 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Завідомо незаконні затримання, привід, арешт (ст. 371)⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 12
Затримання особи провадиться у точній відповідності з положеннями ст. ст. 106, 1061, 115 і 1652 КПК України, арешт і тримання під вартою у відповідності зі ст. 1652 КПК України. Саме порушення цих вимог утворить цей злочин. З суб’єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом, коли особа усвідомлює, що діє незаконно і бажає цього. Суб’єкт – працівник органу дізнання, слідчий, прокурор, суддя. У ч.3 ст. 371 встановлена підвищена відповідальність за вчинення зазначених дій, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчиненні з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
3. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) З об’єктивної сторони цей злочин виявляється у пред’явлення обвинувачення особі при відсутності події злочину або складу злочину в її діях або при недоведені участі особи у вчиненні злочину. Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення обвинувачення. Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Суб’єкт – слідчі і прокурори. У ч. 2 ст. 372 – притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією.
4. Примушування давати показання (ст. 373) З об’єктивної сторони цей злочин полягає в незаконних діях, які є засобом примушування особи давати показання під час її допиту. Ці дії можуть проявлятися у різних погрозах, адресованих допитуваному або його близьким, обмані, фальсифікації, пред’явлених особі матеріалів слідства, в різних обіцянках. Суб’єктивна сторона – прямий умисел, мотиви значення не мають. Суб’єкт – спеціальний: робітник правоохоронного органу, який провадить дізнання або досудове слідство. Ч. 2 ст. 373 – вчинення цього злочину із застосуванням психічного або фізичного насильства або із знущанням над особою. Якщо наслідком було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження або вбивство, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.
5. Порушення права на захист (ст. 374) З об’єктивної сторони цей злочин виражається: 1) у недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника; 2) в іншому грубому порушенні права підозрюваного, обвинуваченого підсудного на захист. Суб’єктивна сторона – тільки прямий умисел, при якому особа усвідомлювала, що грубо порушує право на захист, і бажала цього. Суб’єкт спеціальний – особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор або суддя. У ч.2 ст. 374 встановлені кваліфікуючі ознаки цього злочину: - засудження внаслідок зазначених порушень невинної особи; - вчинення злочину за попередньою групою осіб; - настання внаслідок порушень інших тяжких наслідків.
6. Невиконання судового рішення (ст. 382) З об’єктивної сторони цей злочин виражається в умисному невиконанні вироку, рішення, ухвали, постанови суду з цивільних, кримінальних, адміністративних справ, що набрали законної сили, або у перешкоджанні їх виконання. Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Суб’єкт – тільки службова особа, яка відповідно до своїх повноважень повинна була виконати рішення суду, або, використовуючи ці повноваження, мала можливість йому перешкодити. У ч. 2 ст. 382 встановлена відповідальність за ті самі дії вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за цей злочин, або якщо злочином заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам. У ч. 3 ст. 382 встановлена відповідальність за умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини.
7. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383) З об’єктивної сторони злочин полягає у повідомленні про нібито вчинений злочин, яке адресується органу дізнання, слідчому, прокурору або суду. Неправдиве повідомлення може стосуватися як самого факту злочину, так і особи, яка нібито вчинила злочин. Злочин вважається закінченим з моменту отримання такого повідомлення відповідним органом, незалежно від того, чи була порушена кримінальна справа, чи було притягнуто до кримінальної відповідальності особу, про яку говориться у повідомленні. Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Суб’єкт – будь-яка особа. У ч. 2 ст. 383 передбачений кваліфікований вид цього злочину: завідомо неправдиве повідомлення, поєднане з обвинуваченням особи у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинене із корисливих мотивів.
8. Завідомо неправдиве показання (ст. 384) З об’єктивної сторони цей злочин полягає у даванні завідомо неправдивих показань свідком чи потерпілим або завідомо неправдивому висновку експерта під час проведення дізнання, досудового слідства або провадження розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, а також у завідомо неправдивому перекладі, зробленому перекладачем. Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Суб’єкт – свідок, потерпілий, експерт, перекладач. Ч. 2 ст. 384 встановлює відповідальність за ті самі дії, якщо вони були поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинений з корисливих мотивів.
9. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385) За вчинення цього злочину відповідають лише особи, викликані як свідки або призначені експертом чи перекладачем у суді, або під час провадження досудового слідства або провадження розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України. За ч. 2 ст. 385 ККУ не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів своєї сім'ї чи близьких родичів.
10. Порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395) З об’єктивної сторони цей злочин виражається: 1) у самовільному залишенні особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду; 2) у неприбутті без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі. Суб’єктивна сторона – прямий умисел, пов'язаний з метою ухилитися від адміністративного нагляду. Суб’єкт – особа, яка досягла 18 років, щодо якої встановлений адміністративний нагляд. Це особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкі або особливо тяжкі злочини або засуджені два або більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо: 1) під час відбування покарання їх поведінка свідчить про небажання стати на шлях виправлення і вони залишаються небезпечними для суспільства; 2) після відбуття покарання або умовно-дострокового звільнення вони, незважаючи на попередження Органів Внутрішніх Справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення.
11. Приховування злочину (ст. 396). Може полягати у приховуванні злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів здобутих злочинним шляхом. З об’єктивної сторони приховування – це лише активна діяльність із приховування злочину чи злочинця. Заздалегідь не обіцяне приховування – злочин триваючий: він починається з моменту приховування злочину або злочинця і закінчується його припиненням або присіченнням. Суб’єктивна сторона – прямий умисел, за якого винний усвідомлює, що приховує тяжкий або особливо тяжкий злочин і бажає цих дій. Суб’єкт – будь-яка особа, за винятком осіб, зазначених у ч. 2 ст. 396 (члени сім'ї, близькі родичі).
Поиск по сайту: |