Розглядсправи за нововиявленимиобставинами. Судовi рiшення за наслiдками провадження за нововиявленими обставинами

Стаття 253 КАСУ визначає повноваження суду за наслідками розгляду заяви та перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, види судових рішень, їх правові наслідки, а також порядок оскарження. Стаття вичерпно встановлює повноваження суду при вирішенні справи за нововиявлені обставини. Одночасно стаття виконує функцію орієнтира для особи щодо вимог, які вона може заявити у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Вирішуючи справу, суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення або залишити її без задоволення. Задовольняючи заяву, суд скасовує ухвалену цим же адміністративним судом постанову чи ухвалу у справі і натомість приймає нову постанову чи ухвалу. У цьому особливість провадження за нововиявленими обставинами, що суд може скасувати своє ж рішення у справі.

При ухваленні нового рішення (постанови чи ухвали) суд користується повноваженнями тієї інстанції, судом якої він є. Тобто якщо це суд першої інстанції, то його повноваження визначені статтями 161 - 162; якщо апеляційної інстанції - то статтями 198 - 199; якщо касаційної інстанції - то статтею 230, якщо це Верховний Суд України, то статтями 242 - 244 КАСУ.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ з урахуванням того, судом якої інстанції його було ухвалено. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу не лише скасоване судове рішення, а й автоматично - судові рішення адміністративних судів вищих інстанцій у цій справі (висновок про це доцільно відображати у резолютивній частині судового рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами). Оскарження судового рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами

102. Поняття, мета та завдання звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання

Стадія виконання судових рішень є завершальною стадією адміністративного процесу, в якій здійснюється реалізація рішення суду, що набрало законної сили, а також вирішення судом питань, які виникають при звертанні рішення до виконання та в процесі самого виконання. Специфікою цієї стадії є виникнення нових видів правовідносин за участю осіб, які не брали участі в попередніх стадіях, — це виконавча служба, посадові особи, державні органи, підприємства, організації тощо. Ці правовідносини регулюються не тільки нормами, які закладені в КАС України, але й нормами інших нормативних актів — Цивільно-процесуального кодексу України, Кодексу про адміністративні правопорушення України, Кримінального кодексу України.

Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Є три види строків набрання чинності рішенням: 1) одразу після його оголошення (доведення до відома учасників). При цьому рішення може оголошуватися одразу по закінченні засідання але оформлятись воно може протягом декількох днів після цього засідання;

2) з моменту його прийняття. Однак такий припис та сприяє забезпеченню прав зацікавлених осіб. Рішення є обов'язковим для усіх суб'єктів, на яких поширюється юрисдикція проводу. На підставі даного адміністративного рішення можуть вчинятись інші акти. Однак вони не набуватимуть юридичної значимості одночасно із набранням чинності первісного рішення;

3) якщо протягом певного строку воно не було оскаржено. При цьому не має значення, який шлях оскарження обирає учасник.

Авторитет судового рішення, а також застереження законодавця відносно юридичної відповідальності за його невиконання сприяє добровільному виконанню цього рішення у порядку, який встановлений у ст. 257 КАС "Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах". У разі відмови від такого виконання відповідно до п. 4 цієї статті може бути запроваджено примусове виконання, яке здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ. Однак, враховуючи специфіку справ, що розглядаються адміністративними судами, ст. 258 КАС встановлює особливий порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до примусового виконання. У процесі виконання може виникнути примирення сторін, яке оформляється мировою угодою.

Мирова угода, укладена між сторонами виконавчого провадження, або заява стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Мирова угода може стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. Але суд може визнати мирову угоду або не приймати відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує чиїсь права, свободи або інтереси.

103. Підстави виконання судових рішень в адміністративних справах. Виконавчі документи

У разі набрання законної сили судовим рішенням вступає у дію положення ст. 14 КАС "обов'язковість судових рішень", які конкретизуються у положеннях ст. 255 КАС "Наслідки набрання законної сили судовим рішенням", в якій зафіксовано, що постанова або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, що беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для усіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання рішень адміністративного суду тягне за собою передбачену законом відповідальність, у тому числі встановлену ст. 382 КК України, якою передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання службовою особою, яка за своїми повноваженнями повинна вжити заходів до виконання судового рішення, або перешкоджання нею такому виконанню.

У випадку, коли службова особа не вживає заходів до виконання рішень суду, передбачених ст. 185-6 КпАП України, вона притягується до адміністративної відповідальності.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів.

Відповідно до цього Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

104. Повноваження суду щодо звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання

Ст. 267 КАС

Дана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах:

1) судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення (частини перша - друга);

2) судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб (частина третя).

Ці форми контролю відрізняються як ініціатором, так і предметом контролю і процесуальним інструментарієм.

Контроль за ініціативою суду

У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.

Контроль за ініціативою заінтересованих осіб

Контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах також здійснюється через розгляд адміністративними судами адміністративних позовів стосовно рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби за правилами статті 181 КАСУ. Але такий контроль здійснюється внаслідок звернення до адміністративного суду з новим адміністративним позовом заінтересованої особи і його предметом є лише діяльність державної виконавчої служби, але не суб'єкта владних повноважень, який не виконує судове рішення в адміністративній справі.

105. Відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі

Це питання є повністю в КАС Розділ 7.

106. Характеристика заходів процесуального примусу

Див. Розділ 6 КАС

Поиск по сайту: