Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Походження грибів, їх будова та значення



 

Гриби – група безхлорофільних організмів. У переважної більшості людей вони асоціюються зі шапинками білих грибів, красноголовців, підберезників або х неїстівними , проте дивовижно гарними мухоморами. Однак те, що ми звикли називати грибом, це лише його плодове тіло, а грибниця ж знаходиться в землі, займаючи там велику площу.

Вони дуже різноманітні за типом онтогенетичного розвитку, розмірами, формою, особливостями розмноження й життєдіяльності. Пліснява на несвіжих продуктах харчування, дріжджі, від яких ,,бродить’’ фруктовий сік, руді смуги на листках жита або пшениці, ,,сажа’’ на кукурудзі – все це гриби.

Одні вчені відносять гриби до нижчих рослин, інші - до окремого царства, поряд із царствами рослин і тварин. Із рослинами їх поєднує жорстка клітинна стінка й те, що вони не спроможні вільно пересуватися в просторі. З тваринами – гетеротрофний тип живлення.

Гриби – це унікальна за своєю будовою система. Вегетативне тіло гриба складається з міцелію (грибниці) – системи тонких розгалуджених ниток – гіфів, через що має велику поверхню контакту з довкіллям. Сплетення розгалужених гіфів утворює грибну тканину. Щільна міцеліальна тканина називається стромою, дуже щільне сплетення гіфів – склероцієм.

Цікаво, що гіфи являють собою тонкі розгалужені нитки, де протоплазма розділена перегородками на ,,відсіки’’: там може міститися одне або кілька ядер. Гриб росте дуже швидко: окремі екземпляри здатні утворювати міцелій зі швидкістю до 1 км/год ( це за умови, що достатня кількість вологи і тепла).

Гриби розмножуються вегетативно – шматочками міцелію, а також нестатевим і статевим способом. За нестатевого розмноження над грибницею піднімаються , і на їхніх кінцях розростається утвір, де дозріває маса спор. Прикладом може бути порхавка: замолоду її плодове тіло біле й навіть їстівне, а потім темнішає, висихає, і якщо на нього наступити, здіймається ,,курява’’. Оце й є спори, які, розносячись вітром або водою, завойовують життєвий простір.

На прикладі грибів особливо простежується, наскільки життєвий процес підпорядкований забезпеченню мінливості організму, як системи: не в кожного гриба є чоловічі й жіночі репродуктивні органи, однак злиття ядер завжди відбувається лише тоді, коли гриби які беруть участь у процесі статевого розмноження, хоч чимось між собою різняться.

Мабуть, найцікавішою властивістю грибів є їхня здатність вступати в симбіоз із групами рослин і прокаріотами – синьо-зеленими водоростями. Напевне кожен бачив гранітні брили, порослі брунатно – жовтими плямами лишайників, але хто задумувався про інтегративність – властивість відкрито-незрівноваженої системи, де кожний компонент змінює властивості цілого.

Лишайник зовні не має чогось спільного ні з грибом, ані з водоростю, й усе таки це результат симбіотичного союзу гриба й водорості. Водорість забезпечує гриб продуктами фотосинтезу, а гриб, в свою чергу, поглинає воду та мінеральні речовини, які необхідні водорості. Завдяки цьому лишайник живе там, де умов для кожного з цих компонентів немає.

Ще однією цікавою властивістю грибів є їхня здатність вступати у взаємовигідні зв’язки з коренями рослин, утворюючи мікоризу.

Мікоризаспівжиття грибів із вищими рослинами.

Кожен, хто був у лісі, знає, що красноголовець росте під осикою, підберезник – під березою, а білі гриби краще шукати в дібровах. Це не випадково: гриби спроможні вступати в симбіоз із більшістю вищих рослин. При цьому гіфи гриба утворюють мікоризний чохлик навколо центральної частини кореня рослини. Гриб дістає від рослини поживні речовини, в основному вуглеводи, а рослина від гриба – не мінералізовані органічні сполуки азоту, а також вітаміни й активатори росту, що їх синтезує гриб.

Симбіоз із рослинами – це та причина, з якої гриби практично неможливо вирощувати в штучних умовах.

Деякі гриби ведуть паразитичний спосіб життя й, буває , навіть убивають свого хазяїна, після чого починають живитися його рештками. Паразитують гриби здебільшого на рослинах, значно знижуючи врожай с/г культур: фітофтора, ,,медяна роса’’, сажка, ,,борошниста роса’’.

У природі гриби паразитують не лише на рослинах, а й на комахах, рибах і навіть на людині, спричинюючи захворювання шкіри, легень,кон’юнктивіти, часом дуже тяжкі.

І все таки вбачати саму тільки шкоду від цих організмів було б несправедливим. Із давніх-давен людина успішно використовувала гриби в своєму господарстві. Живучи в шкірці виноградних ягід, гриби перетворюють їхній сік на вино. Без одноклітинних грибів дріжджів неможливе випікання хліба на рівні сучасних технологій і т.д..

Головне ж – гриби так само необхідні для існування нашого світу, як і бактерії. Вони розкладають органічні рештки й азотовмісні сполуки, після чого їхні складові знову залучаються в кругообіг речовин у природі.

Окремо варто зазначити ліки, яким людина завдячує царству грибів. Насамперед це антибіотики, які змусили відступити хвороби, що раніше вважалися невиліковними й смертельними.

Отже, гриби постають як унікальна жива система, яка функціонує таким чином, що є однаково необхідною, але в той же час і шкідливою для досить широкого спектру ,,об’єктів’’.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.