Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Характеристика та протидія безпритульності



Негативним явищем, в умови якого за хронологією людського життя найраніше може потрапити особа, є безпритульність, котрій властиві наступні ознаки: повне припинення будь-якого зв’язку з родиною, батьками, родичами; проживання в місцях, не призначених для людського житла; здобування засобів до життя способами, що не визнаються у суспільстві; підкорення неписаним законам, продиктованим визнаним авторитетом.

Серед типових причин дитячої безпритульності називають: економічну кризу; безробіття; зубожіння широких верств населення, чия більшість живе за межею бідності; повсюдне ослаблення сімейних устоїв; утрата старшим і молодшим поколіннями моральних цінностей; пияцтво та алкоголізм, наркоманію; розповсюдження серед дітей та дорослих психічних захворювань; жорстокість у відношенні до неповнолітніх; позбавлення батьківських прав; позбавлення волі; позашлюбне народження дитини. Як видно, перелічені та інші обставини впливають перш за все на батьків, створюючи несприятливе сімейне оточення для дітей, а відтак відбиваються і на становищі останніх.

До поширених явищ, що випливають зі стану безпритульності, належать такі, як раннє зловживання одурманюючими речовинами, статева розпущеність, проституція, бродяжництво, жебракування, корисливі злочини, пов’язані з пошуком засобів до існування.

За інформацією Міністерства України у справах освіти та науки, молоді та спорту, протягом І кварталу 2010 року служби у справах дітей разом із підрозділами кримінальної міліції у справах дітей під час рейдів щодо запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності виявили 5318 безпритульних дітей. За оцінками різних експертів, кількість безпритульних дітей становить близько 40 тисяч.

Попри законодавче та інституційне забезпечення, закладене у тому числі в Законі України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», соціальний контроль за поведінкою бездомних і безпритульних осіб, їх захист недостатньо ефективні. Основними причинами тому маємо визнати відсутність системної індивідуальної роботи із безпритульними та бездомними з боку правоохоронних органів, у тому числі роз’яснень щодо існуючих закладів соціального захисту, незалученість широкої спонсорської допомоги в діяльності останніх, недоліки у працевлаштуванні тощо.

Визнання Україною Конвенції ООН про права дитини, її основних вимог у національному законодавстві України зумовило посилення уваги громадянськості до дітей, які тимчасово або постійно позбавлені сімейного оточення.

Сьогодні у нашій державі законодавче вирішення захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, базується на положеннях ст. 52 Конституції України: «Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, покладається на державу».

Базові положення щодо влаштування дітей, котрі з певних причин можуть виховуватися у власній родині (смерті батьків, позбавлення батьківських прав чи засудження батьків, асоціальні умови виховання в рідній родині і т.д.), викладені у Сімейному кодексі України.

Законодавчим документом, що містить основні положення щодо захисту прав дітей, є Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. Законом визначення основні положення щодо створення і забезпечення оптимальних умов для розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки. Зокрема, безпритульні діти влаштовуються тимчасово до притулків для неповнолітніх, у яких створюються умови для соціальної адаптації, ведеться підготовка до повернення у рідні сім’ї або до передачі під опіку (піклування). Контроль за умовами виховання і проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування у родинах опікунів (піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу, у прийомних сім’ях покладається на органи опіки й піклування чи інші спеціально уповноважені органи.

На подолання негативних явищ, зокрема попередження дитячої бездоглядності та безпритульності, профілактики правопорушень серед дітей, спрямовані Укази Президента України «Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей, їхньої соціальної реабілітації в суспільстві» від 18 березня 1998 року і «Про додаткові заходи дитячій бездоглядності» від 28 січня 2000 року.

З метою забезпечити тимчасове влаштування безпритульних дітей, а також визначення їхнього статусу і подальшого місця проживання, службами у справах неповнолітніх створюються притулки для неповнолітніх, діяльність яких регулюються Постановою Кабінету Міністрів України «Про Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх» від 9 червня 1997 р.

Аналіз документів про роботу окремих міністерств і відомств із даною категорією молоді і безпритульних дітей, дозволив вичленити окремі аспекти діяльності державних структур щодо соціальної допомоги підліткам. Управління гуманітарної освіти і виховної роботи Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України виконує певні функції щодо профілактики бездоглядності:

- виявлення дітей, які залишилися без опіки батьків та їх розміщення у навчально-виховних закладах;

- здійснення контролю за відвідуванням такими дітьми навчально-виховних, загальноосвітніх закладів.

Міністерство розробило систему інформування потенційних усиновителів, опікунів і піклувальників. Крім того, Міністерство постійно працює над механізмом повернення дітей шкільного віку до навчання, які з різних причин покинули школу.

Міністерство охорони здоров’я України в основному надає медичну допомогу дітям, в тому числі безпритульним дітям. Це стосується саме тих дітей, які вилучені з вуличного середовища правозахисними органами. Перш, ніж потрапити до навчального закладу, вони направляються у стаціонарні відділення лікарень для повного медичного обстеження, де, при потребі, отримують необхідну медичну допомогу.

Державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді взяв на себе функцію координатора роботи обласних, міських та районних центрів служб для сім’ї, дітей та молоді щодо надання юридичної, психологічної і соціальної допомоги безпритульним дітям. Основна увага приділяється створенню центрів по роботі з безпритульними дітьми, дітьми-сиротами, «Телефону довіри», консультативних пунктів.

Підрозділами кримінальної міліції у справах дітей проводиться практична робота з безпритульними дітьми. Зокрема, це:

- пошук і повернення до постійного місця проживання неповнолітніх, які залишили сім’ю (у випадку можливості повернення туди);

- виявлення дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, жебрацтво, проституцію;

- притягнення до відповідальності батьків за невиконання своєї соціально-виховної функції стосовно дітей.

Служба у справах дітей основним своїм завданням щодо захисту їх прав бачить налагодження діяльності між різними суб’єктами з питань проведення заходів щодо профілактики бездоглядності серед дітей та підлітків.

Таким чином, у нашій державі діє певна система соціального захисту і підтримки безпритульних дітей. Проблемами безпритульності в Україні займається низка державних і благодійних організацій, однак вирішуються вони на недостатньому рівні, про що свідчить зростаюча кількість бездомних дітей.

Тому є нагальна потреба в удосконаленні існуючої системи державних закладів та установ для такої групи дітей. Для вирішення цього питання також необхідно залучити представників громадських організацій, благодійні фонди, які могли б надавати фінансову та матеріальну допомогу.

Окрім цього, не слід забувати, що першопричинами цієї проблеми є інститут родини, рівень морального і духовного розвитку батьків, культури народження і виховання батьків. Тож питання дитячої безпритульності слід розглядати через призму внутрішньо-сімейних відносин, які формуються під впливом загальнодержавних факторів.

Саме тому для виходу із такої непростої ситуації держава має приділяти значну увагу соціальному, матеріальному, моральному становищу сучасної сім’ї, заохочувати до здорового способу життя, створення повноцінної родини, яка свідомо та відповідально ставитиметься до питання народження дитини і буде здатна її виховати й забезпечити усім необхідним.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке фонові для злочинності явища?

2. Яким чином Ви можете охарактеризувати зв’язок між фоновими явищами та злочинністю?

3. Стисло охарактеризуйте алкоголізацію населення України як фонове для злочинності явище.

4. Як впливає на злочинність наркотизація населення України?

5. В чому вбачається зв’язок проституції зі злочинністю?

6. Чи є в Україні проблема суїцидальності та яким чином вона пов’язана зі злочинністю?

7. Які форми насильства в сім’ї Ви знаєте?

8. Охарактеризуйте засади запобігання насильству в сім’ї.

9. Дайте характеристику безпритульності, як фоновому для злочинності явищу.

 

Література:

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М., 1980.

2. Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причины преступлений и устранение их органами внутренних дел. – М., 1985.

3. Блувштейн Ю.Д., Зыгрин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений. – Минск, 1986.

4. Кудлай Г.П. Специализированные субъекты профилактики правонарушений несовершеннолетних. – К., 1991.

5. Ковалкин А.А., Хруппа И.С., Губарев В.Л. Деятельность органов внутренних дел по выявлению и предупреждению группового сбыта наркотических средств. – К., 1993.

6. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекції. – Х., 1994.

7. Ґоттфредсон М., Герші Т. Загальна теорія злочину / Пер. з англ. Н. Бордукової. – Х., 2000.

8. Зелинский А.Ф. Криминология. Учебное пособие. – Х., 2000.

9. Рущенко І.П. Соціологія злочинності: Монографія. – Х., 2001.

10. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3-х кн. Кн. 2. – К., 2007.

11. Курс лекций по криминологии / Под. ред. проф. Даньшина И.Н. (Общая часть) и проф. Голины В.В. (Особенная часть). – Х., 2007.

12.Парфанович І.І. Соціальна профілактика. Курс лекцій.Тернопіль, 2009.

13. Бандурка О. М., Литвинов О.М. Протидія злочинності та профілактика злочинів: Монографія. − Харків, 2010.

14. Журавель Т.В., Лях Т.Л., Нікітіна О.М. Використання інтерактивних методів та мультфільмів у профілактиці ризикованої поведінки: методичний посібник для спеціалістів, які працюють з бездоглядними та безпритульними дітьми та підлітками. – К., 2010.

15. Зріз наркотичної ситуації в Україні (дані 2010 року) / Під ред. А. М. Вієвського, М. П. Жданова, С. В. Сидяка та ін. – К., 2011.

16. Противодействие преступности: Учебное пособие / Литвинов А.Н., Давыденко Л.М., Давыденко М.Л. и др. – К., 2011.

17. Бова А.А. Модель факторів, що обумовлюють насильство в сім’ї [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/ magcontent.php3?m=8&n=54&c=115

18. Всесвітня доповідь ООН про наркотики від 02.06.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unodc.org/unodc/en/data-and-analysis/WDR-2011.html

19. Мельник А.В.Соціальні характеристики хворих, які скоїли суспільно небезпечні дії на час гострих алкогольних психозів // Сборник научных работ Института неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины и Харьковской областной клинической психиатрической больницы № 3 (Сабуровой дачи), посвящённый 210-летию Сабуровой дачи. – Киев-Харьков, 2010. – Т. 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.psychiatry.ua /books/actual/paper066.htm.

20. Проституція в Україні: результати соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vsekommentarii.com/news/2009/12/26/1917483.htm

Тема 2.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.