Злочини проти авторитету органів влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

З об'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені як шляхом дії (наприклад, наруга над державними символами), так і шляхом бездіяльності ( незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій).

Більшість цих злочинів сформульовані як злочини з формальним складом. Для визнання їх закінченими досить вчинення особою самої дії або бездіяльності, незалежно від настання наслідків.

З суб'єктивної сторони всі злочини цієї групи вчиняються лише умисно, в деяких випадках має місце прямий умисел, поєднаний із спеціальною метою.

Суб'єктом злочину є, як правило, будь-яка особа. За деякі злочини знижується вік відповідальності до 14 років.

Залежно від безпосереднього об'єкта ці злочини можуть бути розділені на такі групи:

1.Злочини у сфері використання державних символів ( статті 338 і 339).

2.Злочини пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян(статті 340 і 341).

3.Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань ( статті 342-353).

4.Злочин у сфері використання документів і засобів отримання інформації (статті 357-360).

5.Інші злочини проти авторитету держави і діяльності громадян ( статті 354-356).

2.Стаття 342 ККУ – опір представникові влади, працівникові правоохоронних органів, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовців.

З об'єктивної сторони злочин полягає в опорі представникові влади під час виконання ним службового обов'язку, опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування.

Опір – це активна протидія виконанню представником влади службових обов'язків.

Для об'єктивної сторони необхідно щоб опір виявлявся при виконанні зазначеними працівниками службових обов'язків або обов'язків з виконання громадського порядку.

Злочин вважається закінченим з моменту активної протидії.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Склад цього злочину відсутній, якщо винний не усвідомлював, що чинив опір зазначеним особам.

Суб’єктом цього злочину є будь-яка особа.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є: ті самі дії поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

Примушення – це фізичний або психічний вплив з метою примусити потерпілого виконати, всупереч його бажанню, явно незаконні дії.

Під фізичним насильством слід розуміти, заподіяння зазначеним особам ударів, побоїв, тілесних ушкоджень.

Погроза – це дії або висловлювання, що виражають намір винного застосувати фізичне насильство щодо цих самих осіб.

Об’єктивна сторона цього злочину виражена у погрозі вбивством, насильством, або знищенням чи пошкодженням майна. При цьому погроза висловлюється винним обов’язково у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків.

Злочин вважається закінченим, коли висловлена погроза, її зміст, доведений до адресата будь-яким способом (усно, письмово, жестами, з використанням технічних засобів).

Суб’єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, поєднаний їз спеціальним мотивом. Дія має місце у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків. Для застосування частини 1 статті 345 не має значення, чи розраховував винний реалізувати погрозу щодо працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів.

Суб’єкт цього злочину будь-яка особа.

У частині 2 статті 345 передбачена відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а у частині 3 статті 345 – тяжкого тілесного ушкодження.

В даному випадку суб’єкт цього злочину – особа, яка досягла 14 років.

У частині 4 статті 345 встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою.

Форма присвоєння може бути будь-якою: словесна, надання підробленого або чужого документа, одягнення форменого одягу представника влади.

Склад цього злочину відсутній, якщо особа видає себе за представника тієї або іншої професії (лікаря, артиста, електрика). Присвоєння владних повноважень, або звання службової особи матиме місце і тоді, коли особа, помилково прийнята за службову, підтримує помилкову думку інших осіб, користується їх помилкою і вчиняє суспільно небезпечні дії. Ці дії можуть бути як злочинними, так і являти собою адміністративні делікти. Якщо дії вчинені використанням самовільно присвоєного звання утворюють злочин, необхідна додаткова кваліфікація за відповідними статтями ККУ.

Суб’єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Мета самовільного присвоєння владних повноважень, або звання службової особи – використання їх для вчинення суспільно небезпечного діяння. За відсутності такої мети цей склад виключається.

Суб’єкт цього злочину – будь-яка особа. У разі присвоєння службовою особою більш високого звання, або посади з більш широкими повноваженнями можлива відповідальність за службовий злочин (стаття 365).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є одержання винагороди шляхом вимагання. Зумовлена винагородою поведінка суб’єкта повинна знаходитись у зв’язку з покладеними на нього конкретними обов’язками.

Злочин вважається закінченим, коли працівник отримав (особисто або через третіх осіб) хоча б частини незаконної винагороди. При цьому не має значення чи виконав суб’єкт свою обіцянку, чи ні, а також той факт до або після її виконання, була передана винагорода.

Суб’єктивна сторона цього злочину - прямий умисел, що поєднаний з корисливою метою

Суб’єкт – особа, яка не є службовою.

6. Стаття 355 ККУ – примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань тобто вимога виконати, чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання.

З об’єктивної сторони злочин характеризується лише діями винного, що виражаються у вимозі виконати чи не виконати цивільно-правове зобов’язання. Цивільно-правове зобов’язання, з приводу якого вчиняється цей злочин, має бути законним за своїм змістом, але необов’язково за формою.

Закінченим злочин буде з моменту пред’явлення вимог, незалежно від того, чи вдалося винному примусити потерпілого вчинити дії, які від нього вимагають. У разі вчинення дій, якими погрожував винний, необхідна додаткова кваліфікація за відповідними статтями ККУ. Якщо злочинцю вдасться досягнути своєї мети, то угоди, які були укладені у зв’язку з примушуванням, є недійсними внаслідок відсутності вільного волевиявлення потерпілого.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом із спеціальною метою. Суб’єкт цього злочину, особа яка досягла 16 років. Вчинення аналогічних дій службовою особою кваліфікується, як перевищення влади або службових повноважень.

У частині 2 статті 355 передбачена відповідальність за вчинення зазначеного злочину повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що є небезпечним для життя і здоров’я, або із пошкодженням чи знищенням майна.

У частині 3 статті 355 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою, або поєднані з насильством небезпечним для життя чи здоров’я, або такі, що завдали великої шкоди чи спричинили тяжкі наслідки.

Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупність трьох ознак: 1) самовільністю, 2) оспорюваністю, 3) заподіянням значної шкоди.

Самовільне вчинення будь-яких дій – це вчинення особою дій на які на її думку, вона має право, всупереч встановленому законом порядку.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є заподіяння самоправними діями особи значної шкоди. Питання про те чи є заподіяна шкода значною вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом щодо дій. Ставлення до наслідків може бути виражене, як в умислі, так і в необережності.

Суб’єктом самоправства може бути лише приватна особа, яка досягла 16 років.

8. Стаття 358 ККУ - підроблення документів, печаток, штампів, та бланків, їх збут, використання підроблених документів.

З об’єктивної сторони злочин характеризується вчиненням однієї з таких дій: підроблення посвідчення або іншого документа, який надає права або звільняє від обов’язків, виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків і у збуті зазначених документів, штампів, печаток та бланків.

Під підробленням посвідчення або іншого офіційного документа треба розуміти: 1) виготовлення, 2) внесення несправжніх відомостей, 3) внесення змін в текст. Закінченим цей злочин вважається з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій у частині 1 статті 358.

Суб’єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі і спеціальній меті – використання підроблених документів, штампів, печатки, бланка за призначенням, як самим підроблювачем, виготівником так і іншими особами. Якщо мета інша – склад злочину відсутній.

Суб’єкт цього злочину – є приватна особа, яка досягла 16 років.

У частині 2 статті 358 передбачена відповідальність за ті самі дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а у частині 3 – за використання завідома підроблених документів.

З об’єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого документа установам, підприємствам організації, або пред’явлення їх службовою особою з метою набути будь-яких прав, або звільнитись від обов’язків.

Злочин вважається закінченим з моменту надання підробленого документу.

Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка використала документ, виготовлений іншою особою. Особа, яка підробила документ, а потім сама ж його використала, відповідає лише за 1 або 2 частиною цієї статті. Частина 3 застосовується до дій особи тоді, коли за виготовлення підробленого документа закінчилися строки давності.

Службові злочини

1. Поняття і злочинів і сфері службової діяльності;

2. Поняття службової особи;

3. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);

4. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365);

5. Службове підроблення (ст. 366);

6. Службова недбалість (ст. 367);

7. Одержання хабара (ст. 368);

8. Давання хабара (ст. 369);

9. Провокація хабара (ст. 370).

1. Родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

Об’єктивна сторона може виражатися у формі дії, так і бездіяльності. Суспільно небезпечне діяння завжди тут зумовлене службовим становищем службової особи, яка: або 1). використовує його для вчинення злочину, діючи у межах своїх повноважень; або 2) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; або 3) не виконує або виконує неналежним чином покладені на неї службові обов’язки. При цьому діяння, що створює об’єктивну сторону службового злочину, завжди вичиняється всупереч інтересам служби.

Обов’язковою ознакою ст. 364, 365 і 367 ККУ є настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння істотної шкоди, яка може виражатися: 1) матеріальних збитках; 2) завдання нематеріальних збитків (фізичні, моральні); 3) матеріального збитку у поєднанні з наслідками матеріального характеру.

З суб’єктивної сторони службові злочини можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність. Вина лише у формі прямого умислу у злочинах, передбачених ст.. 366, 368, 369, 370 ККУ. Психічне ставлення до наслідків як у формі умислу, так і необережності.

Суб’єктом злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності, може бути тільки службова особа, тобто спеціальний суб’єкт.

2. Відповідно до п. 1 примітки до статті 364 службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративних повноважень.

Не є суб’єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ, організацій, які виконують суто професійні, виробничі або технічні обов’язки.

Поиск по сайту: