Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Характеристика та протидія наркотизації та алкоголізації населення



На сьогоднішній день наркотизація як української, так і світової спільноти є однією з найгостріших медико-соціальних проблем. Дещо зупинимось на тлумаченні термінів, що вживатимуться в цьому параграфі.

Наркотичні засоби – речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15 лютого 1995 року), здатні викликати фізичну залежність внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму. Вживання наркотичних засобів в залежності від видів останніх здатне викликати стан ейфорії, обумовлений посиленням гальмівних нейрон-психічних реакцій або ж навпаки – підвищення рухової та мозкової активності, з’явлення галюцинацій. Зловживання наркотичними засобами призводить до захворювання на наркоманію.

Психотропні речовини – речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, що впливають на центральну нервову систему, збуджуючи чи заспокоюючи процеси, що в ній протікають та включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. За типом дії на нервову систему психоактивні (психотропні) речовини поділяються на сім категорій: нейролептики, транквілізатори, седативні засоби, антидепресанти, нормотимічні засоби (адаптогени), психостимулятори. Зловживання психотропними речовинами призводить до захворювання на токсикоманію.

Прекурсори – речовини та їх солі, класифіковані у міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, що використовуються для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також хімічні речовини і їх солі, що використовуються з такою самою метою і віднесені до вказаної категорії Комітетом.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – синтетичні та виділенні із природної сировини продукти, що мають хімічну структуру і властивості, схожі за структурою та властивостями з речовинами, що викликають стимулюючий, депресивний чи галюцинаційний стан, небезпечні для здоров’я населення у разі зловживання ними і не затвердженні як наркотичні засоби чи психотропні речовини міжнародними конвенціями ООН, а також рішенням Комітету.

Наркоманія (від грецьких слів narke – заціпеніння, сон, і mania – божевілля, пристрасть, потяг) – психо-фізіологічне захворювання, викликане вживанням наркотичних речовин. Суттєвими ознаками наркоманії є: 1) непереборна тяга до прийому наркотиків (пристрасть до них) і 2) тенденція підвищення кількості прийнятої речовини.

Наркотизація – процес поширення захворюваності на наркоманію. Наркотизація населення України наразі зберігає несприятливі тенденції та обумовлює, тим самим, значний рівень злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. За останні п’ять років у структурі наркотичної злочинності питома вага найбільш розповсюджених злочинів залишається незмінною. Зокрема, у 2009 році зареєстровані такі наркозлочини, як: незаконне виробництво, придбання, перевезення наркотичних засобів без мети − 31885 (-10,6 % до попереднього року); незаконне виробництво, придбання, перевезення чи збут наркотичних засобів – 16672 (-1,7% до попереднього року); організація або утримання наркопритонів – 2098 (-14,1% до попереднього року); схиляння до вживання наркотичних засобів – 661 (-19,9% до попереднього року).

Найбільш ефективним способом запобігання наркозлочинам є саме протидія наркотизації.

За даними Міністерства охорони здоров’я України станом на червень 2011 року на офіційному обліку у наркодиспансерах перебувало близько 260 тисяч хворих на наркоманію. З них 97 % – це ін’єкційні наркомани. Дослідження «Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти», проведене в 2010 році, показує, що 9% респондентів віком 15-34 роки мали досвід вживання будь-яких наркотичних речовин протягом життя. Найбільш поширеною речовиною є марихуана або гашиш – її вживали 8% респондентів. Екстазі вживали 2% респондентів. Перше вживання наркотичних речовин у 32% респондентів відбулось у віці 12-16 років, ще у 32% – від 17 до 18 років, а у віці 19-28 років – 30% молодих людей. Серед чоловіків найбільший відсоток – 34,4% спробували вперше наркотичні речовини у віці від 12 до 16 років, а серед жінок – 44,4% у віці 19-28 років. Тенденція показує, що молоді люди чоловічої статі раніше пробують вживання наркотиків, ніж жінки.

Протягом останніх 30 днів перед опитуванням, про вживання наркотичних речовин принаймні один раз на тиждень повідомили 4% тих, хто мав досвід вживання наркотиків та 13% повідомили, що вживали наркотики рідше одного разу на тиждень. Найбільший відсоток виявився серед підлітків 15-17 років – 22,2%. Найменший відсоток, а саме 9,6% – серед молоді 26-30 років.

45% респондентів вважають, що наркотики придбати скоріше легко та дуже легко, якщо цього захотіти. Серед тих респондентів, які мали досвід вживання наркотиків, відповіді розподілились наступним чином: 50% респондентів вважають, що будь-які наркотики придбати скоріше легко. При цьому, 77% вважають легким придбати марихуану або гашиш, героїн та кокаїн – по 25%, легко придбати екстазі вважають можливим 38% молодих людей. Легким та дуже легким вважають придбання декількох наркотичних речовин одночасно 30% респондентів, які мають досвід вживання наркотиків.

За даними Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України станом на 01.01.2011 року в Україні зареєстровано 5926 осіб (12,94 на 100 тисяч населення), яким встановлено діагноз розладу психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин і взято під диспансерний нагляд. Серед них 3273 особи (7,15 на 100 тисяч населення) вживають опіоїди, 757 осіб (1,65 на 100 тисяч населення) – канабіноїди, 1707 осіб (3,73 на 100 тисяч населення) – кілька наркотичних речовин, 325 осіб (0,71 на 100 тисяч населення) – інші психоактивні речовини. Від загальної кількості зареєстрованих осіб цієї категорії 4901 уживали наркотичні речовини внутрівенно. Під профілактичний нагляд у зв’язку з епізодичним вживанням наркотиків було взято 11466 осіб.

Як видно з наведених даних, проблема наркотизації українського суспільства торкається, перш за все, молодіжного пласту, що зводить її до рангу загроз національній безпеці. Проте, окрім внутрішньодержавних несприятливих факторів, ця проблема щільно пов’язана зі світовими процесами глобалізації та поширенням транснаціональної злочинності. У зв’язку з цим певний інтерес становить Всесвітня доповідь про наркотики, підготовлена та опублікована Управлінням ООН з наркотиків та злочинності (ЮНОДК) 02 червня 2011 року.

Згідно з результатами досліджень, проведеними ЮНОДК світові ринки кокаїну, героїну і каннабісу залишаються стійкими, але при цьому має місце розширення масштабів виробництва опіоідів рецептурного відпуску і нових синтетичних наркотиків і зловживання ними. Незаконне культивування опійного маку і кокаїнового куща, як і раніше здійснюється лише в декількох країнах (Афганістан, М’янма, Колумбія, Перу, Болівія). Не дивлячись на те, що сталося різке скорочення виробництва опію і деяке скорочення масштабів культивування кокаїнового куща, в цілому масштаби виготовлення героїну і кокаїну залишалися значними.

Україна, як відомо, є державою-транзитером значних об’ємів наркотичних засобів. Наразі відомі три найбільші транзитні шляхи наркотиків через територію нашої держави: Афгано-Пакистанський, Таджицький та Балканський. Значна частина наркотиків при їх переміщенні залишається в Україні. З Центральної і Південно-Східної Азії в Україну поставляють усе більш значні партії опію та героїну, з території Китаю і Північної Кореї надходять ефедронні препарати, із Західної Європи ввозяться синтетичні наркотики, з країн Латинської Америки – кокаїн. Україна вже сьогодні є великим споживачем героїну з Афганістану, Ірану і Пакистану і власником головного транспортного коридору для доставки наркотиків в Угорщину, Чехію, Словаччину, Німеччину, Італію, Іспанію, Росію і країни Балтії.

Серед країн далекого зарубіжжя на Афганістан доводиться 20% контрабандних наркотиків, з нього до України ввозиться опій, героїн, гашиш. Потім іде Пакистан, з якого ввозиться героїн, гашиш. Китай виробляє чверть амфетамінів, 21% барбітуратів і транквілізаторів, 60% сильнодіючих речовин. Кокаїн увозиться з Колумбії, Перу, США, Болівії, Венесуели, Бразилії, Європи. Лікарські й синтетичні наркотики ввозяться з Індії, Туреччини, Польщі, Німеччини, Нігерії, Голландії

Крім того, суттєвими є обсяги і вітчизняного нарковиробництва. У зв’язку з цим дещо зупинимось на найбільш поширених видах наркотиків як вітчизняного, так і зарубіжного походження.

Каннабіс – найбільш поширений в Україні наркотичний засіб рослинного походження[1]. Він містить в собі понад 400 різних хімічних сполук, що викликають галюцинаторні реакції. Найвідоміша з діючих речовин – тетрагідраканнабінол (ТГК) – здатна відкладатися в жирових клітинах і залишатися в організмі протягом місяця, негативно впливаючи на функціонування центральної нервової системи та статеві органи. Вживають каннабіс курильним способом.

Дослідження ЮНОДК показали, що інтенсивне (довгостроковий регулярний вжиток, у великих дозах) використання продуктів каннабісу з великою силою дії може підвищити ризик виникнення психічних розладів. Середня концентрація основної психоактивної речовини в продуктах каннабісу (ТГК), перевищує показник 10-15-річної давності, що свідчить про активну селективну роботу в цьому напрямку. Культивування марихуани має широке поширення, оскільки вона в основному виробляється для внутрішніх і регіональних ринків.

Метамфетамін (первітін) або МЕТ – це білий кристалічний наркотичний засіб синтетичного походження. Приймають метамфетамін ін’єкціями, вдихають (інгаляції через ніс), або курять. Метамфетамін також вживають орально. Метамфетамін викликає гіперактивність, що триває зазвичай від 6 до 8 годин.

Найпоширеніший метамфетамін – «екстазі» (відноситься до групи психостимуляторів) – має до 40 різновидів. Його вживання викликає психози, які супроводжуються страхом, агресією та галюцинаціями.

Екстазі (МDMA) – речовина психоактивної дії, що чинить стимулюючий та галюциногенний вплив[2]. Нарковиробники випускають його в таблетках, на яких відтискають символ (долар, каченя, зірка, вишенька), що дозволяє відрізнити свій продукт на нелегальному наркоринку.

LSD (діетиламід лізергінова кислота) – психотропна речовина ряду галюциногенів. Його вживання тягне за собою неорганічне ушкодження головного мозку, що супроводжується психозними станами: паніка, агресивність, страх, сильні галюцинації. Зазвичай зберігається та збувається у виді просоченого квадратику перфорованого паперу розмірами 5х5 мм.

Опіати – природні алкалоїди опійного маку, що мають вплив на опіатні рецептори центральної нервової системи. Найпоширеніші представники: героїн[3], морфін, кодеїн, метадон, наркотин, альфетаніл, суфентаніл, екстракційний опій[4], ацетильований опій[5].

Кетамін (каліпсол) – медичний анестетичний засіб, що володіє сильним галюциногенним впливом[6]. Випускається в пляшках для ін’єкцій. Застосовується внутрівенно, іноді шляхом вдихання випаровувань.

Кокаїн – порошкоподібний наркотичний засіб (інколи буває в кристалічній формі (крек)[7]. Кокаїн переважно вдихають («нюхають»), інколи вводять внутрівенно, попередньо розвівши водою. Деякі похідні кокаїну нагрівають на фользі і вдихають дим, який утворився. Наркотик отримав свою назву від рослини кока, з якої він зазвичай виробляється.

Серед сильнодіючих засобів токсикомани вживають лікарські препарати, які належать до снотворних або транквілізаторів – седуксен, реланіум, клофелін, нозепам, похідні барбітурової кислоти (барбітурати чи так звана «барбітура»). Крім того, вони використовують хімічні речовини й реактиви – ефіри, ацетон, діхлоретан, хлороформ, бензин, антифриз, толуол, а також побутові хімічні засоби – плямовивідники, туалетну воду, клеї, розчинники фарб, рідини для чистки одягу, аерозолі тощо.

Зараз в Україні триває інтенсивна структурна перебудова нелегального ринку наркотиків: висококонцентровані і коштовні опій, кокаїн, героїн, амфетаміни та екстазі витісняють традиційні для України макову солому, марихуану, гашиш. Наприклад, кількість вилучених амфетамінів з 2001 року зросла у 133 рази, кокаїну − в 23, героїну − у 8 разів.

Аналіз останніх змін у структурі вилучених правоохоронними органами наркотиків підтверджує також тенденцію поступового заміщення легких наркотичних засобів більш концентрованими і дорогими. Так, у порівнянні з 2001 роком спостерігається зниження загальної питомої ваги марихуани і соломи маку на 11,6%, гашишу і опію – на 12,5%. При цьому питома вага кокаїну виросла на 30%, стимуляторів амфетаминового ряду – на 20%, героїну – на 10%.

Зазначена тенденція проявляється і у зміні вартісної структури вилучених наркотиків. Питома вага вартості синтетичних наркотиків збільшилась з 10,6 % у 2001 р. до 38,4 % у 2009 р. Якщо п’ять років тому основний дохід наркоділків формувався в результаті незаконного обігу опію, то тепер головну роль у формуванні доходів грають амфетаміни і кокаїн (36,2 % загальної вартості).

Механізм дії наркотичних засобів та психотропних речовин такий: спочатку вони викликають ейфорію або гіперактивність. Після цього настає стан прострації (наркотичного сну), а потім збудження змінюється пригніченням центральної нервової системи (синдром абстиненції). За достатньо короткий термін вживання наркотиків (інколи вистачає кількох актів вживання) відбувається захворювання людини на наркоманію, що супроводжується необхідністю у регулярному вживанні наркотичних засобів або психотропних речовин.

Небезпека наркоманії полягає в тому, що вона дуже швидко й безповоротно руйнує фізичне і психічне здоров’я людини. Звідси простежується зв’язок наркотизації населенні зі злочинністю, який проявляється у наступних аспектах:

1) під безпосереднім впливом наркотичних засобів та психотропних речовин на організм людини послаблюються стримуючі та контролюючі механізмі в структурі особистості, що обумовлює підвищений ризик вчинення злочинів, зокрема агресивно-насильницької та корисливої спрямованості;

2) задоволення потреби у систематичному вживанні наркотичних засобів передбачає значні витрати на їх придбання, що також є потужним фактором вчинення злочинів корисливої спрямованості;

3) необхідність у задоволенні хворобливих потреб в наркотичних засобах передбачає наявність попиту на останні та продукує відповідну пропозицію. Таким чином, наркотизація безпосередньо сприяє збільшенню рівня виробництва (виготовлення) та збуту наркотичних засобів, їх контрабанди, тобто вчинення злочинів, передбачених статтями 305, 307, 309 КК України. В свою чергу ринок наркотиків пов’язаний із іншими, найбільш небезпечними формами злочинності, передовсім організованою, транснаціональною.

Серед пріоритетних заходів протидії наркотизації населення України слід виділити наступні:

1. Співпраця на міжнародному рівні з метою викриття наркотрафіків та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

2. Посилення державного контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів: оптимізація контрольних механізмів у системі установ МОЗ України; удосконалення політики у сфері ліцензійної діяльності, зокрема, на фармакологічному ринку.

3. Створення такої організаційної моделі механізму протидії наркозлочинності, що включала б, по-перше, підвищення статусу Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України; по-друге, організаційні ланки в структурі виконавчої влади регіонального рівня, які забезпечували б на даному рівні організацію антинаркотичної діяльності, особливо поза сферою роботи правоохоронних органів; по-третє, координаційні ланки, що структурно забезпечують (за напрямами): оперативно-розшукову діяльність, зовнішню розвідку, досудове слідство, адміністративну діяльність у сфері контролю за легальним обігом наркотиків, забезпечення єдиної інформаційної бази з питань обігу наркотиків і протидії наркозлочинності, інші напрями протидії, зумовлені характером складної оперативної обстановки.

4. Активізація державної підтримки та реформування процесу надання медичної допомоги наркозалежним. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1238 від 6 листопада 1997 р. «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» здійснюється огляд осіб із груп ризику. Але в цілому форми надання допомоги хворим на наркоманію у медичних закладах як загального, так і закритого типу, потребують удосконалення. В державній системі охорони здоров’я лікування осіб з наркотичними проблемами здійснюють наркологічні заклади (диспансери, лікарні), які є спеціалізованими амбулаторно-поліклінічними та/або стаціонарними установами. Окремі наркологічні підрозділи (кабінети, стаціонарні відділення та/або спеціалізовані палати) організовані у складі інших лікувально-профілактичних установ, в тому числі загальної медичної мережі. Перелік закладів та підрозділів затверджується МОЗ України.

За даними Центру медичної статистики МОЗ України станом на 01.01.2011 року існує 47 наркологічних установ бюджетного фінансування, у тому числі 44 наркологічних диспансери (25 з них – на обласному рівні) та 3 наркологічні лікарні. Розгорнуто 5943 наркологічних стаціонарних ліжок (13,0 на 100 тис. населення), у тому числі: 4397 – в наркологічних установах (398 – в наркологічних лікарнях, 3754 – в обласних, 20 – в міжрайонних, 225 – в міських наркологічних диспансерах), 165 – в центральних районних та районних лікарнях; 1401 – в психіатричних лікарнях та диспансерах. В структурі наркологічних закладів створено 49 денних наркологічних стаціонарів на 1493 місця, де лікувальні заходи проводяться вдень. Організовано 571 дільничний наркологічний кабінет для дорослих та 17 наркологічних кабінетів для підлітків (15-17 років). Організовано 33 кабінети анонімного лікування наркохворих, в яких надається медична наркологічна допомога без реєстрації на наркологічному обліку.

На виконання загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, проводиться робота щодо адаптації клінічних настанов, які створені у ведучих світових центрах по розробці клінічних настанов (NICE, SIGN, ANRQ, NZGG). В 2010 році внесена заявка МОЗ України на адаптацію клінічних рекомендацій надання медичної допомоги хворим з «психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів. Гостра інтоксикація. Стан абстиненції», розроблених на принципах доказової медицини.

5. Поширення профілактичних програм (як урядових, так і не урядових), спрямованих на оздоровлення населення, пропаганду здорового способу життя. В країні популяризується волонтерський рух та лідерство за методикою «рівний-рівному». Наразі є недостатнє фінансування мережі «Школи волонтерів», слабка навчально-методична база, складнощі у роботі з волонтерами у сільській місцевості. Проте дослідження свідчать про активізацію роботи з популяризації здорового способу життя серед молоді. Зокрема, відзначається, що молодь цікавиться різнобічною волонтерською роботою, зокрема формуванням здорового способу життя та благодійністю.

Профілактичні проекти/програми в полі вибіркової профілактики реалізуються здебільшого через мережу спеціалізованих центрів, соціальних служб, мобільних консультативних пунктів, «клінік дружніх до молоді», служб телефону довіри, аптек. Окремі профілактичні проекти ініціюються недержавними організаціями за фінансової підтримки міжнародних донорів. Так, спеціалісти проекту «Профілактика ВІЛ/СНІДу та пропаганда здорового способу життя серед дітей вулиці» створили серію навчальних мультиплікаційних фільмів «Невигадані історії» на основі реальних історій та за допомогою дітей і підлітків, які більшість свого часу проводять на вулиці. Профілактичні інтервенції в рамках цього проекту включають питання попередження вживання психоактивних речовин та формування здорового способу життя (Журавель Т.В., 2010).

Окремо слід кілька слів сказати і про наркозамісну (метадонову) терапію. Ця програма впроваджена в Україні за сприяння кількох неурядових міжнародних організацій та підтримана Міністерством охорони здоров’я (Наказ МОЗ України № 645 від 10.11.2008 р. «Про затвердження методичних рекомендацій «Замісна підтримувальна терапія в лікуванні із синдромом залежності від опіоїдів»»). Її суть зводиться до соціалізації осіб, які хворі на опіоїдну залежність шляхом безкоштовного надання їм метадону[8], припиненні поширення ВІЛ-інфекції з допомогою зменшення немедичного споживання ін’єк­ційних наркотиків (героїн, ацетильований опій). Не заперечуючи значимість вказаної мети та необхідність існування цієї форми терапії в Україні, зазначимо лише те, що ця програма потребує ретельного доопрацювання, адже містить ряд недоліків організаційно-правового характеру, що обумовлюють низку зловживань з боку медичного персоналу та службових осіб і унеможливлюють досягнення поставленої цілі.

Не менш серйозною проблемою для України є алкоголізація населення.

Алкоголізація – поширення захворюваності на алкоголізм внаслідок зловживання алкогольними напоями. Зв’язок пияцтва зі злочинністю можна простежити, звернувшись до даних офіційної статистики. Так, у 2005 році у стані алкогольного сп’яніння було вчинено 2450 злочинів, у 2006 – 2165, у 2007 – 2042, у 2008 – 1943, у 2009 – 1802, у 2010 – 1494. Цей динамічний ряд можна подати у вигляді наступної діаграми.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.