сильно впливають на мотивацію вибору професії у вузі.

“Я вибрала цю професію, тому що хотіла знати іноземну мову і бути викладачем у дитячому закладі. Я завжди мріяла про роботу з дітками, хотіла бути гарним викладачем. Справа в тому, що, коли я трохи ходила в дитячий садок, моя вихователька була не досить гарна, мабуть, бо я нічого гарного про неї не пам’ятаю. У той садок я ходила не більше 2-3 місяців, а потім сиділа вдома. Мої батьки спочатку не розуміли, чому я не хочу більше ходити, а потім зрозуміли, і більше в дитячий садок я ніколи не ходила. Тому я не хочу, щоб діти, коли потраплять в мою групу, просили своїх батьків перевести їх в іншу групу або взагалі не водити в садок. Я думаю, що якщо в мене не вийде стати гарним вихователем, то я краще взагалі не буду працювати в дитячому садку” (Юлія).

Завершуючи, хочу ще раз нагадати нам викладачам, що перші місяці навчання студентів і подальша робота з ними має грунтуватися на особистісно-орієнтованому підході до них – вже до майже дорослих людей. Адже саме цьому ми прагнемо їх навчати стосовно дошкільнят. Тому почнемо кожен з себе. Нелегко звільнитися від авторитаризму, який ми ввібрали, вивчаючи і створюючи авторитарну педагогіку для авторитарної держави. Тож спробуймо для демократичного суспільства виховати гуманних вихователів, які допоможуть стати добрими, людяними нашим дітям.

Доречно згадаймо мудрість нашого земляка, українця за походженням Констянтина Ушинського: “Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, і тільки характером можна створити характер”.

Література

1. Тадіян С.В. Проблеми формування професійної свідомості фахівця ДПО в умовах ВНЗ. // Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України. Матеріали Першої міжвузівської науково-практичної конференції 19 грудня 2003року. – Харків – 2003.

2. Закон України «Про вищу освіту» // Освіта. – 2002. - № 12-13. – С.5-12.

3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.— К.: ВВП «КОМПАС», 1997

4. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент у системі освіти: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1999.

5. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культура в Україні. — К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003.

6. Статистичний щорічник України за 2004 рік. За ред.. О.Г.Осауленка. – К.: Консультант. – 2005.

7. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С., 2003.

8. Щербакова К.Й. Вступ до спеціальності. – К.: Вища школа, 1990. – 160 с.

ТЕМА 5

Поиск по сайту: