Особливість українського правового менталітету

Так як уже вище зазначалось, що теорія правового менталітету сьогодні тільки починає формуватися, тому його виділення має практичну цінність та є актуальним. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на певні особливості його формування та існування.

§ По-перше, правова ментальність українського суспільства традиційно відрізнялась і відрізняється недбалим і негативним відношенням до права. Ця особливість сьогодні прийняла дещо інші форми, аніж раніше, що зумовлене радикальною перебудовою усієї української дійсності. Але в онтологічному аспекті це не змінило сутності правової ментальності, що сьогодні виявляється у бурхливому розквіті юридичного нігілізму, який глибоко укоренився у свідомості людей.

§ По-друге, українській правовій ментальності притаманний етатизм (держава розглядається, в ос­новному, як вищий результат і мета суспільного розвитку), про що свідчить уся історія України.

§ По-третє, аксіологічна характеристика ментальності включає в себе як загальнолюдські, загальноцивілізаційні, гуманітарні цінності, так і цінності етнічні, групові, родові тощо. Дані цінності складають генетичний код ментальності, який обумовлює особливості мислення, почуття, поведінки представників різних націй, народностей, соціальних груп.

§ По-четверте, специфіка української ментальності виявляється також у взаємодії з юридичною культурою суспільства, у характерному способі сприйняття правових цінностей

Економічна криза, в якій перебуває Україна, безпосередньо пов’язана з кризою духовності. Як наслідок — зростання злочинності, корупції, прояви антисоціальних явищ. За таких умов право і тільки право має пріоритетне значення, може і повинно позитивно впливати на стабільність українського суспільства. Право покликане бути інструментом духовного оновлення і оздоровлення останнього. Сьогодні виникає нагальна потреба і необхідність у синтезі досвіду творення держави і права.

З огляду на це стає очевидною не тільки сповільненість процесів консолідації, а і їх визначальна пріоритетність. В Україні народ ще не зрозумів, що Українська держава – це він сам, це всі громадяни, яким сьогодні потрібно визначитися і активно включитися в державотворчий процес, працюючи для утвердження державності, наводити всюди лад і довести до добробуту громадян.

Хто ж повинен узяти на свої плечі основний тягар формування українського менталітету? Починати відродження української ментальності, на моє глибоке переконання, потрібно з національної ідеї, виразником якої має стати український Президент, еліта нації, насамперед політична, об’єднана у велику партію національно-державницького спрямування, українська церква, державна (українська) мова, школа, газета, книжка, радіо й телебачення.

Першочергово сформувати український менталітет мусить українська еліта, перш за все політична. Неспроможність колишньої політичної, економічної, інтелектуальної еліти розв’язати проблеми в інтересах громадян України свідчить про те, що серед них були відсутні особистості. Відтак Україна повинна взяти курс на виховання особистості і покласти це завдання у фундамент української національної ідеї. Звичайно, не кожна людина спроможна досягти рівня особистості, але суспільство мусить створити всі умови для розвитку здібностей людини.

Таким чином, аналіз основних особливостей української правової ментальності надає підстав констатувати, що вона є непростим феноменом, є багатогранна, поліаспектна, по-своєму своєрідна і неповторна, у чому її полягає основна цінність.

Існують такі фундаментальні якості природного українського правового менталітету:

1. Український правовий менталітет відбиває специфічні структуровані особливості українського типу правової культури, особливий образ правових думок, які формуються в тих, хто до даної правової культури належить. 2. Український правовий менталітет – це історично зумовлений ідейно-світоглядний та нормативно-правовий, з домінаною ідейної світоглядності феномен. Соціальні перетворення та еволюції української правової культури слабко призводять до зміни правового менталітету, але трансформація його відбувається лише внаслідок значних, революціонизованих культурно-правових змін. 3. Український правовий менталітет входить до структури індивідуальної психіки людини в процесі її залучення до даної правової культури. На протязі життя правова ментальність особливості може модифікуватися, але відбувається це тільки за умови суттєвого впливу на правового індивіда будь-якої нової для нього культурно-правової форми і, як правило це пов’язано з глибинними психолого-правовим зрушеннями. 4. В українському правовому менталітеті суспільне та індивідуальне правове зливаються і стають нерозрізненими. Він являє собою і суспільно-правове явище, яке виступає як незалежна від окремих людей соціокультурна правова реальність, і явище особистісно-правове, яке характеризує правову психіку окремої людини. Правовий менталітет українського народу є одночасно і правовою ментальністю його окремих представників. 5. Український правовий менталітет укорінюється у підсвідомих глибинах людської правової психіки, і його носії можуть правоусвідомити його зміст лише ціною спеціальних зусиль. Ментально-правові установки зазвичай задаються людині чимось само собою зрозумілим, і вони спираються на них у своєму правовому мисленні і правомірній (слухняній) поведінці з глибокого дитинства, не задумуючись, чому вони саме так думають і діють, а не інакше. Правова ментальність особистості важко піддається (якщо людина не стара, або стара, але мешкає у правовій державі) або зовсім не піддається (якщо людина за середнім віком або стара, або мешкає у неправовій державі) перебудові (конкретних науково-теоретичних правових досліджень з цього приводу нема), але звісно, що ментально-правове поле структурується не однією, а деякими водночас та вразночас спільними правовими ідеям, які виявляються в категоріях культури та правової культури, їх відомих артефактах і архетипах. 6. Український правовий менталітет є першоосновою формування невід'ємних ментальних прав первинних суб'єктів української правової свідомості та культури. 7. Український ідеологіно-правовий менталітет є першоосновою формування від'ємних ідеологічних прав вторинних суб'єктів української правової свідомості та культури, якщо останні наміренно порушують ментальні права.

Українську правову ментальність можна розглядати на різних рівнях: 1) на рівні соціоправокультурних світів чи типів правової культури (правова ментальність архаїчна, антична, західноєвропейська, східна); 2) на рівні національних правових культур (правова ментальність українців, росіян, китайська, американська); 3) на рівні правових (законодавчих) субкультур, носіями яких є різні соціальні групи (правова ментальність дворянська, акторська, християнська, православна). Зміст правового менталітету складається з ментально-правових комплексів – правоуявлених і правоусвідмлених образів, які формуються накладанням «категоріальної правової (законодавчої) сітки» на конкретні правові (законодавчі) явища правової дійсності і визначають їх нормативне сприйняття. Ментально-правові комплекси визначають собою «згустки ментально-правових (різноментально-правових ) слів», дещо ніби особливого «ущільненя» ментально-правового поля, які надають йому характер негомогенності, неоднорідності; у нас це складові пропорції різнонаціональноментальної шільності формули української правової та національної ідіоми [12, С.11-18].

Поиск по сайту: