Роль бактерій у природі

Бактерії відіграють важливу роль на Землі. Вони беруть найактивнішу участь у кругообігу речовин у природі. Всі органічні сполуки і значна частина неорганічних піддаються за допомогою бактерій істотним зміна. Кругообіг речовин у природі є основою існування життя на Землі.

Розпад всіх рослинних і тваринних решток і перетворення перегною і гумусу виробляється в основному бактеріями. Бактерії - потужний біотичний фактор в природі. Перший грунт на нашій планеті був створений бактеріями. Однак і в наш час стан і якість грунту залежить від функціонування грунтових бактерій . Особливо важливі для родючості грунту так звані азотфіксуючі бульбочкові бактерії - симбіонти бобових рослин. Вони насичують грунт цінними азотними сполуками.

Бактерії виконують функцію санітарів. Вони очищають брудні стічні води, розщеплюючи органічні речовини і перетворюючи їх в нешкідливі неорганічні . Ця властивість бактерій широко використовується в роботі очисних споруд.

3. Імунітет - як захисна реакція організму від чужорідних молекул.

Імунітет – це несприятливість організму до інфекційних захворювань.

Це реакції боротьби за збереження специфічності та сталості внутрішнього середовища організма.

Імунітет - захист від зовнішньої чи внутрішньої біологічної агресії, захист від антигенів. Термін „антиген” походить від грецького anti – проти та genos – рід.

Для організму роль антигенів можуть виконувати різноманітні агенти з чужорідною генетичною інформацією. Але вони завжди викликають в макроорганізмі реакції імунітету.

До 1885 р. у вивченні імунітету визначалися два конкуруючі напрями. Перший очолював Т.ІМечников. Він розвивав теорію клітинного імунітету і розглядав фагоцитоз як основний фактор захисту організму від інфекції. Представником другого напряму був П.Ерліх, який вважав, що основним захисним механізмом від інфекцій є гуморальні фактори сироватки крові. Інтенсивні дослідження цієї важливої проблеми ще до кінця XIX ст. показали, що ці дві точки зору не є протилежними, а доповнюють одна одну.

В 1908 р. Т.І.Мечников і П.Ерліх за розробку вчення про імунітет були удостоєні Нобелівської премії.

Видовий імунітет є наслідком тривалої еволюції взаємовідносин організму і патогена. Він може бути абсолютним і відносним та залежить від тих біологічних особливостей цих організмів, які сформувалися у процесі історичного розвитку в ході природного добору, мінливості й генетичної адаптації до умов довкілля.

До антигенів відносяться:

- патогенні хвороботворні бактерії;

- токсини патогенних хвороботворних бактерій;

- специфічні високомолекулярні речовини-білки, ферменти, полісахариди;

- власні перероджені мутантні і пухлинні клітини;

- отрути рослинного і тваринного походження: змій, павуків, бджіл;

- гриби, віруси, рикетсії;

- анатомічні структури бактерії - капсули, спори, джгутики, клітинна стінка.

Імунітет може бути таких видів: тканинний, гуморальний, функціональний.

Функціональний імунітет – це неспецифічні реакції несприятливості. Наприклад, підвищення температури, порушення діяльності центральної нервової системи.

Тканинний імунітет – це форма несприятливості, яка включає захисні властивості і бар’єрні форми тканин, клітин, організмів. Серед них можна назвати тімус – загрудинна залоза внутрішньої секреції; кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли, слизові оболонки, епітеліальні шари шкіри, форменні елементи крові. Всі вони здатні до фагоцитозу. Фагоцитарна теорія імунітету була розроблена І.І.Мечниковим.

Фагоцитоз – це внутрішньоклітинне травлення.

Процес фагоцитозу йде по фазам:

- наближення фагоцита до патогенна;

- адсорбція і поглинання мікробу у фагосому;

- утворення фаголізосоми;

- ферментативне перетравлення.

Фагоцити – це клітини, які поглинають і перетравлюють живих і мертвих мікробів, а також інших генетично чужорідних агентів.

Гуморальний імунітет – це несприятливість, яка зв’язана з бактерицидними властивостями крові і лімфи. Розрізняють неспецифічні фактори гуморального імунітету (комплімент, лейкіни) і специфічні – антитіла.

Антитіла – це високо специфічні білки, які утворюються і накопичуються в крові при введенні антигенів і вступають з ними у взаємодію.

В 1895р. Вчений Відаль застосовує сироватку крові з антитілами для діагностики черевного тифу. І зараз цю реакцію використовують для визначення виду бактерій. Наприклад, для ідентифікації кишкової палички, сальмонели, для діагностики різних захворювань.

преципітини – антитіла, які утворюють з антигеном дрібний осад – преципітат, а реакція називається реакцією преципітації, її застосовують для діагностики сибірки.

антитоксини – антитіла, які нейтралізують токсини.

лізини – антитіла, які утворюються в сироваткі крові і проводять лізис антигенів.

Імунітет розрізняють слідуючи видів: імунітет природжений або спадковий. Це несприятливість до інфекції, яка передається від матері до дитини. Якщо несприятливість викликає в процесі життєдіяльності, то імунітет зветься набутий. Він поділяється на активний і пасивний.

Пасивний набутий імунітет створюється введенням в організм сироватки з готовими антитілами проти збудника хвороби, тобто проти антигена. Сироватку добувають у донора, який переніс відому хворобу.

Активний набутий імунітет – це результат перенесення хвороби, або вакцинації. Вакцина – це препарат із живих збудників захворювання із послабленою вірулентністю або з убитих патогенних.

Вакцини поділяються на чотири групи за складом:

- вакцини з живих патогенів з послабленою вірулентністю – це сибірка, сказ, грип, чума.

- убиті збудники хвороби – від холери, тифа.

- вакцини, які складаються з антитоксинів. Антитоксини виробляють шляхом обробки екзотоксинів формаліном або іншими шляхами – дифтерія холера, ботулізм.

- вакцини, які являють собою комплексні препарати, хімічні речовини з авірулентних або послаблених вірулентних токсинів.

Резистентність може бути властивою всьому організму або його окремим системам, тканинам і органам. Вона пов'язана з анатомо-фізіологічними і генетичними особливостями організму, з його механічними гуморальними і клітинними неспецифічними факторами захисту тощо.

Основу механізмів природженого імунітету до інфекцій становить відсутність у клітинах макроорганізму рецепторів і субстратів, які необхідні для адсорбції і розмноження збудника інфекції, наявність речовин, що блокують його репродукцію, здатність організму-хазяїна синтезувати різні інгібітори у відповідь на проникнення патогенних мікроорганізмів.

У формуванні природного імунітету важливу роль відіграє нормальна мікрофлора в організмі людини і тварин. Якісні і кількісні порушення в складі мікробіоценозів у організмі людини одержали назву дисбактеріозів. Дисбактеріози виникають найчастіше в результаті тривалого прийому антибіотиків, а також при хронічних інфекціях, внаслідок дії радіації і дії екстремальних факторів. При дисбактеріозі відбувається придушення облігатної мікрофлори мікроорганізму і активне розмноження умовно-патогенних бактерій (Proteus, Pseudomonas) і дріжджових грибів Candida albicans.

Облігатні мікроорганізми, які продукують речовини типу антибіотиків, молочну кислоту, спирти, пероксид водню та інші сполуки, проявляють антагоністичні властивості відносно багатьох патогенних бактерій.

Отже, Функціонування біологічної системи «мікроб-хазяїн» чи «вірус-хазяїн» те ж один із випадків гомеостазу в природі: живе бореться з живим, випробовуючи одне одного на міцність, на вміння пристосовувати до умов довкілля. Коли ж «хазяїн» помирає то мікроскопічні організми знищують його тіло зсередини. Отож користь від мікроорганізмів у масштабах планети незрівнянно перевищує шкоду, якої вони завдають.

Поиск по сайту: