Кримінологічне поняття та історичні витоки організованої злочинності

Організована злочинність являє собою один із найскладніших та найнебезпечніших видів злочинності, що може посягати одночасно на економічні, політичні, правові і моральні сфери суспільства внаслідок розгалуженості сфер її злочинної діяльності.

Первинні корені сучасної організованої злочинності можна знайти, розглядаючи соціально-економічні протиріччя в Італії на початку ХІХ століття, внаслідок яких виникла така форма злочинності, як мафія, що стала прообразом сучасної організованої злочинності. Спочатку ця форма організованої діяльності мала вигляд таємного товариства, що було створено для захисту населення від ворожих військ та розбійних нападів, а у подальшому трансформувалося в певну озброєну організацію, яка органічно вплелася в суспільно-економічні та політичні відносини, притаманні Сицилії та Південній Італії. За думкою Хеннара Хесса, мафіозі стали своєрідним «проміжним» феноменом, який розмістився між вповноваженими до застосування впливу представником офіційної влади та кримінальним злочинцем (Х. Хесс, 1970 р.). З 1957 року сицилійська мафія, діяльність якої була обмежена територією острова, перетворюється у діючий у цілому світі міжнаціональний наркокартель. «Коза Ностра» стає єдиним синдикатом, що займається торгівлею як героїном, так і іншими наркотиками в різних регіонах світу.

В цілому ж наявність організованої злочинності визнається у більшості країн світу. Так, ще в 1967 році після достатньо ґрунтовного вивчення феномену організованої злочинності у США президентська комісія сформулювала одне з перших визначень цього явища: «Організована злочинність – це співтовариство, що прагне діяти поза контролем американського народу та його влади. Вона включає тисячі злочинців, що діють в рамках таких же складних структур, як структури великих корпорацій, що підкорені своїм законам, які застосовуються з більшою жорстокістю, ніж закони влади. Її діяльність не імпульсивна, а є результатом складних угод, спрямованих на досягнення контролю над цілими сферами діяльності для отримання великих прибутків».

Що ж стосується вітчизняної кримінологічної думки, то за радянських часів досить тривалий час офіційно вважалося, що у країні немає і не може бути такого роду злочинності, тому тривалий час вона не була предметом вивчення. Розглядаючи це питання, вказувалося, що існують лише злочини, вчинені групою (групами) осіб.

На теренах нашої держави вперше на державному рівні визнання наявності організованої злочинності відбулося лише 23 грудня 1989 року з прийняттям з’їздом народних депутатів СРСР постанови «Про посилення боротьби з організованою злочинністю» № 976-1, де констатувалося, що злочинці об’єднуються в організовані групи, підвищується рівень їх озброєності, технічної оснащеності, відбувається зрощування злочинних груп з корумпованими посадовими особами. Однак вона була фактично розчинена в інших проблемах боротьби зі злочинністю, тому не мала достатньої ваги. З того часу, форми організації, структурні особливості, сфери поширення організованої злочинності суттєво змінилися з урахуванням докорінних змін у соціально-економічній, політичній, правовій, культурно-ідеологічній підсистемах суспільства. У зв’язку з цим, на сьогоднішній день основними напрямами діяльності організованої злочинності слід визнати:

– рекет, розбійні напади, вбивства на замовлення, торгівлю людьми, групові злісні та особливо злісні хуліганства, протиправний автобізнес;

– фінансово-банківські шахрайства, кримінальна приватизація, порушення податкового законодавства, контрабанда, рейдерство, тіньовий лоббізм;

– торгівлю зброєю, наркотиками, організацію проституції, викрадення людей з наступним отриманням викупу тощо.

Суспільна небезпечність організованої злочинності має істотну відмінність від інших злочинних проявів, оскільки вона може здійснювати вплив на політичні та соціальні процеси та явища в країні. Така характеристика організованої злочинності виводить її на якісно інший рівень, що дозволяє вважати її не лише кримінально-правовим явищем, а й політичним, соціальним, що становить реальну загрозу національній безпеці країни.

Що стосується сутності категорії «організована злочинність», слід зауважити, що буквальне її тлумачення дозволяє віднести до даного виду злочинності будь-які злочини, що характеризується ознакою організованості. Ця позиція підтримується і на законодавчому рівні: згідно ст. 1 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. Однак, ця позиція висвітлює лише одну сторону явища, вказує на одну ознаку організованої злочинності – кількісну характеристику як злочинів, так і осіб (груп осіб), що їх вчиняють.

У більш загальному (широкому) значенні під організованою злочинністю слід розуміти відносно масовий, стійкий, інституційний вид групових корисливих соціальних практик, форми прояву яких передбачені чинним КК України.

Якщо кримінологічне поняття «організована злочинність» означає відносно масове соціально-інституційне явище, то кримінально-правова його інтерпретація визначає лише ознаки злочинів, що вчинені в організованих формах з метою врахування цієї обставини в санкціях кримінально-правових норм та при призначенні покарання.

І. М. Даньшин пропонує таке кримінологічне визначення поняття організованої злочинності: це згуртування кримінального середовища в масштабі певного регіону, окремої галузі господарства (її виробничих об’єднань) або в певних сферах управління шляхом утворення стійких, згуртованих, ієрархічно побудованих злочинних угруповань (спільнот), зорієнтованих на тривалу злочинну діяльність із метою здобування постійних значних доходів, часто із замаскованим використанням офіційних економічних та організаційних структур, а також корумпованих елементів державного апарату (Даньшин І.М., 1999)

Виходячи з цього визначення, організовану злочинність характеризують щонайменше три основні ознаки:

- систематичне зайняття злочинною діяльністю;

- економічна ознака (збагачення або накопичення капіталу тощо);

- наявність корупційних зв’язків.

Поряд з вказаними ознаками слід також виділятиодзнаки, що безпосередньо не випливають з визначення, а є похідними:

- масовий характер;

- відносна стійкість;

- інституційний характер;

- родова приналежність до соціальних практик;

- корислива спрямованість.

Масовість передбачає значну кількість вчинюваних злочинними угрупованнями злочинів.

Відносна стійкість відображає, як стійкість показників організованої злочинності, так і особливості діяльності злочинних угруповань. Останні передбачають наявність розгалуженої системи заходів безпеки як від зовнішніх загроз – з боку правоохоронних органів, так і від внутрішніх – з боку кримінальних конкурентів. Означена система передбачає:

а) налагодженість корумпованих зв’язків в органах влади. Корупція є важливою ознакою організованої злочинності. У зв’язку з цим організована злочинність та корупція розглядаються не як самостійні соціальні феномени, а лише як складові частини одного. Внаслідок цього поєднуються функції боротьби з організованою злочинністю з корупцією;

б) наявність резервних капіталів (так звані «общаки»); в) розвиненість внутрішньоорганізаційної системи санкцій за злочинно-корпоративні порушення; г) наявність груп фізичного захисту (так звані «бійці»).

Характеристика інституційності відображає функціональне навантаження організованої злочинності у суспільстві, яке, наразі, передбачає виконання компенсаторних, політичних, економічних функцій з імплементацією у відповідні сфери соціального управління.

Ведучи мову про організовану злочинність, як різновид соціальних практик, відображається діяльнісна характеристика аналізованого соціального феномену, що передбачає його динамізм, системність та тривалість існування у часі.

Метою систематичного вчинення злочинів є накопичення певного капіталу або збагачення. Як правило, більшість злочинних угрупувань створюється для постійного вчинення злочинів у виді промислу з метою одержання великих прибутків.

Одержані прибутки «відмиваються» через систему банківських операцій та вноситься у вигляді вкладу в легальний бізнес або використовується для придбання ліквідної власності (нерухомість, дорогоцінні метали тощо). Таким чином частина грошей спрямовується на підтримання діяльності організації, забезпечення її функціонування протягом тривалого строку.

В якості самостійних додаткових ознак організованої злочинності окремими кримінологами також виділяються:

- наявність матеріальної бази (створення власних грошових фондів, наявність банківських вкладів, нерухомості);

- наявність зареєстрованих підприємств, кооперативів, ресторанів, казино і т. ін.;

- наявність колегіального органу управління, в якому управління організацією здійснюється групою осіб, що мають рівне положення;

- наявність статуту, що передбачає певні правила поведінки, традиції та санкції за їх порушення;

- наявність функціонально-ієрархічної системи – поділ організації на певні групи, міжрегіональні зв’язки, наявність проміжного керівного центру, інформаційної служби, груп швидкого реагування та ін.;

- використання засобів кримінальної субкультури – особливої нормативної системи, що виконує функції консолідації та маскування (жаргон, правила поведінки, система стягнень та покарань, кар’єрна та інша статусна ієрархія);

- наявність інформаційної бази (збирання різного роду відомостей, розвідка та контррозвідка).

Аналіз поняття організованої злочинності спонукає до його відмежування від такого виду злочинності, як професійна. Остання характеризується постійним характером злочинної діяльності, яка виступає для особи єдиним чи основним джерелом доходу, здійснюється у відповідності до кримінальної спеціалізації та кваліфікації. Таким чином, організована злочинність може існувати як на професійній основі, так і на разовій, що не передбачає певної систематичності дій, «фаховості» у вчиненні злочинів певного виду тощо. В той же час і професійна злочинність може мати як організовані форми, так і бути в формі індивідуальної злочинної діяльності.

Отже, організована та професійна злочинність в певних своїх частинах перетинаються, співпадають, а в певних – різняться між собою та не ототожнюються за суб’єктами злочинної діяльності.

Поиск по сайту: