 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364)
Закон визначає зловживання владою або службовим становищем як умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Об’єктивна сторона цього злочину має три обов’язкові ознаки: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, яка полягає в певних діях або бездіяльності суб’єкта; 2) настання наслідків у вигляді істотної шкоди право охоронюваним інтересам; 3) причинний зв'язок. Суб’єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною або змішаною формою вини. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мотив: 1. корисливі мотиви; 2. інші особисті інтереси; 3. інтереси третіх осіб. У ч. 2 ст. 364 встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки; а в ч. 3 – за вчинення службового зловживання працівником правоохоронного органу.
4. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365) – це умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом прав та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Об’єктивна сторона цього злочину вимагає наявності причинного зв’язку між діяннями і наслідками. Найбільш характерними випадками перевищення службових повноважень є: а) вчинення дій, які входять до компетенції будь-якої іншої службової особи; б) вчинення дій, які можуть бути вчиненні даною службовою особою, але лише за наявності певних обставин4 в) вчинення дій одноосібно, тоді як вони можуть бути вчиненні лише колегіально; г) вчення дій, на які жодна службова особа і за жодних обставин законом не уповноважена. З суб’єктивної сторони перевищення влади або службових повноважень характеризується умисною або змішаною формою вини, щодо діяння – умисел. Мотиви можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. У ч. 2 ст. 365 встановлена відповідальність за дії, якщо вони супроводжувались: 1) насильством; 2) застосуванням зброї; 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями. Насильство може бути як фізичним, так і психічним. Якщо фізичне насильство виразилось в умисному нанесення тяжких тілесних ушкоджень або умисному заподіянні смерті, то дії винного кваліфікуються за ч. 3 ст. 365 як такі, що призвели до тяжких наслідків і за сукупністю. Необережне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного пошкодження або доведення особи до самогубства охоплюється ч. 3 і додаткової кваліфікації не потребує.
5. Службове підроблення (ст. 366). Під службовим підробленням закон розуміє внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів. Предметом цього злочину є офіційні документи. Об’єктивна сторона підроблення може полягати у одній з таких дій: 1) внесення до документів неправдивих відомостей; 2) інше підроблення документів; 3) складання неправдивих документів; 4) видача неправдивих документів. Внесення до документів неправдивих відомостей означає поміщення інформації, що не відповідає дійсності в справжній документ, який при цьому зберігає всі ознаки і реквізити справжнього. Підроблення документів передбачає повну або часткову зміну змісту документа або його реквізитів шляхом виправлень, підчисток, дописок, витравлювань та іншими подібними способами. За способом свого вчинення підроблення може бути матеріальним – внесення різних змін в справжній документ, і інтелектуальним – складання неправдивого за змістом, але справжнього за формою документа. За ч. 1 ст. 366 злочин визнається закінченим з моменту вчинення вказаних дій незалежно від того, чи спричинили вони наслідки і чи був використаний підроблений документ. Суб’єктивна сторона - за ч. 1 ст. 366 характеризується тільки прямим умислом, а за ч. 2, де кваліфікуючою ознакою є настання тяжких наслідків, вина щодо останніх може бути умисною і необережною. Суб’єктом може бути тільки службова особа.
6. Службова недбалість (ст.. 367) Недбалість – це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом прав та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується: 1. невиконанням або неналежним виконанням службових обов’язків через несумлінне ставлення до них; 2. настанню наслідків у вигляді істотної шкоди або тяжких наслідків; 3. причинним зв’язком між неналежною поведінкою по службі та наслідками, що настали. Для об’єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція даної службової особи; б) коло службових обов’язків, покладених на неї цим актом; в) яким способом і які конкретні дії суб’єкт повинен був здійснити за даних обставин. г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущенні ним порушення; е) які наслідки вони спричинили. Суб’єктивна сторона частіше виражається у необережній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків. Можлива і змішана форма вини. Суб’єкт – тільки службова особа. У ч. 2 ст. 367 встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
7. Одержання хабара (ст. 368) Одержання службовою особою у будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи, будь-якої дії, з використанням наданої їй влади чи службового становища. Хабар – це незаконна винагорода матеріального характеру. Ним можуть бути: майно (гроші або матеріальні цінності), право на майно або будь-які дій майнового характеру ( безоплатне надання послуг, передача майнових вимог або відмова від них. Послуги, пільги та переваги, які не мають майнового характеру (похвальна характеристика, надання престижної роботи, інтимний зв'язок) не можуть визнаватися предметом цього злочину. Якщо в якості предмету злочину виступає зброя чи наркотики – вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів. Об’єктивна сторона цього злочину описана в диспозиції статті. Хабар може даватися як особисто, так і через посередника. Способи – різноманітні і на кваліфікацію не впливають. З усього різноманіття способів давання-одержання хабара можна виділити дві: пряма і завуальована. Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа отримала його: а) за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням наданої їй вдали або службового становища; і б) в інтересах того, хто дає хабар, або в інтересах третьої особи. Якщо незаконна винагорода була одержана у зв’язку з виконанням особою не службових, а суто виробничо-професійних обов’язків, склад одержання хабара відсутній. Одержання хабара визначається закінченим з моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара. Суб’єктивна сторона – прямий умисел, поєднаний з корисливим мотивом. У ч. 2 ст. 368 передбачені такі кваліфікуючі ознаки злочину: 1) одержання хабара у великому розмірі (200 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Великим хабар є і тоді, коли службова особа систематично отримує хабарі дрібними сумами, але вчинене охоплюється єдиним умислом винного. Якщо умисел був спрямований на одержання хабара у великому розмірі, але з причин, що не залежать від волі винного, була отримана лише частини зумовленого хабара, його дій слід кваліфікувати як замах на отримання хабара у великому розмірі. 2) одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище (3, 4, 5, 6 категорії державних службовців); 3) одержання хабара за попередньою змовою групою осіб; 4) одержання хабара повторно; 5) одержання хабара поєднане із вимаганням. За ч. 3 ст. 368 відповідальність настає за одержання хабара в особливо великому розмірі ( 500 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян) або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (1, 2 категорія державних службовців).
8. Давання хабара (ст. 369) нерозривно пов’язано з його одержанням і полягає в передачі службовій особі матеріальних цінностей, права на майно, у вчиненні на її користь дій майнового характеру за виконання (невиконання) в інтересах того, хто дає хабар або третіх осіб, дій з використанням службового становища. Об’єктивна сторона вичерпується самим фактом передачі хабара. Давання хабара є закінченим з моменту прийняття службовою особою хоча б його частини. Якщо запропонований хабар не прийнятий, відповідальність настає за замах на давання хабара. Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Кваліфікуюча ознака – повторність. У ч. 3 ст. 369 сформульовані умови звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка давала хабар: 1) якщо мало місце вимагання; 2) якщо мала місце добровільна заява особи про давання нею хабара. 9. Провокація хабара (ст. 370) – це свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав чи одержав хабара. Те, що давання чи одержання хабара відбулося у зв’язку з провокацією, не виключає відповідальності того, хто дав чи одержав хабар. З суб’єктивної сторони винний діє тільки з прямим умислом, керуючись при цьому різними мотивами, і переслідуючи спеціальну мету – викрити того, хто дав або взяв хабара. Суб’єкт – тільки службова особа.
Поиск по сайту: |