Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Водночас злочини, об'єднані зазначеним родовим об'єктом, мають різні безпосередні об'єкти. Виходячи з цього, можна визначити таку систему цих злочинів:

1.злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації. Це: розголошення державної таємниці ( ст.328); втрата документів, що містять державну таємницю ( ст. 329); передача або збирання відомостей які становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави ( ст. 330).

2.Злочини які посягають на недоторканість державного кордону України. Це: незаконне перетинання державного кордону ( ст. 331); незаконне переправлення осіб через державний кордон України ( ст.332); незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки ( ст. 333); порушення правил міжнародних польотів (ст.334).

3.Злочини, які порушують порядок комплектування збройних сил України, що забезпечує її обороноздатність. Це: ухилення від призову на строкову військову службу (ст.335); ухилення від призову за мобілізацією ( ст. 336); ухилення від військового обліку або спеціальних зборів ( ст. 337).

Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

Об'єктом злочину є цінність держави у виді таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку і становить державну таємницю.

Предметом злочину може бути лише інформація, яка віднесена до державної таємниці.

Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному обнародуванні відомостей, які містять державну таємницю, особою якій ці відомості були довіренні або стали відомі по службі чи роботі, внаслідок чого ці відомості стали надбанням сторонніх осіб.

Сам факт розголошення відомостей, які містять державну таємницю, якщо вони були сприйняті як такі сторонніми особами, утворює склад закінченого злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, коли вони стали відомі хоча б одній сторонній особі.

З суб'єктивної сторони розголошення державної таємниці може бути вчинене як умисно так і необережно. Обов'язковою ознакою вини є усвідомлення суб'єктом того, що відомості, які розголошуються, становлять державну таємницю, і що вони доводяться до відома сторонніх осіб. Так умисним буде розголошення відомостей, якщо суб'єкт бажав похвастати про наявність в нього інформації про державну таємницю. Недбалість має місце, наприклад, у випадку, коли особа, приймаючи відвідувачів, не ховає зі столу документи, які містять державну таємницю, що дає можливість прочитати його стороннім особам. Мотиви розголошення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб'єктом злочину є службова особа, якій такі відомості довірені, або інша особа, якій ці відомості стали відомі по службі чи по роботі, а також військовослужбовці за тих же умов.

Частина 2 статті 328 передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як спричинення тяжких наслідків. Закон не дає поняття тяжких наслідків. Їх зміст визначають, виходячи з конкретних матеріалів справи.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений порядок комплектування Збройних Сил України.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися у формі як дій, так і бездіяльності. Бездіяльність виражається в ухиленні від виконання конституційного обов'язку нести військову службу. Ухилення може здійснюватися різними способами: підробка документів, заподіяння собі тілесних ушкоджень, виїзд з постійного місця проживання з метою уникнути виконання військового обов'язку тощо.

Злочин вважається закінченим при бездіяльності з моменту неявки в зазначений документом (повісткою, розпорядженням, наказом) час прибуття на призовний пункт, військовий комісаріат, а при дії – з моменту, коли призовнику вдалося звільнитися від призову на строкову військову службу. Поважними причинами неявки є:1) хвороба призовника,2) смерть або тяжка хвороба близького родича, 3) перешкода стихійного характеру або інші, обставини, які позбавили призовника можливості особисто прибути у зазначений пункт і строк.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктом злочину може бути тільки призовник, відносно якого було оголошено рішення призової комісії про його придатність до військової служби, про призов на військову службу і строк явки для відправлення його у військову частину.

Частина 2 статті 337 передбачає ухилення від обов'язку проходити навчальні або спеціальні збори. Дотримання цього обов'язку серйозно впливає на військову підготовку і боєздатність військовозобов'язаних.

Поиск по сайту: