Характеристика та протидія суїцидальності

Суїцид – навмисне заздалегідь обдумане позбавлення себе життя, один з видів насильницької смерті. Людська властивість самознищення існує як «зворотній бік» її саморегулюючої поведінки. В її основі лежить саморуйнування людини через прийняття свідомого рішення про це.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у другій половині ХХ ст. самогубства вийшли на четверте місце серед причин смертності з тенденцією до постійного зростання: 400-600 тис. осіб щороку на планеті кінчають життя самогубством. Кількість тих, хто вчинив замах на самогубство, у 8-10 разів більша.

Відповідно до критеріїв ВООЗ психічне здоров’я нації перебуває під загрозою, якщо число суїцидів перевищує 20 випадків на 100 тис. населення. Серед країн Європи з найвищим його рівнем за даними ВООЗ виділяються наступні: Латвія. Литва, Естонія, Росія, Україна. Щодо України, то рівень суїцидальності з року-в-рік підвищується: 19 – у 1988р., 29,8 – у 2008р.

Самогубство у всіх випадках є проявом складної взаємодії суїцидальних якостей особи і соціального середовища. З-поміж концепцій суїцидології найбільшого поширення набула теорія соціально-психологічної дезадаптації.

Дезадаптація – це непристосованість, конфлікт особи з соціальним середовищем.

Конфлікт, який перейшов поріг дезадаптації, називається кризою або кризовою ситуацією. Об’єктивно дезадаптація проявляється у невідповідності поведінки особи її соціальній ролі та ситуації, що виливається у компенсаторні форми поведінки. Суб’єктивно – це широка гама психоемоційних переживань. При перевищенні порогу дезадаптації відбувається неадекватна реакція особи.

Механізм суїциду: особисті деформації та негативні соціальні фактори – конфліктні ситуації – соціально-психологічна дезадаптація – крах ціннісних орієнтацій – провокуючі зовнішні чинники + мотиваційна готовність – прийняття рішення піти з життя – парасуїцид – суїцид (Парфанович І.І., 2009).

Суїциди пов’язані зі злочинністю багато в чому тотожним детермінаційним комплексом. Крім того, психічні стани особи, яка перебуває у готовності до самогубства значно знижують контролюючі механізми у структурі її особистості, в результаті чого стає можливим вчинення злочину. Так наприклад, у 2009 р. мешканець сел. Білозерка Херсонської обл. через фінансові труднощі, пов’язані з неспроможністю виплати банківського кредиту, облив бензином свою дружину та підпалив її. Від отриманих опіків жінка померла. Далі, чоловік облив бензином себе та також підпалив, заподіявши собі смерть.

Аналіз розподілу суїцидальних спроб за порами року показує, що максимальна кількість спроб здійснюється весною і влітку, менше восени і менше всього взимку. Виключно чітко видно відмінності між місяцями року: мінімальний рівень спостерігається в лютому, далі йде значний (в 3 рази) підйом до квітня, після невеликого спаду зберігається високий рівень в липні і серпні, потім слідує другий мінімум у вересні і другий підйом в жовтні – листопаді (Парфанович І.І., 2009). Походження цих підйомів може бути різним – весняний і літній можуть бути пов'язані безпосередньо з зростанням температури, тоді як осінній прийнято пов'язувати з сезонним афектним розладом, виникнення якого обумовлено зниженням інсоляції. Необхідно також враховувати психо-соціальні чинники. Зокрема, весняне зростання суїцидальності обумовлене інтенсифікацією соціальних контактів, конфліктів і вживанням алкоголю.

Як свідчать результати дослідження Проекту молодих медиків України «Життя є!», розподіл кількості спроб по днях тижня виявив найбільші рівні по середах, четвергах і неділях, мінімальні – по вівторках і суботах. Спостерігаються підйоми суїцидальності у зв’язку з соціальними явищами (святковими днями), що традиційно пов’язують з фрустрацією передсвяткових очікувань і збільшенням споживання алкоголю. Протягом доби закономірно спостерігалася мінімальна частота спроб в 3 год. ночі, потім наставало поступове підвищення до 14 год., потім зниження до 15–17 год. і другий підйом до 19–22 год., після чого йде спад. Вченими також виявлено досить помітний зв’язок рівня самогубств з місячним циклом. У повний місяць і молодика частота спроб зростає, в першу і останню чверть Місяця – знижується. Різниця між максимальним і мінімальним рівнями складає від 10 до 30%. При спробі пов’язати частоту суїцидальних спроб і погодні умови було виявлено, що існує слабка (але достовірна) позитивна кореляція з двома показниками – температурою і вогкістю.

Аналізуючи отримані дані, слід зазначити, що аутодеструктивна поведінка має часові характеристики, пов’язані з порою року, місяцем, днями тижня і часом доби, що досить ясно простежуються. Основні спостережувані профілі збігаються з даними, отриманими при аналізі суїцидальної поведінки населення таких країн, як Голландія і Великобританія. Таким чином, незважаючи на соціокультурні відмінності, основні часові характеристики суїцидальних спроб у країнах Західної і Східної Європи близькі, що вказує на першорядну роль власне природних чинників.

Ще Дюркгейм виділив чотири основні мотиви суїцидів: альтруїстичний і егоїстичний, з одного боку, фаталістичний і аномічний – з іншого. «Аноміз» – тип соціально-психологічної ізоляції, що настає при ослабленні зв’язків, які поєднують індивіда і його соціальне середовище. Аномічне самогубство є результатом заплутаної розбіжності між особистістю і оточуючим її середовищем.

Проте такі складні види поведінки, як суїцидальна поведінка, викликані, як правило, не одним, а кількома одночасно діючими і взаємодіючими мотивами, що створюють розгорнуту систему мотивації дій і вчинків людини.

Вченими виділяються наступні основні причин суїцидів: 1) дезадаптація, пов’язана з порушенням соціалізації, коли місце людини в соціальній структурі не відповідає рівню його домагань; 2) конфлікти з сім’єю, частіше всього обумовлені несприйняттям системи цінностей старшого покоління; 3) алкоголізація і наркотизація як підґрунтя для виникнення суїцидальної ситуації і передумов для швидкої її реалізації.

Вказані детермінанти суїцидальної поведінки обумовлюються відповідний комплекс запобіжних заходів, що включає:

– створення системи ефективного соціального захисту громадян на основі подальшого реформування всіх сторін життєдіяльності суспільства, а також усунення паразитичних форм поведінки;

– зміну соціальної практики поводження з особами, потенційно схильними до суїцидів, і перехід на якісно новий рівень розгляду відповідної проблеми за рахунок врахування її психологічної складової;

– підвищення соціально-правової активності громадян за рахунок розвитку нових форм залучення населення до забезпечення правопорядку, соціальної підтримки громадян, які займають активну життєву позицію в справі зміцнення законності;

– стимулювання з боку держави створення соціальних служб, недержавних структур, фундацій допомоги, реабілітаційних центрів і інших установ захисту громадян;

– навчання кадрів соціальних служб, повсюдне впровадження і переорієнтація діяльності державних служб на уважне, зацікавлене відношення до всіх громадян;

– проведення профілактичних індивідуальних або групових бесід, зборів, нарад, тренінгів і занять з особами, що характеризуються підвищеним ступенем схильності до суїциду, а також контроль їх поведінки.

Поиск по сайту: