Гриби – група безхлорофільних організмів. У переважної більшості людей вони асоціюються зі шапинками білих грибів, красноголовців, підберезників або х неїстівними , проте дивовижно гарними мухоморами. Однак те, що ми звикли називати грибом, це лише його плодове тіло, а грибниця ж знаходиться в землі, займаючи там велику площу.
Вони дуже різноманітні за типом онтогенетичного розвитку, розмірами, формою, особливостями розмноження й життєдіяльності. Пліснява на несвіжих продуктах харчування, дріжджі, від яких ,,бродить’’ фруктовий сік, руді смуги на листках жита або пшениці, ,,сажа’’ на кукурудзі – все це гриби.
Одні вчені відносять гриби до нижчих рослин, інші - до окремого царства, поряд із царствами рослин і тварин. Із рослинами їх поєднує жорстка клітинна стінка й те, що вони не спроможні вільно пересуватися в просторі. З тваринами – гетеротрофний тип живлення.
Гриби – це унікальна за своєю будовою система. Вегетативне тіло гриба складається з міцелію (грибниці) – системи тонких розгалуджених ниток – гіфів, через що має велику поверхню контакту з довкіллям. Сплетення розгалужених гіфів утворює грибну тканину. Щільна міцеліальна тканина називається стромою, дуже щільне сплетення гіфів – склероцієм.
Цікаво, що гіфи являють собою тонкі розгалужені нитки, де протоплазма розділена перегородками на ,,відсіки’’: там може міститися одне або кілька ядер. Гриб росте дуже швидко: окремі екземпляри здатні утворювати міцелій зі швидкістю до 1 км/год ( це за умови, що достатня кількість вологи і тепла).
Гриби розмножуються вегетативно – шматочками міцелію, а також нестатевим і статевим способом. За нестатевого розмноження над грибницею піднімаються , і на їхніх кінцях розростається утвір, де дозріває маса спор. Прикладом може бути порхавка: замолоду її плодове тіло біле й навіть їстівне, а потім темнішає, висихає, і якщо на нього наступити, здіймається ,,курява’’. Оце й є спори, які, розносячись вітром або водою, завойовують життєвий простір.
На прикладі грибів особливо простежується, наскільки життєвий процес підпорядкований забезпеченню мінливості організму, як системи: не в кожного гриба є чоловічі й жіночі репродуктивні органи, однак злиття ядер завжди відбувається лише тоді, коли гриби які беруть участь у процесі статевого розмноження, хоч чимось між собою різняться.
Мабуть, найцікавішою властивістю грибів є їхня здатність вступати в симбіоз із групами рослин і прокаріотами – синьо-зеленими водоростями. Напевне кожен бачив гранітні брили, порослі брунатно – жовтими плямами лишайників, але хто задумувався про інтегративність – властивість відкрито-незрівноваженої системи, де кожний компонент змінює властивості цілого.
Лишайник зовні не має чогось спільного ні з грибом, ані з водоростю, й усе таки це результат симбіотичного союзу гриба й водорості. Водорість забезпечує гриб продуктами фотосинтезу, а гриб, в свою чергу, поглинає воду та мінеральні речовини, які необхідні водорості. Завдяки цьому лишайник живе там, де умов для кожного з цих компонентів немає.
Ще однією цікавою властивістю грибів є їхня здатність вступати у взаємовигідні зв’язки з коренями рослин, утворюючи мікоризу.
Мікориза – співжиття грибів із вищими рослинами.
Кожен, хто був у лісі, знає, що красноголовець росте під осикою, підберезник – під березою, а білі гриби краще шукати в дібровах. Це не випадково: гриби спроможні вступати в симбіоз із більшістю вищих рослин. При цьому гіфи гриба утворюють мікоризний чохлик навколо центральної частини кореня рослини. Гриб дістає від рослини поживні речовини, в основному вуглеводи, а рослина від гриба – не мінералізовані органічні сполуки азоту, а також вітаміни й активатори росту, що їх синтезує гриб.
Симбіоз із рослинами – це та причина, з якої гриби практично неможливо вирощувати в штучних умовах.
Деякі гриби ведуть паразитичний спосіб життя й, буває , навіть убивають свого хазяїна, після чого починають живитися його рештками. Паразитують гриби здебільшого на рослинах, значно знижуючи врожай с/г культур: фітофтора, ,,медяна роса’’, сажка, ,,борошниста роса’’.
У природі гриби паразитують не лише на рослинах, а й на комахах, рибах і навіть на людині, спричинюючи захворювання шкіри, легень,кон’юнктивіти, часом дуже тяжкі.
І все таки вбачати саму тільки шкоду від цих організмів було б несправедливим. Із давніх-давен людина успішно використовувала гриби в своєму господарстві. Живучи в шкірці виноградних ягід, гриби перетворюють їхній сік на вино. Без одноклітинних грибів дріжджів неможливе випікання хліба на рівні сучасних технологій і т.д..
Головне ж – гриби так само необхідні для існування нашого світу, як і бактерії. Вони розкладають органічні рештки й азотовмісні сполуки, після чого їхні складові знову залучаються в кругообіг речовин у природі.
Окремо варто зазначити ліки, яким людина завдячує царству грибів. Насамперед це антибіотики, які змусили відступити хвороби, що раніше вважалися невиліковними й смертельними.
Отже, гриби постають як унікальна жива система, яка функціонує таким чином, що є однаково необхідною, але в той же час і шкідливою для досить широкого спектру ,,об’єктів’’.